Справа №953/3621/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/605/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
13 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , 1979 року народження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 59 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 червня 2025 року, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у мінімально визначеному КПК України розмірі.
В обґрунтування свого апеляційного прохання захисник послалася на те, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою: не доведена його вина та наявність прямого умислу. Зазначила, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про наявність ризиків передбачених п.п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України. На думку захисника, ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду не доведено, оскільки не може обґрунтовуватись лише тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і при цьому підозрюваний свідомо залишився в Україні, не скористався можливістю виїзду за кордон, а слідчим не доведено наявність у підозрюваного закордонного паспорту чи паспорту країни агресора. Також зазначила, що ризик знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення, не підтверджений, підозрюваний не є адміністратором телеграм-каналу, телефон у нього вилучено, а сума доходу його родини ускладнює придбання нової техніки. На думку захисника, наявність ризику вчинення підозрюваним іншого злочину є припущенням, оскільки не було доведено конкретних фактів, які б свідчили про його наміри чи дії в цьому напрямку, до того ж ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно працевлаштований, має законне джерело доходу, має вищу освіту, міцні родинні та соціальні зв'язки, на утриманні батька інваліда, позитивно характеризується за містом роботи.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомляв, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні середньої тяжкості злочинів, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2 КК України, а також тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.110, ч.3 ст.436-2 КК України, за які останньому може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред'явленої підозри мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а також того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, а також проти миру та безпеки людства та міжнародного правопорядку, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України, військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на території України.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Посилання сторони захисту на наявність у підозрюваного міцних соціальних зав'язків, а також позитивних характеристик, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про можливість належного виконання підозрюваним своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, а аналіз та оцінка доказів не входить до повноважень слідчого судді та суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу та може бути предметом безпосереднього дослідження в суді першої інстанції під час судового розгляду.
До того ж, сторона захисту не позбавлена можливості оскаржити пред'явлену підозру у порядку та у строки визначені кримінальним процесуальним кодексом України.
Посилання захисника на відсутність ризику знищення, ховання або спотворення речей і документів, які мають істотне значення а також ризику вчинення іншого правопорушення, є безпідставними з огляду на можливість продовження своєї злочинної діяльності з інших пристроїв, також можливу наявність невстановлених додаткових пристроїв чи осіб, які могли разом з підозрюваним здійснювати злочинні дії, може свідчити про наявність ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: