Cправа №333/4876/24
Провадження №2/333/281/25
08 травня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Майсак А.О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , правонаступниками якого є
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1
про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом доОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2018 по справі №333/4142/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна та встановлення порядку користування земельною ділянкою, задоволено, виділено в натурі частину у житловому будинку і надвірних будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 у самостійний об'єкт нерухомості та визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ. А кімнату 2-4 площею 5,6 кв.м., кімнату 2-5 площею 9,4 кв.м., загальною площею 15 кв.м. вартістю 13 211 грн., в житловій прибудові літ.А1 кімнату 2-3 площею 4, 5 кв.м. вартістю 7 011 грн., в прибудові літ. а1 кухню 2-2 площею 5,9 (6,3) кв.м. вартістю 4 820 грн., в прибудові літ. а2 коридор 2-1 площею 6 кв.м. вартістю 5 654 грн., ганок до прибудови літ.а2 вартістю 77 грн., козирок до прибудови літ.а2 вартістю 135 грн., сарай літ. Л вартістю 584 грн., вбиральню літ.З вартістю 263 грн.,1/2 частину водопроводу №2 вартістю 114,5 грн., частина воріт з хвірткою №3 вартістю 272 грн., частина паркану №4 вартістю 60 грн. Встановлено порядок користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0659 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2310100000:03:028:0193, згідно з варіантом ІІ, запропонованим у висновку експерта №73 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи від 31.08.2018, виділено для користування: частину земельної ділянки S1площею 59 кв.м. та S2 площею 13 кв.м. загальною площею 72 кв.м., на плані пофарбовану в жовтий колір залишено в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 виділено в особисте користування земельну ділянку S3 площею 239 кв.м., на плані пофарбовано в синій колір; ОСОБА_2 виділено в особисте користування земельну ділянку S4 площею 303 кв.м. та S5 площею 45 кв.м., загальною площею 348 кв.м., на плані пофарбовано в зелений колір. Межі ділянок обох співкористувачів на плані визначено червоною лінією.
Таким чином, ОСОБА_1 є власником окремого об'єкта нерухомості, їй виділена у користування частина земельної ділянки, але вона не може потрапити туди, оскільки особи, які проживають в іншій частині будинку встановили замки та не пускають її до житла, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом. Просила усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вселення ОСОБА_1 у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а саме : в житловому будинку літ. А кімнату 2-4 площею 5,6 кв.м.,кімнату 2-5 площею 9,4 кв.м., загальною площею 15 кв.м., в житловій прибудові літ.А1 кімнату 2-3 площею 4, 5 кв.м., в прибудові літ. а1 кухню 2-2 площею 5,9 (6,3) кв.м., в прибудові літ. а2 коридор 2-1 площею 6 кв.м., ганок до прибудови літ.а2, козирок до прибудови літ.а2, сарай літ. Л, вбиральню літ.З, 1/2 частину водопроводу №2, частина воріт з хвірткою №3, частина паркану №4 та зобов'язати відповідача надати позивачці дублікат ключів від хвіртки та будинку.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2024 відкрито провадження по справі №333/4876/24, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2025 залучено до участі у справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2025 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про судові засідання повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку за зареєстрованою адресою проживання.
У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 , в якому ОСОБА_1 належить 5/12 часток, ОСОБА_2 належить 7/12 часток.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 12.08.2014, яке видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. та зареєстроване в реєстрі за № 1371, спадкова справа № 13/2013 рік, ОСОБА_1 є власником 7/36 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 22.09.2014, яке видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округа Кукурудз Т.Ю. та зареєстроване в реєстрі за № 1676, спадкова справа № 29/2014 рік, ОСОБА_1 також є власником 2/9 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .
Загальний розмір часток зазначеного житлового будинку, які належать на праві власності ОСОБА_1 , складає 5/12 (7/36+2/9) часток.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 88935862 від 07.06.2017 ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину є власником 7/36 часток та 2/9 часток житлового будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з технічним паспортом БТІ, який виготовлений станом на 2010 рік ОСОБА_2 також належить 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_2 , яка не була зареєстрована ним у встановленому законом порядку після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але такі речові права в силу ч. 3, 4 ст. 3 зазначеного Закону визнаються дійсними.
Загальний розмір часток зазначеного житлового будинку, які належать на праві власності ОСОБА_2 , складає 7/12 (7/36+2/9+1/6) часток.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2018 по справі №333/4142/17, виділено ОСОБА_1 в натурі частину у житловому будинку і надвірних будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_2 у самостійний об'єкт нерухомості та визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ. А кімнату 2-4 площею 5,6 м.кв, кімнату 2-5 площею 9,4 м.кв - загальною площею 15,0 м.кв вартістю 13 211 грн., в житловій прибудові літ. А1 кімнату 2-3 площею 4,5 кв.м вартістю 7 011 грн., в прибудові літ. а1 кухню 2-2 площею 5,9 (6,3) кв.м вартістю 4 820 грн., в прибудові літ. а2 коридор 2-1 площею 6,0 кв.м вартістю 5 654 грн., ганок до прибудови літ. а2 вартістю 77 грн., козирок до прибудови літ. а2 вартістю 135 грн., сарай літ. Л вартістю 584 грн., вбиральнею літ. З вартістю 263 грн., 1/2 частину водопроводу № 2 вартістю 114,5 грн., 1/2 частина воріт з хвірткою № 3 вартістю 272 грн., 1/2 частина паркану № 4 вартістю 60 грн.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0659 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2310100000:03:028:0193, згідно з варіантом ІІ, запропонованим у висновку експерту № 73 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.08.2018, складеному судовим експертом Кобець Ю.В., виділивши для користування: - частину земельної ділянки S1 площею 59 м.кв та S2 площею 13 м.кв. загальною площею 72 м.кв на плані пофарбовану в жовтий колір залишити в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - ОСОБА_1 виділити в особисте користування земельну ділянку S3 площею 239 м.кв. на плані пофарбовану в синій колір - ОСОБА_2 виділити в особисте користування земельну ділянку S4 площею 303 м.кв. та S5 площею 45 м.кв., загальною площею 348 м.кв. на плані пофарбовану в зелений колір. Межі земельних ділянок обох співкористувачів на плані визначено червоною лінією.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначила, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні спірним домоволодінням, не відчиняють двері/ворота та не надають ключів. На її вимоги надати доступ до будинку відповідачі не реагують.
Таким чином, відповідачі своїми діями порушують право позивача на вільне користування будинком, який належить їй на праві приватної власності.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
До способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначав, що відповідачі чинять перешкоди у здійсненні позивачем свого права користування майном.
Згідно з статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому, згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підстав наявності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позивач, як законний власник частини спірного нерухомого майна, має право на належне користування ним та проживання.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Наявність позову свідчить про те, що права позивача порушуються та підлягають судовому захисту шляхом усунення йому перешкод у користуванні власністю шляхом вселення та зобов'язанням відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні житловим будинком.
За таких обставин, враховуючи, що права власника порушені, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивачка правомірно вимагає усунення будь-яких порушень її прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом вселення та зобов'язання відповідачів надати ключі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Керуючись ст. ст. 141, 223, 268, 280-282 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : в житловому будинку літ. А кімнату 2-4 площею 5,6 кв.м.,кімнату 2-5 площею 9,4 кв.м., загальною площею 15 кв.м., в житловій прибудові літ.а1 кімнату 2-3 площею 4, 5 кв.м., в прибудові літ. а1 кухню 2-2 площею 5,9 (6,3) кв.м., в прибудові літ. а2 коридор 2-1 площею 6 кв.м., ганок до прибудови літ.а2, козирок до прибудови літ.а2, сарай літ. Л, вбиральню літ.З, 1/2 частину водопроводу №2, частина воріт з хвірткою №3, частина паркану №4.
Зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні житлом, шляхом надання дублікату ключів від хвіртки та будинкуза адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути зОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користьОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користьОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарськогорайонного суду
м. Запоріжжя А.В. Круглікова