Справа № 454/514/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.
Провадження № 22-ц/811/3323/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
15 травня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Гаврилюк Я.Ю.,
з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 11.04.2024 року, просив: усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0992 га, кадастровий номер 4624810100:01:006:0587, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), по АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_3 звільнити частину земельної ділянки, шляхом демонтажу за власний рахунок бетонного мощення, орієнтовними розмірами 6,0 м х 3,0 м, висотою 30 см, та приведення її у попередній стан.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що вони із ОСОБА_3 є співвласниками будинку у АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0992 га, кадастровий номер 4624810100:01:006:0587, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), його частка в якій становить 32/100, а відповідача ОСОБА_3 - 33/100, частки решти співвласників - 26/100 та 9/100, відповідно.
Відповідачем, без згоди інших співвласників, здійснено на земельній ділянці бетонне мощення, орієнтовним розміром 6 м х 3 м, висотою більше 30 см., в притул до вхідних дверей позивача, що створює останньому перешкоди у доступі до власного помешкання і призводить до підтоплення житла стічними водами внаслідок перепаду висоти між бетонним мощенням та входом у помешкання позивача.
З цього приводу позивач звертався у Сокальську міську раду, тимчасовою комісією якої складено акт за результатом обстеження земельної ділянки про порушення правил добросусідства і рекомендовано відповідачу провести демонтаж бетонного мощення на земельній ділянці спільного користування з метою усунення незручностей у користуванні, однак, жодних дій по усуненню вказаних порушень відповідачем не вчинено.
У квітні 2024 року ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив: зобов'язати відповідача відбудувати та привести у належний стан належну йому (позивачу) частку спільного сараю на відведеній для його побудови частині вказаної вище земельної ділянки, площею 10,4 кв.м., для відновлення його функціонального призначення, згідно документів БТІ, а також зобов'язати відповідача розібрати самочинно збудований сарай із вбудованими до нього курниками, площею 14 кв.м., з метою повернення земельної ділянки для використання за призначенням - забезпечення безперешкодного проїзду важковагового транспорту ДСНС чи інших служб.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що сторони у справі є співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , до якого належить земельна ділянка з кадастровим номером 4624810100:01:006:0587, площею 0,0992 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кожний із співвласників будинку має право на частку у вказаному нерухомому майні відповідно до площі своїх помешкань. Частка ОСОБА_1 становить 32/100, його ( ОСОБА_3 ) частка становить 33/100, частка ОСОБА_4 - 26/100, а частка ОСОБА_5 - 9/100. Окрім того, йому також належить 1/3 частина сараю, площею 10,4 кв.м., і така ж частка громадської вбиральні, яка ще в 60-х роках була розділена порівну між всіма власниками будинку (на той час - квартир).
Зазначає, що передумовою звернення до суду із зустрічним позовом було пред'явлення до нього позову ОСОБА_1 , у якому останній звинувачує його у порушенні правил добросусідства, позаяк, саме він ( ОСОБА_1 ) неодноразово порушував правила добросусідства по відношенню до нього ( ОСОБА_3 ).
Так, зокрема, без жодного попередження (погодження) ОСОБА_1 розвалив сарай, в тому числі і належну позивачу частину, внаслідок чого, позивач позбавлений можливості користуватись своїм майном за функціональним призначенням, а в земельній ділянці на місці, де був сарай, утворилася западина, глибиною близько 20 см. Добровільно усунути дане порушення ОСОБА_1 відмовляється, натомість, на проїжджій частині спільної земельної ділянки самочинно без дозвільних документів та згоди сусідів здійснив будівництво сараю (споруди), з прилаштуванням до нього двох курників, яким користується одноосібно, створюючи проблеми для інших мешканців будинку.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.
Рішення суду оскаржили обидві сторони.
ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що вирішення питання реального поділу земельної ділянки, яка перебуває на праві спільної часткової власності, не є обов'язковою передумовою при розгляді справи щодо усунення перешкод у користування майном. Однак, судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано вимог закону та усталеної практики Верховного Суду, у зв'язку з чим, питання усунення перешкод у користуванні майном позивачем було поставлено в залежність від поділу та визначення порядку користування земельною ділянкою, що, власне, і слугувало підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.
Окрім того, зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що бетонне мощення здійснено відповідачем на спільному заїзді всіх співвласників.
Звертає увагу, що у відповідача наявний вільний доступ з іншого боку будинку до своєї частини помешкання, у той же час, як проведене мощення бетоном частини земельної ділянки (спільного заїзду) фактично здійснено впритул до вхідних дверей помешкання позивача, що є перешкодою для входу та виходу. Також, це створює перепад висоти між бетонним замощенням та входом у квартиру позивача висотою 30 см., що призводить до підтоплення житла позивача стічними водами.
Додає, що судом першої інстанції не було роз'яснено учасникам справи права щодо необхідності проведення експертизи у даній справі.
Вважає, що у суду були всі підстави для її призначення, як цього вимагають норми статті 103 ЦПК України.
Наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки акту, складеному тимчасовою комісією, щодо обстеження прибудинкової території спільного користування по АДРЕСА_1 від 22.09.2023 року, яким встановлено факт порушення ОСОБА_3 правил добросусідства (ст.103 ЗК України). Також комісією встановлено, що спірне бетонне мощення облаштоване ОСОБА_3 без будь-якого погодження з іншими співвласниками будинку та спричиняє останнім незручності.
ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4624810100:01:006:0587, площею 0,0992 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Окрім того, йому належить 1/3 частина сараю, площею 10,4 кв.м., який самовільно знищили його сусіди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Вказує, що ОСОБА_1 самочинно збудував сарай з вбудованими до нього курниками на проїжджій частині земельної ділянки, яка призначена для безперешкодного проїзду автотехніки ДСНС чи інших служб.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реального поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4624810100:01:006:0587, оскільки це автоматично призведе до обмеження доступу до безперешкодного проїзду автомобілів ДСНС для виконання ними своїх службових обов'язків, а також доступ в глибину двору (чи проїзд) до господарських приміщень частині співвласників земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 висловив свої заперечення. Вважає таку безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що заміна багнюки на бетонне замощення не змінює цільового призначення земельної ділянки. Додає, що ним було проведено цілий комплекс будівельних робіт, як по облаштуванню бетонного замощення, так і по облаштуванню водовідведення та каналізаційного септика на місці поваленого сусідами сараю. Оскільки будинок по АДРЕСА_1 не має розподілу між співвласниками часток будинку, тому застосування ст.ст.91, 96, 103, 104 ЗК України є недоцільним. Просить залишити в силі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року в частині, яка стосується вирішення позову ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зазначив, що сарай, про який вказується, існує протягом тривалого часу, не здійснює жодних перешкод іншим співвласникам, тому вважає, що вимоги за зустрічним позовом пред'явлені до нього лише у зв'язку з поданням ним позову до ОСОБА_3 . Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3
06.05.2025 року, після оголошеної в судовому засіданні апеляційного суду перерви, інші учасники справи, окрім присутніх, не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності, за участі сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 15.05.2025 року о 12:30.
Заслухавши пояснення сторін в підтримання своїх апеляційних скарг і в заперечення апеляційних скарг протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , до якого належать господарські будівлі - сараї під літ. Б та В, на праві спільної часткової власності зареєстрований за ОСОБА_3 (розмір частки - 33/100), ОСОБА_4 (розмір частки - 26/100), ОСОБА_1 (розмір частки - 32/100), ОСОБА_5 (розмір частки - 9/100).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 4624810100:01:006:0587, площею 0,0992 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрована за вказаною адресою на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (розмір частки - 33/100), ОСОБА_4 (розмір частки - 26/100), ОСОБА_1 (розмір частки - 32/100), ОСОБА_5 (розмір частки - 9/100).
Згідно з актом, складеним тимчасовою комісією, створеною розпорядженням міського голови від 21.09.2023 року №123-од, по розгляду та вирішенню питання, порушеного у заяві ОСОБА_1 за вх. №М-1175/02-33 від 24.08.2023 року щодо обстеження прибудинкової території спільного користування по АДРЕСА_1 , при обстеженні комісією виявлено, що ОСОБА_3 було проведено роботи по мощенню бетоном частини земельної ділянки для обслуговування вищевказаного багатоквартирного житлового будинку, орієнтовним розміром 6,0 м х 3,0 м, висотою 0,30 м, що створює незручності ОСОБА_1 у доступу до своєї квартири.
Констатовано, що дані роботи ОСОБА_3 були проведені без попередньої згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку, що є порушенням ч.1 ст.103 ЗК України, тому комісія рекомендувала співвласникам провести розподіл земельної ділянки або виділення з неї окремо частки з метою визначення параметрів земельних ділянок для обслуговування квартир даного житлового будинку, і у разі неспівпадіння визначеної (виділеної) частини земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_3 , з параметрами проведених робіт по мощенню бетоном - провести демонтаж бетонного мощення на земельних ділянках власників квартир з метою усунення незручностей у їх користуванні.
Отже, за висновком комісії, вирішенню питання демонтажу бетонного мощення має передувати проведення між співвласниками реального поділу земельної ділянки.
За загальним правилом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом «е» частини першої статті 91 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно зі ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до ст.104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Наведеними вище доказами підтверджено і сторонами не заперечується, що земельна ділянка із кадастровим номером 4624810100:01:006:0587, площею 0,0992 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, частки якої визначені за кожним із співвласників, використовується ними спільно. Питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою сторонами не порушувалось. Реальний поділ земельної ділянки між співвласниками не проведений.
Таким чином, користування спірною земельною ділянкою, на якій влаштоване бетонне мощення, орієнтовним розміром 6 м х 3 м, висотою 30 см, відбувається за спільною згодою сторін.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як один із співвласників будинку та земельної ділянки, стверджував, що внаслідок спорудження вказаного бетонного мощення йому чиняться перешкоди у доступі до житла і здійснюється підтоплення житла стічними водами.
Однак, належних і достатніх доказів, які б указані обставини підтверджували, ОСОБА_1 не надано.
При цьому, необхідно зазначити, що сам факт здійснення відповідачем ОСОБА_3 будівельних робіт по мощенню бетоном частини спільної земельної ділянки, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (відповідно до пункту 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №406 від 07.06.2017 року), не може бути безумовною підставою для висновку про існування для позивача ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільним будинком та/або спільною земельною ділянкою.
Також матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що наявність спірного бетонного мощення негативно впливає на стан земельної ділянки, яка примикає до входу в житлове приміщення ОСОБА_1 , зокрема: погіршується стан землі через порушення аерації (провітрювання) та затоплення земельної ділянки тощо, та/або на стан жилого приміщення, в якому проживає позивач, та/або порушує право позивача на безпечні умови проживання або наявний інший негативний вплив будівництва на експлуатацію земельної ділянки та/або будинку.
У суді першої інстанції сторона позивача з клопотанням про призначення у справі судової експертизи не зверталася, хоча жодним чином не була обмежена у такому праві, про що суд вказав у своєму рішенні.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому не було роз'яснено судом такого права, оскільки представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснювалось фахівцем у галузі права (адвокатом).
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Також необхідно зазначити, що демонтаж є крайньою мірою відповідальності, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, урахувавши при цьому висновок тимчасової комісії Сокальської міської ради, прийняттю рішення про демонтаж має передувати вирішення між співвласниками питання про реальний поділ земельної ділянки.
За встановлених обставин справи, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу бетонного мощення, у зв'язку з їх недоведеністю.
Правильними є й висновки суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 , оскільки ним не доведено належними і достатніми доказами, що забудова (сарай), про демонтаж якого просив ОСОБА_3 , збудований саме ОСОБА_1 та містить ознаки самочинної забудови, а також відсутні докази, які б свідчили про знищення ОСОБА_1 частини спільного сараю, про відновлення якого просив ОСОБА_3 .
За відсутності доказів існування перешкод у користуванні як спільним майном, так і спільною земельною ділянкою, відсутні підстави для задоволення й позовних вимог ОСОБА_3 .
Окрім того, як правильно вказав суд першої інстанції, у даній справі без реального поділу земельної ділянки та/або визначення порядку користування земельною ділянкою неможливий ефективний захист прав позивача, про порушення яких він заявляє.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 травня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич