Справа № 308/8117/23
Закарпатський апеляційний суд
12.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Семеновича Т. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/24/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2023.
Цією постановою із урахуванням постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2024 про виправлення описки:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Великий Бичків Рахівського району, мешканець АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одружений, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовець, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068216 від 29.04.2023 та постанови судді від 28.11.2023 вбачається, що 29.04.2023 о 05 год 28 хв в м. Ужгороді по вул. Капушанській, 22, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку останній відмовився. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду від 28.11.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП щодо нього, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки доказам та обставинам, що потягло за собою необґрунтоване рішення про визнання його винним та накладення на нього адміністративного стягнення. Суд визнав його винуватим у вчинення адміністративного правопорушення за обставин, які не в повній мірі узгоджуються з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому залишив поза увагою те, що у протоколі не встановлено
-2-
дату вчинення правопорушення та самостійно змінив фабулу обвинувачення, що є неприпустимим. Зупинка транспортного засобу відбулася незаконно, а тому і всі інші дії працівників поліції були незаконними. Крім того, ставить під сумнів кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП з огляду на те, що наявної в справі довідки про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не достатньо для встановлення кваліфікуючої ознаки повторності. Також суд безпідставно послався на рапорт працівника поліції, оскільки у ньому зазначено, що транспортний засіб було зупинено 29.03.2023, а не як вказано у постанові 29.04.2023. Суд безпідставно не взяв до уваги те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а виявлення такої ознаки як неприродна блідість не могло бути встановлено через темну пору доби, крім того зазначає про не безперервність відеозапису. Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення судом не враховано дані про його особу, майновий і сімейний стан, та не взято до уваги те, що він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працював у правоохоронних органах та брав участь в АТО, проходив військову службу під час мобілізації. Працівниками поліції не було залучено свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не дивлячись на те, що він відмовився від його підписання. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, а про наявність оскарженого судового рішення він дізнався 21.12.2023 та уклав договір про надання правової допомоги лише 22.12.2023.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Семеновича Т. С., які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, та просили задовольнити такі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання й апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а його апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому будь-яких відомостей про отримання ним копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи не міститься.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 28.11.2023, а тому з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті (керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 29.04.2023 о 05 год 28 хв в м. Ужгороді по вул. Капушанській, 22, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку останній відмовився. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ч. 2 ст. 130 КУпАП.
-4-
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068216 від 29.04.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч доводам сторони захисту, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; рапортом працівника поліції, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 5843390 від 29.04.2023, довідкою інспектора поліції, якою встановлено факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.12.2022, а також відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068216 від 29.04.2023 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; міститься підпис поліцейського, який склав протокол, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Також у протоколі наявна відмітка про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від підпису протоколу про адміністративне правопорушення та від надання пояснень по суті правопорушення.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу 2 роти УПП в Закарпатській області Гойзаном І. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 068216 від 29.04.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що працівники поліції допустили грубе порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження і такі доводи відхиляються.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки з установлених апеляційним обставин вбачається, що останній після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
-5-
При розгляді справи, апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп'яніння, окрім інших, віднесено: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Таким чином у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Гойзан І. М. був упередженим при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Крім того, апеляційний суд оглянув відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами і являє собою процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду.
-6-
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому необхідно зазначити, що норми чинного законодавства щодо процедури направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду не передбачають обов'язковості дотримання якоїсь черговості у його проходженні і мають лише визначені обмеження, пов'язані виключно зі специфікою стану певного сп'яніння.
Таким чином ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння виключно у закладі охорони здоров'я, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, так як будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав - становить склад адміністративного правопорушення передбаченого, в тому числі і ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та їх наслідків ОСОБА_1 чи його захисником.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що висновки суду зроблено формально, однобічно - не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Доводи сторони захисту про порушення працівниками поліції порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Як вбачається із записів у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовився отримувати складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, що пояснює відсутність його підпису в графі про роз'яснення права та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та приєднання до матеріалів справи другого примірнику протоколу.
-7-
Жодних порушень працівниками поліції вимог нормативно-правових актів щодо складання процесуальних документів, апеляційний судом не встановлено.
Той факт, що у протоколі не зазначено рік вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не впиває на доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки долученими до матеріалів справи доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення саме 29.04.2023.
Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки пояснення викладені у рапорті працівника поліції підтверджуються та узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Особливістю повторності в адміністративному деліктному праві, зокрема в правопорушеннях за статтею 130 КУпАП, є пов'язання її наявності з фактом піддання особи адміністративному стягненню.
Повторним відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Крім того, у пункті 5 розділу VII згаданої вище Інструкції також зазначено, що у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте у справі рішення.
З урахуванням викладеного, можна зробити такий висновок: при встановленні такої кваліфікуючої ознаки як повторність відправною датою є дата першого і наступного винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення дій передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Станом на дату зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 - 29.04.2023 у поліцейських була у розпорядженні інформація про наявність постанови, що набрала законної сили, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП є вірною.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння у зв'язку з відсутністю на місці зупинки транспортного засобу свідків, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП, зокрема до ст. 266 КУпАП.
-8-
За приписами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не було залучено двох свідків, оскільки диспозицією ст. 266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Також судом першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 03 (три) роки, відповідно до санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав на те, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого адміністративного правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому підстави для його зміни, навіть з урахуванням позитивних даних про його особу, на які посилається сторона захисту, відсутні.
-9-
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2023.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2023 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя