ЄУН: 336/3228/25
Провадження №: 1-кп/336/1053/2025
іменем України
15 травня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1202408208205002638 від 30.12.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горлівка Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, який на утриманні має малолітню доньку 2022 року народження, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Відповідно до обвинувального акту 30 грудня 2024 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Авраменко зі сторони вул. Вороніна в напрямку вул. Богдана Завади в м. Запоріжжя.
В цей же час, в районі будинку № 4 по вул. Авраменко, на нерегульований пішохідний перехід, що позначений дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, та дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 Правил дорожнього руху вийшла пішохід ОСОБА_6 , яка розпочала перетин дороги, рухаючись зліва-направо по ходу руху автомобіля «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Водій ОСОБА_4 , продовжуючи рух по проїжджій частині вул. Авраменко, наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, маючи можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_6 , а також маючи об'єктивну можливість уникнути на неї наїзду шляхом своєчасного застосування мір гальмування керованого ним автомобіля «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідних заходів для зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого виїхав на вказаний пішохідний перехід, де передньою лівою частиною кузова керованого ним транспортного засобу скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться B причинному зв'язку дорожньо-транспортної пригоди. 3 подією
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала наступні тілесні ушкодження: «Закритий перелом шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, що кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я».
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В підготовчому судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.
Потерпіла пояснила, що вона примирилася з обвинуваченим, їй відшкодована моральна шкода в повному обсязі, витрати на лікування бажає отримати від страхової компанії, у разі недостатності страхових виплат, претензій до обвинуваченого не матиме. Надала суду відповідну письмову заяву.
Прокурор не заперечує проти задоволення заявленого клопотання та закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілого.
Прокурором також надані відомості, що характеризують особу обвинуваченого, довідки щодо вартості проведених експертиз у кримінальному провадженні, розписку обвинуваченого про отримання транспортного засобу на відповідальне зберігання, висновок щодо результатів огляду водія на стан алкогольного чи іншого сп'яніння. Заперечень проти залучення вказаних доказів до матеріалів кримінального провадження учасники справи не мали.
Суд, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши зазначені вище документи, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
За приписом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачене покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений із потерпілим примирилися, обвинувачений відшкодував потерпілій завдану моральну шкоду, на час події, описаної в обвинувальному акті, не перебував в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
На підставі викладеного, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України суд доходить висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити, а обвинуваченого ОСОБА_4 - звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України.
Щодо розподілу процесуальних витрат, а саме витрат на проведення судових інженерно-технічних експертиз, суд приходить до таких висновків.
Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В силу ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Як зазначено у цій постанові, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.
За наведеного, суд доходить до висновку, що з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/108-25/406-ІТ від 08.01.2025 та № СЕ-19/108-25/4716-ІТ від 07.03.2025 на суму 8754,90 грн.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст. 46 КК України, ст. 284, 314, КПК України,
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України закрити.
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у сумі 8754,90 гривень.
Речовий доказ: автомобіль Skoda Octavia Tour, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому - залишити у розпорядженні ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Запоріжжя протягом семи днів з дня проголошення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1