Справа № 162/446/25
Провадження № 2-о/162/25/2025
15 травня 2025 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Глинянчук В.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Заявник просить встановити факт самостійного виховання та утриманні дитини.
Заяву умотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 з 07 липня 2011 року. У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . З січня 2021 року ОСОБА_2 почала виїжджати за кордон на заробітки. Восени 2022 року ОСОБА_2 поїхала та більше додому не поверталася. З цього часу донька проживає з заявником та повністю перебуває на його утриманні. Відповідно до судового наказу Любешівського районного суду Волинської області від 30 січня 2025 року із ОСОБА_2 присуджено стягувати аліменти. Для звернення до відповідних соціальних служб органів місцевого самоврядування щодо надання соціальної допомоги, що реалізується в межах програм захисту дітей, заявнику необхідно підтвердити факт самостійного утримання дитини без участі матері. Іншим чином ОСОБА_1 не може підтвердити факт самостійного виховання та утримання дочки.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 , додані матеріали, проаналізувавши законодавство, доходжу висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із статтею 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦПК у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_1 підтверджено доданими до заяви документами.
Із довідки Бихівського старостинського округу Любешівської селищної ради № 67 від 22 січня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 тривалий час (більше трьох років) сам утримує неповнолітню ОСОБА_3 . ОСОБА_2 тривалий час (більше трьох років) перебуває за кордоном, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає. Інших осіб, які можуть утримувати неповнолітню ОСОБА_3 на території с. Деревок немає.
Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 23 квітня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 розлучений, сам займається вихованням та утриманням доньки ОСОБА_3 , колишня дружина за кордоном і участі у вихованні та утриманні дитини не приймає.
Крім цього, питання участі батьків у вихованні та в утриманні дитини врегульовано Сімейним кодексом України (далі - СК).
Згідно із статтею 151, частиною першою статті 152 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до судового наказу Любешівського районного суду Волинської області від 30 січня 2025 року № 162/63/25 ОСОБА_1 з 27 січня 2025 року стягує аліменти із ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_3 .
Необхідно звернути увагу, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено порядку встановлення фактів самостійного виховання та утримання дитини без участі одного з батьків.
В цьому випадку вказаний факт уже підтверджено довідкою Бихівського старостинського округу № 67 від 22 січня 2025 року, актом обстеження умов проживання від 23 квітня 2025 року.
У заяві про встановлення юридичного факту заявник конкретно не вказує до яких соціальних служб органів місцевого самоврядування він звертався з приводу отримання допомоги дитині, якої саме соціальної допомоги, чи йому було відмовлено у цьому тощо.
Таким чином, якщо заявник не згідний з діями чи бездіяльністю відповідних суб'єктів владних повноважень щодо призначення доньці Вікторії соціальної допомоги відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України він має право звернутися до суду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із відмовою у відкритті провадження у справі сплачений ОСОБА_1 при поданні заяви судовий збір необхідно повернути.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 186, 293, 315, 318 ЦПК,
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (квитанція АТ «Укрпошта» від 12 травня 2025 року, номер платежу 1491355746).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо він не згідний з діями чи бездіяльністю відповідних суб'єктів владних повноважень з приводу відмови у призначенні соціальної допомоги малолітній доньці ОСОБА_3 , заявник має право звернутися до належного суду у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області В.Д. Глинянчук