Справа № 362/3186/25
Провадження № 1-кп/362/538/25
Іменем України
09.05.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12025111140000263 від 18.04.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Погреби Васильківського району Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, неофіційно працює різноробом, неодружений, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
встановив:
19.09.2023 постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/5687/23 ОСОБА_4 було визнано винуватим за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років. Постанова суду набрала законної сили 02.10.2023.
Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на свій території України, 17.04.2025 о 18:54 год. керував автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись поблизу буд. № 74 по вул. Володимирська у м. Василькові Обухівського району Київської області, де згідно п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений нарядом БАРС-120 у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області молодшим лейтенантом ОСОБА_5 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .
У ході подальшої перевірки було встановлено, що на підставі постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7 у справі № 362/5687/23 ОСОБА_4 позбавлений права керування транспортними засобами строком 5 (п'ять) років.
Цими діями ОСОБА_4 у порушення ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 9, 23 КУпАП, не виконав постанову суду, якими до останнього застосовані адміністративні стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а саме постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2023, якою до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_4 при допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які зазначені в обвинувальному акті. Щиро розкаявся, розуміє, що вчинив неправильно, зробив для себе відповідні висновки, просив суд суворо не карати.
Показання ОСОБА_4 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Учасники судового процесу просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, водночас суд враховує, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та/або у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, з позитивними характеристиками за місцем проживання, неофіційно працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, наявності обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, враховуючи не працевлаштованість ОСОБА_4 , позиції прокурора, яка висловлена у судових дебатах щодо можливості призначення покарання у виді у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.
Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України,
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речовий доказ після набрання вироком законної сили - «DVD-R диск», який знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1