Справа № 344/2187/25
Провадження № 2/344/2024/25
06 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря Бурянна Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
в позові вказано, що 25.11.2006 року між сторонами зареєстровано шлюб. В шлюбі народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 29.10.2012 та рішенням суду від 11.01.2013 року розірвано шлюб між сторонами та місце проживання визначено з матір'ю. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.11.2020 року №344/10164/20 вирішено стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 2500 грн. щомісячно. Визначена у 2020 році сума аліментів на даний час вже не є актуальною, та не забезпечує належне утримання дитини з інвалідністю, його фізичний та духовний, моральний розвиток відповідно до його віку. За вказаний період дитина виросла, змінились його потреби у розвитку, харчуванні, побуті, коштів не вистачає на утримання дитини, яка з дитинства проходить постійне лікування та реабілітації в різних клініках через стан здоров'я. Оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства і постійно хворіє, потребує додаткових витрат на лікування що значно перевищує суму 2500 грн.
Позивач в судовому засіданні просила позов задовольнити, все життя самостійно забезпечує сина, який є інвалідом, рішенням суду визначено розмір аліментів, однак їх недостатньо для утримання сина, у відповідача нова дружина, яка хоче забезпечити тільки своїх дітей.
ОСОБА_4 , представник відповідача за довіреністю, подала до суду заяву, в якій просила долучити до справи документи та зазначила, що провадження було відкрито 05.02.2025 року, у цей час відповідач мав статус «безвісти зниклий».
Судом встановлено наступні обставини.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьками зареєстровано сторін спору.
Постановою від 22.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64902174 на підставі виконавчого листа №344/10164/20 від 15.02.2021.
Згідно відповіді на запит №234075615 від 21.10.2024 року останнє місце роботи ОСОБА_2 -ДУ ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку заборгованості, виконаного державним виконавцем, станом на 21.10.2024 року розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 27 922, 58 грн.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.01.2013 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю- ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.11.2020 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно починаючи з 07.08.2020 року.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є опікуном дитини інваліда та отримує державну соціальну допомогу в розмірі 950 грн.
05.03.2019 року складена індивідуальна програма реабілітації інваліда №102 ОСОБА_3 .
Згідно виписки із медичної картки хворого ОСОБА_3 перебуває в амбулаторно-поліклінічному закладі з захворюванням з народження.
Згідно відповіді начальника НОМЕР_3 прикордонного загону встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.03.2025 року №1359-АГ «Про результати проведення службового розслідування» визнано зниклим безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 24.03.2025 №412- ОС, старший солдат ОСОБА_2 облікований як «зниклий безвісти» з 29 січня 2025 року.
Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 3 Конвенція ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Верховний суд в постанові від 12 січня 2022 року в справі № 545/3115/19 підтримав правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, де зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей.
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Згідно відповіді начальника НОМЕР_3 прикордонного загону встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.03.2025 року №1359-АГ «Про результати проведення службового розслідування» визнано зниклим безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 24.03.2025 №412- ОС, старший солдат ОСОБА_2 облікований як «зниклий безвісти» з 29 січня 2025 року.
Пунктом 4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» встановлено, що члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
В даному випадку, виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. N 884.
Згідно п.2 вказаного Порядку, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення здійснюється відповідно до п. 6 Порядку: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В свою чергу, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач не надала суду жодного доказу наявності витрат.
Отже, відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Доказів на спростування вимог позивача відповідач суду не надав.
Таким чином аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку можуть забезпечити потреби дитини, про які позивач надала пояснення перед судом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1211, 20 грн. на користь держави.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити частково;
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.11.2020 у справі № 344/10164/20 та стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття щомісячно.
Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття.
в іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бородовський С.О.