Дата документу 13.05.2025 Справа № 336/8684/23
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 336/8684/23 Головуючий у 1 інстанції: Боєв Є.С.
Провадження № 22-ц/807/892/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
13 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко Костянтин Олегович, про усунення перешкод у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Кофанов Андрій Валентинович, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О.,про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилася спадщина, у тому числі, квартира АДРЕСА_1 , яку він прийняв, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу Федосенку К.О.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є також відповідачі по справі: друга дружина покійного ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 , які також прийняли спадщину.
Як вказав позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно заволоділи документами та ключами від вищевказаної квартири, що належала спадкодавцю, безпідставно користуються цією квартирою та всіма комунальними послугами без будь-якої правової підстави, а саме, без документів про право власності на цю квартиру, без будь-яких договорів з відповідними постачальниками комунальних послуг. Також відповідачі привласнили все особисте майно його покійного батька, що знаходилось в квартирі, привласнили належні йому земельну ділянку і транспортні засоби та незаконно користуються ними, не оформивши будь-яких прав на майно, не надають нотаріусу відповідні правовстановлюючі документи, тим самим не даючи йому змоги оформити право власності на належні йому як спадкоємцю частки спадщини.
Посилаючись на те, що при спробі вирішити питання щодо володіння та користування цим майном, відповідачі погрожують фізичною розправою, не впускають до квартири, хоча самі зареєстровані і проживають за іншою адресою в квартирі, яка належить ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_2 ), позивач просив суд зобов'язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вселення його у вищезазначену квартиру, надати йому ключі від усіх замків вхідної двері квартири та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.
Заперечуючи проти позову, 22 вересня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, яку було уточнено 14 грудня 2023 року.
Зазначав, що після смерті ОСОБА_4 його мати ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині на його користь, а тому він набув в порядку спадкування право власності на 2/3 частки спадкової квартири, ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування на 1/3 частку цієї квартири. Спірна квартира є двокімнатною, має жилу площу 29,5 кв. м (одна кімната площею 13,3 кв. м, друга - 16, 2 кв. м.). Зазначав , що поділ квартири в натурі є неможливим, тому що відсутня можливість обладнати самостійний вихід із квартири, а ОСОБА_1 у відповідності до його часток у спадщині може належати лише 9,83 кв. м. (а такої маленької кімнати в квартирі немає), спільне користування квартирою неможливо, оскільки в квартирі в обох кімнатах він проживає з матір'ю, а ОСОБА_1 в квартирі не проживав, не ніс витрат на її утримання, має інше належне йому житло - квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно Звіту про незалежну оцінку від 30.11.2023, зробленому суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006», середньоринкова вартість спадкової квартири складає 442 254 грн.
Посилаючись на зазначене, просив суд ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку спірної квартири та визнати за ОСОБА_5 право власності на цю частку, виплативши ОСОБА_1 з депозитного рахунку суду грошову суму 147 418 грн. як компенсацію вартості 1/3 частки цієї квартири та стягнути судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування власністю задоволено.
Усунунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від усіх замків вхідних дверей квартири за адресою:
АДРЕСА_5 задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні відмовлено.
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Ухвалено після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Шевченківського районного суду від 05.11.2024 та скасувати арешт, накладений на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Повернуто ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 147 418 грн. (сто сорок сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн., сплачені у Шевченківському відділенні Запорізького РУ АТ «КБ ПРИВАТБАНК» 18.12.2023 згідно квитанції 9327-3423-3562-3324, платник: ОСОБА_3 , отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, призначення платежу: внесок для сплати вартості частки ОСОБА_1 (1/3) у спільному майні - квартири АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Кофанова А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на наявність двох підстав для припинення права відповідача на частку у спільній квартирі, передбачених пп. 2,3 ч.1 ст. 365 ЦК України.
Зазначає, що ОСОБА_1 неможливо виділити окреме ізольоване жиле приміщення, ані з дотриманням вимог щодо самостійного виходу, ані з дотриманням вимог щодо мінімальної норми жилої площі.
Спільне володіння та користування майном є неможливим, оскільки він проживає у квартирі тривалий час разом зі своєю матір'ю та вона не призначена для проживання в ній двох сімей, зважаючи на розмір житлової площі 29,5 кв.м. ОСОБА_1 у квартирі ніколи не проживав та ніколи нею не займався, не вирішував побутові питання та не визначав порядок користування нею. Сторони не є членами однієї сім'ї , не проживають спільно та не ведуть спільного господарства та між сторонами вкрай напружені неприязні особисті відносини. Все це призведе до постійного виникнення конфліктних ситуацій у разі, якщо квартира буде у спільному володінні та користуванні сторін та неможливості здійснення прав власника обома сторонами.
Звертає увагу, що припинення прав ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки у нього наявне інше житло - квартира АДРЕСА_4 , яка належить йому на праві власності, в якій він зареєстрований та постійно проживає.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що ним було заявлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні власністю, які чинять йому відповідачі, тому судом вірно зазначено, що ним до відповідачів не заявлялись вимоги щодо поділу спадкової квартири або виділу в натурі її частки, отже й заперечення щодо таких неіснуючих вимог не можуть бути предметом оцінки у судовому провадженні.
Вказує, що його частка у квартирі (1/3 частка) не є незначною у розумінні приписів ст. 365 ЦК України, тому може бути припинена тільки за його згодою, а не на вимогу іншого співвласника.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що припинення його частки у майні не завдасть йому істотної шкоди, оскільки йому на праві власності належить інша квартира, є безпідставним, тому що відповідачам ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_2 на праві власності також належить інше житло, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій останні весь час мали та мають постійну реєстрацію свого місця проживання.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представників сторін адвокатів Кофанова А.В. та Ковалишкіна В.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов виходив з того, що ОСОБА_3 (як співвласник) та ОСОБА_2 (як особа, що продовжує користуватися житлом) перешкоджають співвласнику квартири ОСОБА_1 користуватися своїм майном, та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що 1/3 частка квартири не є незначною, а тому застосування пункту 1 частини 1 статті 365 ЦК України є неприйнятним, зауваживши про наявність можливості спільного володіння та користування квартирою сторонами, що буде відповідати інтересам обох співвласників.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що сторони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після смерті якого залишилася спадщина, до складу якої увійшла, у тому числі двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5 кв.м, загальною площею 44, 25 кв.м.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості квартири, складеного ТОВ «ЗЕМЛЯ ПЛЮС 2006» станом на 30 листопада 2023 року середньо ринкова вартість об'єкта оцінки становить 442 254 грн.
Дружина померлого ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь свого сина ОСОБА_3 , внаслідок останньому належить 2/3 частки у спадковій квартирі, частка ОСОБА_1 становить відповідно 1/3.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Як зазначалось, ОСОБА_1 належить 1/3 частка квартира АДРЕСА_1 .
Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від квартири тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22, постанові від 14 листопада 2024 року в справі № 727/8103/23.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що сам факт заперечення відповідачів щодо задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, відсутність вільного доступу ОСОБА_1 до належного йому майна (відсутність ключів від квартири тощо), а також обставини, викладені у зустрічній позовній заяві про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/3 частку цієї квартири, беззаперечно свідчать про те, що співвласник квартири ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 чинять перешкоди ОСОБА_1 . Позиція відповідачів протягом розгляду цієї справи в суді не змінилася, вони в добровільному порядку не надають ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей, не впускають його до квартири.
Наявність у ОСОБА_1 іншого житла не є підставою для відмови йому у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності
Таким чином, суд першої інстанції, установивши, що 1/3 частка спірної квартири належить ОСОБА_1 на праві власності і він як співвласник майна має право користуватися та розпоряджатися спірним майном, проте відповідачі чинять перешкоди у користуванні таким майном, дійшов правильного висновку про задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивача у спірне майно та надання ключів від вхідних дверей квартири.
Щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири та визнання за ОСОБА_3 права власності на цю частку суд зазначає про таке.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зазначила, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_3 просив припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку спірної квартири на підставі статті 365 ЦК України, стягнувши з нього вартість такої частки, та визнати за ним право власності на 1/3 частку зазначеного нерухомого майна, посилаючись на те, що частка відповідача у спільному майні є незначною, виділ такої частки у натурі є неможливий, припинення права на частку не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, оскільки він має у власності інше нерухоме майно.
Для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників судам належно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
Зважаючи на практику Верховного Суду, істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 1/3 частка квартири, що становить 9,83 кв.м житлової плащі, не є незначною, а тому при вирішенні зустрічного позову застосування пункту 1 частини 1 статті 365 ЦК України є неприйнятним.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін, апеляційний суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку у спірному майні може завдати істотної шкоди його інтересам.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Доводи апеляційної скарги про неможливість виділення частки у спірній квартирі в натурі в окреме жиле приміщення не є безумовною підставою для примусового припинення права власності відповідача на частину належної йому спірної квартири, оскільки судом встановлена істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу внаслідок припинення його права власності на частку у спільному майні.
Також колегія суддів з цих підстав відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість спільного володіння і користування майном, оскільки за умови, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні завдає істотної шкоди його інтересам, вказане не може бути підставою для припинення права на частку відповідно до статті 365 ЦК України.
Клопотання ОСОБА_3 , викладене в апеляційній скарзі, про призначення у справі оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої поставити питання про визначення ринкової вартості спірної квартири, апеляційний суд відхилив. Позивач категорично заперечує проти припинення права власності на належну йому частку у спадковому майні і отримання будь-якої грошової компенсації. Крім того, спірна квартира знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 , який мав можливість надати відповідний висновок експерта в порядку ст.106 ЦПК України як при зверненні до суду із зустрічним позовом, так і на стадії апеляційного оскарження судового рішення, проте не скористався таким своїм правом. Отже, призначення судової експертизи на стадії апеляційного перегляду справи є необґрунтованим і недоцільним.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач ОСОБА_3 , який вважає, що ОСОБА_1 фактично не має місця для проживання в квартирі, не позбавлений права користування належною ОСОБА_1 1/3 часткою квартири на підставі відповідного договору оренди.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що спірна квартира не є єдиним місцем проживання ОСОБА_3 , оскільки як видно з матеріалів справі, він з 01 серпня 1990 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, спірна квартира не є єдиним місцем проживання жодної із сторін у справі.
Крім того, сам по собі факт перебування у власності ОСОБА_1 іншої квартири не є підставою для припинення його права власності у спірній квартирі та не свідчить про те, що припинення права власності на спірне майно не завдасть істотної шкоди його інтересам.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання у належній йому квартирі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що 1/3 частки спірної квартири не можна вважати незначною, а тому позбавлення права на частку у спірному майні може завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 .
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Кофанов Андрій Валентинович,залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2025 року в цій справі залишити без змін.
Повний текст постанови складено 15 травня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: О.З. Поляков
С.В. Кухар