Справа №953/10530/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/522/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
13 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі: ОСОБА_5 ,
-прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області, погоджене прокурором у кримінальному провадженні задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 28 травня 2025 року та визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , та визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що:
-слідчим суддею належним чином не враховано наявність обґрунтованих ризиків - переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та співучасників інкримінованих злочинів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.;
-розмір застави не відповідає тяжкості інкримінованих злочинів та їх кількості, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні 9 епізодів кримінальних правопорушень, які класифікуються як тяжкі злочини і за які передбачено покарання до 6 років позбавлення волі;
-розмір застави недостатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, внаслідок застосування мінімального розміру застави, що не відповідає фінансовому та соціальному стану підозрюваного, оскільки останній має стабільних дохід, володіє майном.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, захисника та підозрюваного, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні ряду нетяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.369 КК України, та тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.369 КК України, за які останньому може бути призначено максимальне покарання до 6 років позбавлення волі із штрафом до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна або без такої, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні ряду тяжких злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг, діючи у співучасті із службовою особою, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи прокурора про те, що слідчий суддя не взяв до уваги наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наявність зазначених ризиків була врахована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується у сукупності з тяжкістю можливого покарання й відсутністю міцних соціальних зв'язків. Ризик незаконного впливу на свідків і співучасників підтверджується тим, що підозрюваному відомі анкетні дані, місця мешкання свідків.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, щодо недоведеності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий.
За таких обставин, колегія суддів вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно положень до ст.182 КПК України, слідчий суддя при визначенні розміру застави, врахував обставини вчинення кримінального правопорушення та спричинену ними шкоду, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом підозрюваного, особистими даними та визначив розмір застави відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України саме в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Посилання прокурора на те, що слідчим суддею не враховано при визначенні розміру застави фінансовий та соціальний стан підозрюваного, оскільки останній має стабільний дохід та володіє майном, не відповідає дійсності, оскільки слідчим суддею врахована реальна можливість підозрюваного виконувати умови запобіжного заходу, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного. Колегія суддів погоджується, що обраний розмір застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативного запобіжного заходу, не буде завідомо непомірним для підозрюваного і не становитиме до нього надмірного тягаря.
Зазначені відомості свідчать про достатність визначеного розміру застави для забезпечення належного виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: