15 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/610/25
Провадження № 11-сс/820/252/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
заявника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хмельницького апеляційного суду судове провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 27 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -
Із ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 27 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. В обґрунтування скарги вказав, що його сусід ОСОБА_8 зі своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в травні, червні та липні 2024 року систематично використовували належну йому на праві тимчасового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а саме вживали алкогольні напої, смітили, відмовлялись залишати територію, на його зауваження припинити самоуправство не реагували. При цьому зазначив, що вони йому ні матеріальної, ні моральної шкоди не спричинили. Вказав, що досудове розслідування здійснене не в повній мірі. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань неправильно викладено обставини кримінального правопорушення, не в повній мірі відображені обставини виїзду поліцейських за викликом на місце події та виклику карети швидкої медичної допомоги. Також вказав, що отримував платіжний документ на сплату земельного податку, проте не зміг однозначно сказати про його період та те, чи сплачував його, а потім зіслався на пільгу на звільнення від сплати земельного податку, як учаснику бойових дій.
Ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 27 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження не допущено порушень чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема, вжито всіх передбачених Законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення, з'ясовано та перевірено всі обставини, які зазначені в заяві про вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування проведене повно та всебічно, а висновок дізнавача є обґрунтованим, а тому слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення скарги.
В апеляційній скарзі апелянт прохає скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого суддю Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 27 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і прохав її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступних висновків.
Згідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового провадження заявником може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувана ухвала слідчого судді винесена з дотриманням вказаних вимог кримінального процесуального закону, містить належне мотивування і обґрунтування.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 18 лютого 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року (справа №683/451/2025, провадження №1-кс/683/92/2025) внесено відомості до ЄРДР за №12025243160000023 за заявою ОСОБА_6 від 30 січня 2025 року про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України.
За результатом досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні 27 лютого 2025 року винесена постанова про закриття кримінального провадження №12025243160000023 від 18 лютого 2025 року у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.
Згідно з вимогами ч. 4 ч.6 ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Копія постанови про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
З матеріалів скарги, та досліджених слідчим суддею та колегією суддів матеріалів кримінального провадження вбачається, 18 лютого 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року (справа №683/451/2025, провадження №1-кс/683/92/2025) внесено відомості до ЄРДР за №12025243160000023 за заявою ОСОБА_6 від 30 січня 2025 року про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України (самовправство).
Сектором дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
В ході проведення досудового розслідування, слідчим допитано потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що поряд з його домогосподарством (навпроти) розташована належна йому земельна ділянка площею 0,02 га, яка розміщується між його будинком та міжшкільним НВК. На даний час на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_6 зберігає будівельні матеріали, для зведення паркану, оскільки вона огороджена металевою конструкцією, але доступ до неї можуть мати сторонні особи.
Так, 06.07.2024 року місцеві мешканці ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , самовільно проникли на територію вищевказаної земельної ділянки, де розпивали алкогольні напої, на зауваження ОСОБА_6 не реагували. Вказані дії останні також вчиняли 23.05.2024 року та в червні 2024 року (точної дати ОСОБА_6 не пам'ятає).
В своїх показаннях потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що вищевказана земельна ділянка не приватизована та на даний час будь - яких перешкод у її використанні в нього не має.
Під час допиту потерпілий ОСОБА_6 надав Витяг з рішення № 238 п. 4 від 04.12.1996 року, відповідно до якого засіданням виконкому міської ради народних депутатів останньому передано вищевказану земельну ділянку в тимчасове користування.
В ході досудового розслідування, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , згідно статті 63 Конституції України в категоричній формі відмовилися від надання будь-яких пояснень. Крім цього, останні усно повідомили, що відносно ОСОБА_6 будь - яких протиправних дій не вчиняли.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що по сусідству з ним проживає ОСОБА_6 , з яким вони перебувають в довготривалих неприязних відносинах, оскільки останній постійно чіпляється з незрозумілих причин.
Так, влітку 2024 року (точної дати він не пам'ятає) ОСОБА_12 разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та маловідомим на ім'я ОСОБА_13 , відпочивали на березі річки Ікопоть навпроти свого домогосподарства, в цей час ОСОБА_6 викликав поліцію та повідомив, що останні перебувають на належній йому ділянці, хоча це не відповідало дійсності. В своїх поясненнях свідок ОСОБА_8 зазначив, що будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_6 не вчинялося.
Відповідно до положень ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою. її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий, дізнавач зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті. що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р. ухвалено новий Земельний кодекс України за № 2768-111 (2768-14). який набрав чинності зі січня 2002 р., за ст. 2 і 3 Прикінцевих положень якого Земельний кодекс України № 561-XII (561- 12), ухвалений раніше (Відомості Верховної Ради УРСР. 1991р., №10, ст. 98; Відомості Верховної Ради України. 1992 р., № 25, ст. 354: 1993 р., № 10. ст. 79, № 26, ст. 27; 1999 р., № 18. ст. 138; 2000 р., № 39. ст. 333). втратив чинність. Закони та інші нормативно-правові акти, ухвалені до набрання чинності цим новим Кодексом (2768-14). застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу (2768-14).
У розділі III "Права на землю" нині чинного Земельного кодексу (2768-14) немає статті, що визначає право тимчасового користування землею. Статтями 92 та 93 зазначеного Кодексу (2768-14) встановлено права постійного користування земельною ділянкою та її оренди. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Права оренди земельних ділянок можуть набувати громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни й особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання і організації, а також іноземні держави.
Кримінальний Кодекс України статтею 356 встановлює, що самоправство - це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Об'єктивна сторона самоправства має сукупність таких ознак: самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій; оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії. незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх: заподіяння такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власників; причинний зв'язок між діями винної особи та значною шкодою.
Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Апеляційним судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 04 грудня 1996 року за № 238 п. 4 ОСОБА_6 передано у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по вул. 9 Січня м. Старокостянтинова Хмельницької області між будинком ОСОБА_6 та міжшкільним навчально-виробничим комбінатом для рекультивації та посадки зелених насаджень. Зобов'язано погодити проект рекультивації з Державною екологічною інспекцією. До рішення скаржником додано план земельної ділянки від 18 грудня 1990 року та викопіровку із стереотопознімання без зазначення дати виготовлення.
03 травня 2012 року ОСОБА_6 звертався до міської ради з приводу приватизації вище вказаної земельної ділянки, на що йому листом від 07 травня 2012 року за №304 було роз'яснено необхідність надання, зокрема, схеми розташування земельної ділянки, виготовлену ДПВП «Архітектура».
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_6 повідомив, що не завершив процедуру приватизації даної земельної ділянки. Це всі документи подані скаржником на підтвердження заявленого права тимчасового користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.3 ЗК України 1990 року (в редакції чинній на момент початку користування земельною ділянкою) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Статтею 19 ЗК України 1990 року визначався порядок та підстави надання громадянам у користування земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень. Так, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста (ч. 2 ст. 19 ЗУ України 1990 року).
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.
До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.
У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.
Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Відповідно до ст. ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
За приписами статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (стаття 23 ЗК України 1990 року).
Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.
Відповідно до п. "в" ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно положень ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Статтями 125, 126 ЗК України у редакції чинній на даний час, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, ОСОБА_6 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження набуття ним у встановленому законом порядку права користування заявленою земельною ділянкою.
Враховуючи наведене, начальник сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітан поліції ОСОБА_7 дійшов висновку про відсутність об'єктивних даних стверджувати, що діями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , правомірність яких оспорюється ОСОБА_6 , була заподіяна значна шкода інтересам будь-якого громадянина, державним чи громадським інтересам, або інтересам власника, тому в їх діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, що є підставою для закриття провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що досудове розслідування в кримінальному провадженні проведене належним чином, а тому постанова про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою.
На переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону, оскільки органом досудового розслідування здійснено ряд слідчих дій, необхідних та достатніх для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування здійснено досудове розслідування в повному обсязі, проведено ряд слідчих дій, в результаті яких не підтверджено обставин, вказаних в заяві ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, тому необхідності в проведенні будь-яких додаткових слідчих (розшукових) дій, колегія суддів не вбачає.
В призмі ч. 1 ст. 356 КК України необхідним елементом об'єктивної сторони кримінального правопорушення є завдання значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Однак, така шкода не підтверджена ОСОБА_6 жодними доказами.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильності висновків слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 .
Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною, слідчим суддею не допущено порушень норм кримінального процесуального закону, тому відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 27 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження №12025243160000023, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді