Рішення від 14.05.2025 по справі 357/7395/23

Справа № 357/7395/23

Провадження № 2/357/365/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В.П.,

секретар судового засідання - Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - «Позивач»), в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач») про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

14.01.2016 року між сторонами було укладено шлюб, який було зареєстровано в Хорсенській комуні, місто Хорсенс, Королівство Данія, актовий запис №2791.

26.03.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14197/18 шлюб між сторонами було розірвано.

15.11.2019 року Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Сертифікатом особистих даних, виданим Парафією Фруерінг, Муніципалітет Скандерборг (Королівства Данії) від 20.12.2017 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Сертифікатом особистих даних, виданим Парафією Фруерінг, Муніципалітет Скандерборг (Королівства Данії) від 20.12.2017 року.

09.07.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14110/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року, визначено місце проживання дітей сторін разом із матір'ю ОСОБА_7 , тобто з Позивачем по даній справі.

13.01.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/13591/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2020 року, із Відповідача на користь Позивача було стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання указаного вище судового рішення було 30.03.2020 року видано виконавчий лист. 27.07.2020 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62652674 на виконання виконавчого листа, виданого 30.03.2020 року на підставі указаного виконавчого листа.

Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.04.2023 року №42739 в указаному виконавчому провадженні державним виконавцем зроблено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах. Згідно з відповідями ПФУ на запити про осіб, які отримують пенсії - інформації не знайдено. Так само на запит державного виконавця ДФСУ надало відповідь про те, що Відповідач на обліку її органів не перебуває, інформація щодо джерел його доходу - відсутня. Згідно з відповідями на запити з бази даних МВС транспортні засоби за Відповідачем не зареєстровані. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутня.

Відповідно до листа Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.06.2022 року №39-с-ін-39/20 15.07.2020 року клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року було направлено на адресу міжнародного права Міністерства юстиції України. 21.08.2020 року Управлінням було отримано лист від Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України з інформацією про те, що вищевказане клопотання надіслано до компетентного органу Королівства Данія. Станом на день складення листа до Управління документів, складених за результатами розгляду вказаного клопотання або інформації щодо стану його розгляду, не надходило.

Відтак, розмір аліментів розраховуються державним виконавцем у відповідності до ст.195 СК України виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Оскільки жодних документів про актуальний розмір доходів Відповідача у Позивача немає, її представником додано до позовної заяви заяву про направлення судового доручення в порядку ст.498 ЦПК України з метою витребування доказів.

При цьому Позивач зазначає, що у місяць розмір її витрат на утримання дітей становить 93400,00гривень, а запланованих - 50000,00 гривень, на підтвердження чого надано відповідні документи та розрахунок.

За таких умов, Позивач просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року по справі №357/14110/18 з частки від доходу на тверду грошову суму, а саме - стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 20000,00 гривень щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

23.06.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 227).

18.08.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначила, що матеріальне становище Відповідача з моменту ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року по справі №357/14110/18 не покращилося, а навпаки погіршилося через загостренням його хронічної хвороби попереково-крижового відділу хребта, через що у нього з'явилося додаткове фінансове навантаження. Також на утриманні Відповідача в Королівстві Данія знаходиться неповнолітній син ОСОБА_8 , на утримання якого він щомісячно перераховує 1500 датських крон, що підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_2 . Також на його утриманні знаходиться його непрацездатний батько. Наголосила, що Відповідач розуміє свій обов'язок по утриманню доньок і сумлінно його виконує, проте збільшення розміру аліментів, які просить стягнути позивач, є для відповідача надмірним тягарем та поставить останнього в скрутне матеріальне становище. Зауважила, що ряд квитанцій та виписок по рахунку, які було додано до позовної заяви, не містять інформації, з якої можливо було б встановити, що відповідні кошти були витрачені саме на утримання дітей (т.1 а.с. 240-246).

29.08.2023 року до канцелярії суду представником Позивача було подано відповідь на відзив у якій остання зазначила, що Відповідач, ухиляючись від належного виконання батьківського обов'язку, у частині утримання, тим самим покладає одноособове утримання матір'ю дітей. Позивач позбавлена можливості надати оцінку доводам Відповідача, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, а відтак є припущеннями. Наголосила, що сторона Відповідача не надала суду жодних доказів на підтвердження актуального матеріального становища Відповідача. Зауважила, що розмір аліментів - по 20000,00 гривень на кожну дитину, визначений Позивачем, і до досягнення ними повноліття, є тим мінімумом, який батько в силу свого батьківського обов'язку за законом, повинен сплачувати донькам та який не призведе до порушення його прав та інтересів (т.2, а.с. 13-17).

07.09.2023 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про направлення судового доручення в порядку ст.498 ЦПК України з метою витребування доказів (т.2 а.с. 20).

07.09.2023 року ухвалою суду у судовому засіданні, у присутності представника Відповідача, судом було постановлено письмову ухвалу, якою витребувано у відповідача актуальну довідку з місця його роботи, яка б містила відомості про місце роботи та розмір доходів (заробітна плата тощо) починаючи з 14.11.2018 року по день складання відповідної довідки. Встановлено строк виконання ухвали суду - до 11.10.2023 року (т.2 а.с. 24-25).

23.11.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що 07.11.2023 року на електронну адресу відповідача надійшов лист Управління по сімейним справам Данії, у якому повідомляється, що Сімейним судом Данії розглядається позов ОСОБА_9 , поданий через Міністерство юстиції України, про стягнення аліментів на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . На підтвердження зазначених обставин представник відповідача надала суду копію листа Управління по сімейним справам від 06.11.2023 року та копію його офіційного перекладу (т.2 а.с. 63-64).

16.01.2024 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника Відповідача про залишення позову без розгляду у даній цивільній справі було відмовлено. Визнано явку Відповідача у судові засідання по даній справі обов'язковою (т.2 а.с. 69-70).

13.02.2024 року до канцелярії суду представником Позивача було подано клопотання про застосування до Відповідача заходів процесуального примусу (т.2 а.с. 77).

13.02.2024 року ухвалою суду до Відповідача було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнути з останнього штраф в розмірі 6056,00 гривень в дохід державного бюджету (т.2 а.с. 81-83).

27.02.2024 року ухвалою суду було повторно визнано явку Відповідача у судові засідання по даній справі обов'язковою (т.2 а.с. 92-93).

13.02.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що 07.11.2023 року на електронну адресу відповідача надійшов лист Управління по сімейним справам Данії, у якому повідомляється, що Сімейним судом Данії розглядається позов ОСОБА_9 , поданий через Міністерство юстиції України, про стягнення аліментів на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . На підтвердження зазначених обставин представник відповідача надала суду копію листа Управління по сімейним справам від 06.11.2023 року та копію його офіційного перекладу (т.2 а.с. 99-100).

20.03.2024 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника Відповідача про зупинення провадження у даній цивільній справі було відмовлено (т.2 а.с. 109).

13.06.2024 року дану цивільну справу було направлено до Київського апеляційного суду (т.2 а.с. 139).

18.09.2024 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу суду від 13.02.2024 року про застосування до Відповідача заходів процесуального примусу було скасовано (т.2 а.с. 157-160).

14.11.2024 року дану цивільну справу було повернуто до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

04.12.2024 року до канцелярії суду представником Позивача було подано заяву про приєднання до матеріалів справи листів Міністерства юстиції України від 25.11.2024 року №162742/198748-33-24/12.1.2 та Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України від 26.11.2024 року №59028/12.2-24/вх.63947/12-24. Зі змісту указаних документів вбачається, що позовні заяви/заяви/клопотання ОСОБА_12 про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_2 за період з 2022 року по 2023 роки зареєстрованими у Міністерстві юстиції України не значаться. Повторних заяв, клопотань до Управління не надходило (т.2 а.с. 178, 179, 180).

У судових засіданнях Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

У всі призначені по справі судові засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, Відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Жодних заяв чи клопотань від нього з цього приводу на адресу суду не надходило.

У призначене на 08.05.2025 року судове засідання сторони/їхні представники не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі сторони Позивача (т.2 а.с.196).

У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.01.2016 року між сторонами було укладено шлюб, який було зареєстровано в Хорсенській комуні, місто Хорсенс, Королівство Данія, актовий запис №2791 (т.1 а.с. 11-13).

26.03.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14197/18 шлюб між сторонами було розірвано (т.1 а.с.18-20).

15.11.2019 року Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 34).

Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Сертифікатом особистих даних, виданим Парафією Фруерінг, Муніципалітет Скандерборг (Королівства Данії) від 20.12.2017 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Сертифікатом особистих даних, виданим Парафією Фруерінг, Муніципалітет Скандерборг (Королівства Данії) від 20.12.2017 року (т.1 а.с. 14-17).

09.07.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14110/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року, визначено місце проживання дітей сторін разом із матір'ю ОСОБА_7 , тобто з Позивачем по даній справі (т.1 а.с. 21-28, 29-33).

13.01.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/13591/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2020 року, із Відповідача на користь Позивача було стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.11.2018 року і до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с. 35-37, 38-41).

На виконання указаного вище судового рішення було 30.03.2020 року видано виконавчий лист. 27.07.2020 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62652674 на виконання виконавчого листа, виданого 30.03.2020 року на підставі указаного виконавчого листа (т.1 а.с. 43).

Відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.04.2023 року №42739 в указаному виконавчому провадженні державним виконавцем зроблено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах. Згідно з відповідями ПФУ на запити про осіб, які отримують пенсії - інформації не знайдено. Так само на запит державного виконавця ДФСУ надало відповідь про те, що Відповідач на обліку її органів не перебуває, інформація щодо джерел його доходу - відсутня. Згідно з відповідями на запити з бази даних МВС транспортні засоби за Відповідачем не зареєстровані. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутня (т.1 а.с. 42).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 27.04.2023 року №42710, складеним старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яновською І.М. у виконавчому провадженні №62652674, станом на 27.04.2023 року заборгованість по сплаті аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження відсутня (т.1 а.с. 44).

Розмір аліментів розраховуються державним виконавцем у відповідності до ст.195 СК України виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до листа Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.06.2022 року №39-с-ін-39/20 15.07.2020 року клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1956 року було направлено на адресу міжнародного права Міністерства юстиції України. 21.08.2020 року Управлінням було отримано лист від Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України з інформацією про те, що вищевказане клопотання надіслано до компетентного органу Королівства Данія. Станом на день складення листа до Управління документів, складених за результатами розгляду вказаного клопотання або інформації щодо стану його розгляду, не надходило (т.1 а.с. 45).

Згідно з листами Міністерства юстиції України від 25.11.2024 року №162742/198748-33-24/12.1.2 та Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України від 26.11.2024 року №59028/12.2-24/вх.63947/12-24 позовні заяви/заяви/клопотання ОСОБА_12 про зміну способу стягнення аліментів з ОСОБА_2 за період з 2022 року по 2023 роки зареєстрованими у Міністерстві юстиції України не значаться. Повторних заяв, клопотань до Управління не надходило (т.2 а.с. 179, 180).

Позивач зазначає, що у місяць розмір її витрат на утримання дітей становить 93400,00гривень, а запланованих - 50000,00 гривень, на підтвердження чого надано відповідні документи та розрахунок (т.1 а.с. 3-4, 46-200).

Відповідач стверджує, що його матеріальне становище погіршилося через загострення його хронічної хвороби попереково-крижового відділу хребта. Також зазначає, що на його утриманні в Королівстві Данія знаходиться неповнолітній син ОСОБА_8 , на утримання якого він щомісячно перераховує 1500 датських крон. Також зауважує, що на його утриманні знаходиться його непрацездатний батько. На підтвердження указаних обставин Відповідачем надано до суду відповідні документи (т.1 а.с. 247-250, т.2 а.с. 1-9).

Ані Позивачем, ані Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їхнього матеріального стану (документів про розмір доходів або про їх відсутність) за період з 17.03.2020 року (дати набрання законної сили рішення суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання дітей) до моменту звернення до суду із даним позовом.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13 СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Висновки суду.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №152/100/18.

Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами по справі, Позивач просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.01.2020 року по справі №357/14110/18 з частки від доходу, а саме 1/3 частини, яку на даний момент розраховано державним виконавцем у відповідності до ст.195 СК України виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, на тверду грошову суму, а саме по 20000,00 гривень на кожну з двох дітей щомісячно. Така зміна, що не заперечувалося самим Позивачем, є значним збільшенням уже встановленого розміру аліментів.

Позивач зазначає, що у місяць розмір її витрат на утримання дітей становить 93400,00гривень, а запланованих - 50000,00 гривень, на підтвердження чого надано відповідні документи та розрахунок (т.1 а.с. 3-4, 46-200).

При цьому, Відповідач стверджує, що його матеріальне становище погіршилося через загостренням його хронічної хвороби попереково-крижового відділу хребта. Також зазначає, що на його утриманні в Королівстві Данія знаходиться неповнолітній син ОСОБА_8 , на утримання якого він щомісячно перераховує 1500 датських крон. Також зауважує, що на його утриманні знаходиться його непрацездатний батько. На підтвердження указаних обставин Відповідачем надано до суду відповідні документи (т.1 а.с. 247-250, т.2 а.с. 1-9).

Сторонами по справі не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у Відповідача заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з цим, ані Позивачем, ані Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їхнього матеріального стану (документів про розмір доходів або про їх відсутність) за період з 17.03.2020 року (дати набрання законної сили рішення суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання дітей) до моменту звернення до суду із даним позовом.

Судом було вжито заходи щодо з'ясування матеріального стану платника аліментів.

Так, 07.09.2023 року ухвалою суду у судовому засіданні, у присутності представника Відповідача, судом було постановлено письмову ухвалу, якою витребувано у Відповідача актуальну довідку з місця його роботи, яка б містила відомості про місце роботи та розмір доходів (заробітна плата тощо) починаючи з 14.11.2018 року по день складання відповідної довідки. Встановлено строк виконання ухвали суду - до 11.10.2023 року (т.2 а.с. 24-25). Утім, указану ухвалу суду виконано Відповідачем не було.

Окрім того судом двічі визнавалася явка Відповідача у судові засідання по даній справі обов'язковою (т.2 а.с. 69-70, а.с. 92-93). Однак відповідні ухвали суду були проігноровані Відповідачем.

13.02.2024 року ухвалою суду до Відповідача було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, однак 18.09.2024 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу суду указану ухвалу суду було скасовано (т.2 а.с. 157-160).

Відтак у даній справі суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи щодо наявності підстав для зміни способу стягнення з Відповідача аліментів, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України, зокрема, щодо фінансового стану платника аліментів та його зміни, а також фінансового стану дитини, який невід'ємно пов'язаний із фінансовим станом Позивача.

З огляду на викладене, заслухавши пояснення Позивача та представників сторін, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 14.05.2025 року.

Суддя В. П. Цукуров

Попередній документ
127362011
Наступний документ
127362013
Інформація про рішення:
№ рішення: 127362012
№ справи: 357/7395/23
Дата рішення: 14.05.2025
Дата публікації: 19.05.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (07.10.2025)
Дата надходження: 20.06.2023
Предмет позову: про зміну способу стягнення аліментів
Розклад засідань:
02.08.2023 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
07.09.2023 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
11.10.2023 15:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
23.11.2023 14:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
16.01.2024 16:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
13.02.2024 12:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
27.02.2024 13:45 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
20.03.2024 10:45 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
08.05.2024 15:20 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
19.06.2024 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
04.12.2024 10:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
05.02.2025 10:20 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
20.03.2025 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
08.05.2025 12:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області