Справа №461/2014/25
/заочне/
14 травня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Лубоцької Наталії Іванівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса:
АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 78368 грн 98 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.12.2020 між сторонами укладено договір кредиту та страхування №А03.00417.007251871. Згідно вказаного кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 48849 грн, зі сплатою 1,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 27.03.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07.02.2025 становить 78368 грн 98 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у вищезазначеній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 15.04.2025, позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11000 гривень за договором кредиту та страхування №А03.00417.007251871 від 10.12.2020 залишено без розгляду
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності відповідач не скористалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являлась у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 10.12.2020 між сторонами укладено договір кредиту та страхування №А03.00417.007251871.
Згідно даного кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 48849 грн 00 коп., зі сплатою 1,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані відсотки і комісію, а також інші платежі за кредитним договором.
14.04.2025 до суду від представника позивача - Лубоцької Н.І. надійшло клопотання зі змісту якого вбачається, що остання просить залишити частину позовних вимог без розгляду. Обґрунтовуючи наведену заяву, представник позивача вказує, що після подання банком позовної заяви до суду, відповідачем було сплачено кошти у розмірі 11000 грн. Дані кошти було направлено на погашення заборгованості за кредитним договором, яка була заявлена до стягнення у суді.
З огляду на сплату частини боргу, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 08.04.2025, за розрахунком позивача, становить 67368 грн 98 коп. та включає у себе: прострочений основний борг ? 30345 грн 18 коп.; прострочені проценти - 1831 грн 94 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту - 35191 грн 86 коп.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 08.04.2025 року.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.12.2024 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.1.2.-1.4. вказаного кредитного договору, банк надає відповідачу кредит у розмірі 48849 грн із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99% річних строком кредиту на 48 місяців.
Окрім процентної ставки, згідно п.1.5. кредитного договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно Додатку №1, як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості».
Відповідно до п. 4 паспорту споживчого кредиту «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору», банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,65% середньомісячно від початкової суми кредиту, згідно графіку у п. 5 починаючи з 3,3468% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0,030% до 1,9368%.
Відповідно до пункту 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9 «Умов споживчого кредитування без забезпечення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений протоколом засідання Правління №10/23-02 від 23.10.2020, що діяли в період укладення Кредитного договору (ДКБОФО), плата за обслуговування кредитної заборгованості, що сплачується позичальником за користування кредитом, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахункам позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банком позичальнику із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, кредитний договір, укладений між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсним, а кредитний договір №А03.00417.007251871 від 10.12.2020, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у своїй постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі № 361/392/20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині простроченої плати за обслуговування кредиту.
Однак, враховуючи те, що під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останньої на користь банку слід стягнути заборгованість за виключенням суми простроченої плати за обслуговування кредиту.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1446 грн 25 коп.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 32177 (тридцять дві тисячі сто сімдесят сім) гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору - 1446 (одна тисяча чотириста сорок шість) гривень 25 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
представник позивача - Лубоцька Наталія Іванівна
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса:
АДРЕСА_1 )
Повний текст рішення складено 14 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький