Справа № 686/18552/24
Провадження № 2/686/889/25
05 травня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання Д'яковича О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,
встановив:
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, в обґрунтування якого вказала, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1997, виданого АТ «КАТІОН» згідно з Розпорядженням №190 від 13.10.1997, посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_3 та членам його сім'ї громадянці ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_4 в рівних частках кожному, тобто по 1/3 частці кожному. В подальшому, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом №4-1461, виданого 26.05.2009 державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Латюк І.М., посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 у тому числі з урахуванням 1/2 частки майна, від якого відмовився син померлого ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, відповідно до Повідомлення Хмельницького бюро технічної інвентаризації №741744 від 15.08.2023 (дані дійсні станом на 31.12.2012) квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 - 1/3 частки на підставі свідоцтва (приватизація) від 13.10.1997, ОСОБА_4 - 1/3 частки на підставі свідоцтва (приватизація) від 13.10.1997, ОСОБА_1 - 1/3 частки як спадщина від 26.05.2009. Так, станом на 31.12.2012 ОСОБА_1 мала право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 - 1/3 частки. В подальшому, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №922, виданого 06.03.2024 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Семенюк О.М., посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , Відповідач) на 1/3 частку у спадщині, його донька ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) на 1/3 частку у спадщині, його матір ОСОБА_1 на 1/3 частку у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з 1/3 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Так, Свідоцтво про право на спадщину за законом №922, видане 06.03.2024, підтверджує наявність права власності ОСОБА_1 на 1/9 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №382789676 від 13.06.2024 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,9 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, станом на сьогодні, позивач має право на 8/9 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач має право на 1/9 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 920, виданого 06.03.2024, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Семенюк О. М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71935986 від 06.03.2024.
Відповідач у спірній квартирі не зареєстрована та не проживає, не користується нею, адже має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання якої зареєстровано за вказаною адресою та остання проживає у ній.
Спільне володіння та користування квартирою є неможливим, так як з відповідачем позивач не підтримує сімейні стосунки. Крім того, частка відповідача у власності на квартиру є незначною - 1/9, її неможливо виділити в натурі. Таким чином, у позивача виникла об'єктивна необхідність вернутись із вказаною позовною заявою про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника.
25.07.2024 відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позов, де вказала, що зазначена позивачем вартість квартири складає 372500 грн., що складає в еквіваленті 9154 доларів США або 8890 грн. за квадратний метр, є необґрунтованою, адже відповідні квартири по розташуванню та площі в м. Хмельницький, продаються в ціновому діапазоні від 22013 грн. до 40690 грн. за квадратний метр, тобто ринкова вартість квартири складає від 922344 грн. до 1704911 грн., що в разі вище зазначеної вартості позивачем. В такому разі позивачем внесено меншу суму на депозит, а саме 41388 грн. за 1/9 частку відповідача, відтак занижена вартість квартири завдасть відповідачу матеріальної шкоди від 61094 грн. до 148046 грн., у зв'язку з чим є необхідність у проведенні оціночно-будівельної експертизи з метою визначення ринкової вартості квартири, просить відмовити в позові.
Ухвалою суду від 30.09.2024 призначено судову будівельно-технічну експертизу.
11.02.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта № 1209/024 від 11.02.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, крім цього стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 20000грн.
Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що не заперечує щодо припинення права власності відповідачки на 1/9 частку квартири з урахуванням визначення вартості частки відповідно до висновку судової експертизи, подала заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, а також вказала що має намір подати заяву до суду про стягнення витрат на правничу допомогу.
Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 на праві власності належить 8/9 часток квартири АДРЕСА_1 , в т.ч. 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1997, виданого АТ «КАТІОН» згідно з Розпорядженням №190 від 13.10.1997, 1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №4-1461, виданого 26.05.2009 державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Латюк І.М., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 у тому числі з урахуванням 1/2 частки майна, від якого відмовився син померлого ОСОБА_4 , 1/9 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2024, виданого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Семенюк О.М. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , 1/9 частки на підставі договору дарування, реєстр. №1017 від 07.06.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Верхомій Л..О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73539885 від 07.06.2024.
ОСОБА_2 на праві власності належить 1/9 частки у квартирі АДРЕСА_1 свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 920, виданого 06.03.2024, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Семенюк О. М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71935986 від 06.03.2024.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом вказала, що частка відповідачки у праві на квартиру (1/9) є незначною порівняно із загальною площею квартири, становить 4,6 кв. м, виділ її у натурі є технічно неможливим, відповідачка не користується вказаною часткою у спільному майні, за вказаною адресою не зареєстрована, не бере участі в утриманні квартири, тому просила суд припинити право відповідачки на 1/9 частки у спільній частковій власності спірного майна, виплатити на її користь грошову компенсацію вартості частки, внесену позивачкою на депозитний рахунок суду, та визнати за позивачкою право власності на відповідну частку у спільному майні.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
У статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тлумачення змісту статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною під час вирішення спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року в справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
Відсутність конструкції «за наявності одночасно» у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21).
Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї).
Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
Істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацію довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 384969106 від 01.07.2024.
Відповідно до висновку експерта № 1209/024 від 11.02.2025 поділ квартири АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до ідеальних часток кожного із них та відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва є технічно неможливим через незначну площу квартири, яка припадає на 1/9 частку, що належить ОСОБА_2 та є суттєво меншою за мінімально необхідну, а також неможливість поділу квартири на два самостійні об'єкти.
Ринкова вартість нерухомого майна : квартири АДРЕСА_1 станом на 10.02.2025 становить 1 166 328 грн.
Позивачка ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок компенсацію вартості 1/9 частки у праві власності на квартиру в сумі 129 592 грн. 00 коп. (платіжна інструкція № 0.0.3734449125.1 від 29.06.2024 на суму 41388,89 грн., платіжна інструкція № 0.0.4208296176.1 від 21.02.2025 на суму 88203,11 грн., р/р UA 228201720355289001000016581, ДКСУ м. Київ, код 26293548).
Враховуючи що частка відповідачки в праві спільної часткової власності на спірну квартиру є незначною (1/9) та не може бути виділена в натурі, відповідачка не мешкає у спірній квартирі, є власником іншого житлового приміщення де фактичного мешкає, спільне володіння і користування майном між позивачкою та відповідачкою є неможливим, припинення права власності відповідачки на спірне майно не завдасть істотної шкоди інтересам останньої.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (забезпечено надання загального доступу у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 вересня 2024 року) вирішував питання можливості поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно.
Так, у наведеній постанові Верховний Суд виснував, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору під час проведення державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні підлягають задоволенню, право власності ОСОБА_2 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 належить припиненню, з виплатою ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/9 частку квартини АДРЕСА_1 в розмірі 129 592 грн. 00 коп. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 00 коп.), визнати ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 .
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пунктів 4, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частинами третьою, п'ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Представництво та захист позивача здійснював адвокат Іваницький А.М., на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1072593 від 28.06.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 24.06.2024.
Згідно договору про надання правової допомоги від 24.06.2024, укладеного між адвокатом Іваницьким А.М. та ОСОБА_1 , адвокат зобов'язався надавати правничу допомогу, здійснювати представництво та захист, оплата послуг проводиться в розмірі 20000 грн.
Згідно акту надання правничої допомоги від 02.04.2025 за договором від 24.06.2024 адвокат Іваницький А.М. та ОСОБА_1 склали цей акт про надання правничої допомоги та розмір гонорару складає 20000 грн. Згідно квитанції до прибуткового ордеру № 24062024 від 24.06.2024 ОСОБА_1 сплачено 20000грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 сформульовано правовий висновок : «…суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони».
В заяві від 05.05.2025 представник відповідача послалася на ту обставину, що суд при оцінці розміру витрат на правничу допомогу має застосовувати критерії співмірності і реальності витрат, просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу, в тому числі і з підстав не співмірності їх розміру вимогам ст. 137 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених позивачем документів, їх значення для розгляду справи, а тому витрати на правничу допомогу мають складати 10 000 грн.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на проведення судової експертизи в сумі 4500 грн., то відповідно до ухвали суду від 30.09.2024 витрати на проведення судової експертизи покладені на сторони в рівних частках, а тому витрати на оплату судової експертизи не підлягають стягненню з відповідачки.
Таким чином, оскільки рішенням суду позов задоволено, проте при ухваленні рішення не вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, стосовно яких сторони надавали докази та пояснення, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 937 грн. 92 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 133-137, 141, 263-265, 353 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 15, 16, 365 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 .
Виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 1/9 частку квартини АДРЕСА_1 в розмірі 129 592 грн. 00 коп. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 00 коп.), шляхом перерахування вказаної суми на користь ОСОБА_2 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області (платіжна інструкція № 0.0.3734449125.1 від 29.06.2024 на суму 41388,89 грн., платіжна інструкція № 0.0.4208296176.1 від 21.02.2025 на суму 88203,11 грн., р/р UA 228201720355289001000016581, ДКСУ м. Київ, код 26293548).
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 937 грн. 92 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 14.05.2025.
Суддя: