Справа№ 938/1276/24
Судове провадження № 1-кп/938/26/25
15 травня 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2024 за №62024140120000220 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця санітара 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_3 , в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року (з наступними змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 року за №637/3077, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (з наступними змінами і доповненнями), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законодавством дозволу, за невстановлених досудовим розслідування місці та часі, а також за невстановлених обставин незаконно придбав 35 боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї калібру 5.45 мм, після чого, за невстановлених досудовим розслідування обставин та часі переніс їх до житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де незаконно їх зберігав до 29.05.2024, які у подальшому цього ж дня, виявлено та вилучено працівниками Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області під час проведення санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння та зберігання, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованих правопорушень, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
Суду показав, що у 2018 році, на полонині, він знайшов патрони, в кількості 35 штук та приніс їх додому, де зберігав їх до моменту, коли їх вилучили працівники поліції під час обшуку. Вказав, що не знав, що за зберігання знайдених патронів передбачена кримінальна відповідальність. Зазначив, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно, просить суворо не карати.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд врахувати, що обвинувачений повністю визнав вину згідно обставин викладених у обвинувальному акті, пом'якшуючі обставини, а саме що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, у вчиненому щиро розкаюється, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий, має на утриманні двоє малолітніх дітей, одна із яких є дитиною - інвалідом, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді обмеження волі із зарахуванням строку його перебування під вартою.
Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців.
Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, повністю доведена дослідженими і перевіреними судом доказами:
-протоколом обшуку від 29.05.2024, складеного слідчим СВ Верховинського РВП ОСОБА_6 в присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за участю спеціаліста Верховинського РВП ОСОБА_9 , власника майна ОСОБА_10 , із додатком до нього - флеш накопичувачем марки «Goodram» 3268, з якого вбачається, що в ході проведеного на підставі ухвали слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.05.2024, обшуку в житловому будинку, прибудинковій території та у всіх наявних будівлях і спорудах за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні кухні житлового будинку, під диваном, на підлозі, виявлено предмет зовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю із серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі. Присутня під час обшуку ОСОБА_10 повідомила, що вказана рушниця належить її чоловіку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який має дозвіл на неї, та пред'явила його.
Далі в ході проведення обшуку, в житловій кімнаті під спальним ліжком виявлено 35 предметів зовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал.5,45мм. Присутня під час обшуку ОСОБА_10 повідомила, що вказані набої належить її чоловіку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатом обшуку вилучено: предмет, ззовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю із серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі, яку опаковано в прозорий поліетиленовий пакет, горловину якого скріплено стяжкою із пломбою №В431313 та 35 предметів, зовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал.5.45мм., які упаковано в спец пакет №PSP 2245949 (а.с. 210-214);
- постановою про визнання речовим доказом від 30.05.2024, з якої вбачається, що вилучені в результаті проведення обшуку в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території господарства, розміщеного в АДРЕСА_1 , предмети, а саме: предмет, ззовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю із серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі та 35 предметів, зовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал.5.45мм., визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, №12024091130000062 від 30.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України (а.с. 133);
-ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 03.06.2024, якою накладено арешт з метою збереження речового доказу шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування майном, на вилучені під час проведення санкціонованого обшуку 29.05.2024 року в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території господарства, розміщеного в АДРЕСА_1 предмети, а саме:
- предмет, зовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю зі серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі;
- 35 предметів, зовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал. 5.45 мм. (а.с.134);
- висновком експерта від 18.06.2024 №СЕ-19/109-24/7976-БЛ, з якого вбачається, що надані на дослідження 35 (тридцять п?ять) предметів є боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї військовими 5,45-мм (5,45х39 мм) патронами центрального бою, з них 7: (сім) штук із звичайною (з сталевим осердям) кулею, 28 (двадцять вісім) із трасуючою.
Патрони промислового виробництва: 5 (п'ять) штук - Луганський патронний завод, 2 шт. - 1983, 3 шт.- 1988року виготовлення; 29 (двадцять дев'ять) штук - Ульяновский патронний завод, СРСР (сучасна Російська Федерація), 28 шт. - 1984, 1 шт. 1988 року виготовлення; 1 (одна) штука - Фрунзенский патронний завод, СРСР (сучасна Російська Федерація), 1990 року виготовлення.
Патрони призначені для стрільби із автоматів та ручних кулеметів, калібру 5,45?39 мм, патронник яких розрахований на даний патрон (АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н, РПК-74, РПКС-74, РПІК-74Н, РПКС-74Н, тощо) та інших різновидів самозарядної і автоматичної вогнепальної зброї, патронник яких розрахований під даний патрон.
Надані патрони справні та придатні для стрільби (а.с. 215-218 );
- висновком експерта від 24.06.2024 №СЕ-19/109-24/7975-БЛ, з якого вбачається, що наданий на дослідження предмет, подібний на рушницю, є вогнепальною гладкоствольною зброєю - мисливською одноствольною рушницею моделі Іж 18E № НОМЕР_4 12 калібру, промислового виробництва.??? Надана на дослідження рушниця справна та придатна для стрільби патронами 12 калібру (а.с. 219-221);
- квитанцією №6 від 24.06.2024 про прийняття речових доказів на зберігання, згідно якої відповідальний за збереження зброї Верховинського РВП ГУНП ОСОБА_11 прийняв речові докази, повернуті після проведення судово-балістичної експертизи, а саме: 35 предметів, зовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї, які є боєприпасами до вогнепальної зброї, військовими 5,45мм. (5,45*39мм) патронами центрального бою, справними та придатними для стрільби, які упаковані в спец пакет №5466996 кал. 5.45 мм. (а.с. 136);
- квитанцією №7 від 06.08.2024 про прийняття речових доказів на зберігання, згідно якої відповідальний за збереження зброї Верховинського РВП ГУНП ОСОБА_11 прийняв речові докази, повернуті після проведення судово-балістичної експертизи, а саме: предмет, зовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю, який є вогнепальною гладкоствольною зброєю - мисливською одноствольною рушницею моделі Іж 18Е №С18541, 12 калібру, промислового виробництва, справною та придатною для стрільби патронами 12 калібру, яка упакована в прозорий поліетиленовий спец пакет, горловина якого скріплена білою полімерною пломбою № L87366384 (а.с. 138);
Дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, оскільки він вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого на це законом дозволу.
При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахування ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, встановлено, що він є громадянином України, військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, проживає у скрутних матеріально-побутових умовах, за місцем несення служби та за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.
Згідно досудової доповіді від 17.12.2024, зробленої Верховинським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб є середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства є можливим.
Згідно з обвинувальним актом обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття та не встановлено обставин, які обтяжують його покарання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18), щире каяття як таке, характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. При наявності щирого каяття особи не обов'язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання п.1 ч.1 ст.66 КК. Тобто, передбачені п.1 ч.1 ст. 66 КК обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
Слід звернути увагу на те, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Саме такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 дійсно висловив жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, дав правдиві показання щодо обставин вчинення злочину, повністю визнав вину та висловив готовність нести покарання.
У ч. 2 ст. 66 КК України закріплено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Суд також визнає обставиною яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , утримання ним, догляд та виховання малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який хворіє на вроджену ваду розвитку опорно-рухового апарату, є дитиною - інвалідом віком до 18 років, та потребує частого стаціонарного лікування.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Суд також враховує положення ч.1 ст.69 КК України, згідно якої, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
З огляду на зазначене, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 виходячи з принципу індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме, що він згідно ст.89 КК України раніше не судимий, повністю визнав вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, наявність двох обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає дані обставини такими, що перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та дають підстави застосувати до обвинуваченого ч.1 ст.69 КК України і призначити йому більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 263 КК України, а саме у виді обмеження волі строком на один рік три місяці, яке буде цілком достатнім для виправлення винуватого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України- 17.09.2024 о 08год.35хв. На підставі ухвали слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.09.2024 до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 13.10.2024.
В подальшому, на стадії судового провадження, строк дії застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неодноразово продовжувався, в останнє до 17.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 у даному кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, для продовження проходження ним військової служби. Кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2024 за №62024140120000220 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України - закрито.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання. При засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти.
Враховуючи, що суд прийшов до переконання, про призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, керуючись ст.72 КК України, суд вважає за необхіднезарахувати в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання, з розрахунку 1 день позбавлення волі за 2 дні обмеження волі. Таким чином, ОСОБА_3 фактично відбув призначене судом покарання у виді обмеження волі строком 1 рік 3 місяці.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначено судом покарання у виді обмеження волі, яке він фактично відбув, суд вважає за необхідне, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, а ОСОБА_13 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Крім того у відповідності до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.
Також у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слід вирішити питання про скасування арешту майна.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 122, 124, 368 - 371, 373, 374, 376, 377 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 3 місяці.
Строк відбування покарання рахувати з 17.09.2024, зарахувавши відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання в зв'язку зі фактичним відбуттям засудженим призначеного покарання.
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов'язані із залученням експертів в загальному розмірі 3407 гривень 76 копійок.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у виді арешту на предмет ззовні схожий на мисливську гладкоствольну рушницю із серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі та 35 предметів ззовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал. 5,45мм., які були вилучені під час проведення санкціонованого обшуку 29.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на території господарства в АДРЕСА_1 .
Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:
- мисливську гладкоствольну рушницю із серійним номером на стволі НОМЕР_2 та серійним номером НОМЕР_3 на спусковій скобі - повернути власнику ОСОБА_3 ;
-35 предметів ззовні схожих на патрони до нарізної вогнепальної зброї кал.5,45мм.- знищити;
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_14