Справа № 196/5/25
№ провадження 2/196/137/2025
09 травня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ",
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши увідкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-ща Царичанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" /далі - позивач/ звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 /далі - відповідач/ про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 101144223. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
16.07.2024 р. між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено Договір факторингу № 16072024, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "МІЛОАН" передав ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 р. до Договору факторингу №16072024, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до відповідача в сумі 60 104.00 грн. з яких: 18 000.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 40 704.00 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 400.00 грн. сума заборгованості за комісією.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 р. позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ні на рахунки попереднього кредитора.
13.01.2022 р. між ТОВ «Фінансова Компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено кредитний договір № 66290. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
05.01.2024 р. між ТОВ "ФК «Авіра Груп" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено Договір факторингу № 05012024, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ФК «Авіра Груп" передав ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 05.01.2024 р. до Договору факторингу № 05012024 від 05.01.2024 р., ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до відповідача в сумі 11 040.00 грн. з яких: 4000.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 440.00 грн. сума заборгованості за відсотками, 600 грн. сума заборгованості за комісією.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 05.01.2024 р. позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ні на рахунки попереднього кредитора.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1011144223 від 14.12.2021 р. в розмірі 60 104.00 грн., з яких: 18 000.00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 40 704.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 400.00 грн. - сума заборгованості за комісією;
заборгованість за кредитним договором № 66290 від 13.01.2022 р. в розмірі 11 040.00 грн., з яких: 4 000.00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6 440.00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 600.00 грн. - сума заборгованості за комісією, та судові витрати.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.71).
Представник відповідача ОСОБА_1 - Іщук С.О., який діє на підставі довіреності, 23.05.2025 р. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відсутні докази, що підтверджують підписання договорів про надання кредиту № 1011144223 від 14.12.2021 р. та № 66290 від 13.01.2022 р. електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора; подані позивачем докази заборгованості не підтверджують виконання банківських операцій та дійсності суми боргу; відсутні докази на підтвердження повної оплати за договорами факторингу; у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 75-88).
Представником позивача - Стеценко В.І., яка діє на підставі за довіреності, 28.01.2025 р. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому вважає відзив відповідача безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Вказала, що кредитні договори № 101144223 від 14.12.2021 р. та № 66290 від 13.01.2022 р. укладені в електронній формі та підписані сторонами, мають всі істотні умови кредитного договору. Підписання договорів здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону позичальника. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Перерахування коштів за кредитними договорами підтверджується інформаційними довідками щодо перерахування коштів № 101144223 від 14.12.2021 р. та № 66290 від 13.01.2022 р.. До відповіді на відзив додано такі докази: витяг з реєстру боржників від 16.07.2024 р. до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 р., витяг з реєстру боржників від 05.01.2024 р. до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р., інформаційна довідка про перерахування коштів за кредитним договором №66290 від 13.01.2022 р. та за кредитним договором № 101144223 від 14.12.2021 р., платіжна інструкція про відступлення права вимоги за Договором факторингу №16072024 від 16.07.2024 р. та за договором факторингу №05012024 від 05.01.2024 р.; позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с. 92-105).
Представник відповідача ОСОБА_1 - Іщук С.О., який діє на підставі довіреності, 02.02.2025 р. через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що позивачем не додано жодних доказів підписання договорів електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора; щодо нарахування заборгованості за договором № 101144223 від 14.12.2021 р. та договором №66290 від 13.01.2022 р., то нарахування здійснені поза межами строку договорів, та не підлягає стягненню комісія в розмірі 600 грн. за кредитним договором №6620 від 13.01.2022 р., оскільки надання боргу є обов'язком банку за кредитним договором та такі дії банку не є послугами; щодо договорів факторингу, то неможливо встановити права та обов'язки фактора та встановити ціну договору; платіжні інструкції до договорів факторингу подані з порушенням процесуальних строків. У задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с.125-144).
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи додані до відповіді на відзив докази. Суд зазначає, що згідно ч.3 ст.179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу, зокрема пунктом 1 частини 5 ст.178 ЦПК передбачено, що до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
У судове засідання представник позивача Стеценко В.І. не з'явилась, у заяві просила суд розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 201-210).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив (а.с. 238-239), представник відповідача - Іщук С.О. в судове засідання не з'явився, у додаткових поясненнях у справі просив розглянути справи без його участі (а.с. 183-194).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101144223 /далі Договір/, згідно якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві кредит у сумі 20 000,00 грн. шляхом переказу на картковий рахунок, строком на 15 днів з 14.12.2021 (строк кредитування) зі сплатою відсотків, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк (до 29 грудня 2021 року), та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Пунктами 1.5.1.-1.7. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту - 1 400.00 грн. нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом складають 2 640.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с. 7-11).
Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено Графік платежів за договором про споживчий кредит № 101144223 від 14.12.2021 року (а.с.11 - зворот) та Паспорт споживчого кредиту № 101144223 (а.с.12).
На підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору та виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 20 000 грн, у позовній заяві посилається на платіжне доручення №36577036 від 14.12.2021 р. (а.с.116).
Однак, вищевказане платіжне доручення, не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 п.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (це Положення розроблене відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №75), передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Дослідивши копію платіжного доручення № 36577036 від 14.12.2021, судом було встановлено, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 грошових коштів як кредитних в сумі 20 000,00 грн., оскільки платіжне доручення не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ (платіжне доручення містить реквізити банку платника, що відповідають ідентифікаційним даним ТОВ «ФК «Елаєнс», зокрема, код банку, однак вказане товариство не є банківською установою у розумінні ч.1 ст.15 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки у найменуванні цього товариства відсутнє слово «банк»), посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що у дослідженому платіжному дорученні № 36577036 взагалі відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість означених обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та 516749хххххх1968, а також має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину), що є об'єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. відповідачу ОСОБА_1 , зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні №36577036 від 14.12.2021 р.
Таким чином, надане позивачем платіжне доручення, яке подане через систему «Електронний суд» представником позивача і не завірене підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме вищевказаного кредитного договору.
Крім того, згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250212/93389-БТ повідомлено, що рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 не емітований. Надати інформацію про зарахування та виписку по вказаному рахунку неможливо, оскільки відсутній повний номер картки (а.с.180).
Позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів надання /перерахування/ відповідачу кредиту у сумі 20 000,00 грн. згідно Договору про споживчий кредит №101144223 від 14 грудня 2021 року.
Також суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів про погашення відповідачем частини кредиту згідно вищевказаного договору та визнання відповідачем факту отримання кредиту і наявності заборгованості. Надана позивачем роздруківка відомостей про щоденні нарахування та погашення ( а.с. 121-122), яка не завірена належним чином ТОВ «Міолан» та не являється первинним бухгалтерським документом на підтвердження погашення боргу, а тому не може бути належним доказом у справі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №101144223 від 14.12.2021 р., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №101144223 у розмірі 60 104 грн. задоволенню не підлягають.
13 січня 2022 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 66290 /далі Договір/ шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п. 1.1 -1.5 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Строк кредиту: 15 днів, тобто до 27 січня 2022 року. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1 277,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3,5 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти №516875хххххх9766, яка зазначена в п.7 Договору.
За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (а.с.24-25).
Згідно п.6.1 Договору він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «AV5267».
Відповідно до копії графіку платежів, який є додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 66290 від 13.01.2022 р., кінцевий строк повернення кредиту 27.01.2022 р. у сумі 6 700.00 грн., яка складається із тіла кредиту: 4000.00 грн., процентів за користування кредитом 2 100.00 грн., комісії за надання кредиту 600.00 грн. (а.с.26).
Згідно із копією інформаційної довідки №1551/10 від 30 жовтня 2024 року, ТОВ «Платежі Онлайн» повідомило, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція у сумі 4000 грн. на номер платіжної картки № НОМЕР_2 , емітентом якої є PRIVAT BANK (а.с.27).
Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250212/93389-БТ повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) та надано виписку по рахунку № НОМЕР_3 за 13.01.2022 р., яка містить зарахування на суму 4 000.00 грн. (а.с.180 - 181).
Отже, факт надання ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відповідачу кредиту у розмірі 4 000.00 грн. підтверджено належними доказами.
05 січня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" та ТОВ "ФК Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 05012024, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" передало ТОВ "ФК Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.28-29).
Відповідно до п. 1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру божників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами на скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру божників - підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру божників за договором факторингу №05012024 від 05.01.2024 р. реєстр боржників передано у повному об'ємі (а.с. 30).
Згідно Витягу з реєстру боржників від 05.01.2024 р. до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р., позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 040.00 грн. за кредитним договором №66290, яка складається з тіла кредиту - 4 000 грн., суми заборгованості за відсотками - 6 440.00 грн., суми заборгованості за комісією - 600 грн. (а.с.31).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання кредитного договору, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі (а.с. 24-25).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "AV5267", чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги доводи представника відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності доказів на підтвердження підписання договору №66290 від 13.01.2022 р.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 66290 від 13.01.2022 р. за період з 14.01.2022 по 05.01.2024, вбачається, що відповідач станом на 05.01.2024 р. має заборгованість за кредитним договором у сумі 11 040.00 грн. з яких: 4 000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 440.00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 600.00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 32-40).
Суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 000.00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів (відсотків), то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Договір між сторонами було укладено на строк 15 днів з 13 січня 2022 року по 27 січня 2022.
Отже, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, то після 27 січня 2022 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» не мало законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 66290 від 13.01.2022 р.
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18).
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 договір був укладений сторонами в електронній формі.
Як вбачається з умов пунктів 1.1-1.2 Договору передбачено, що Товариство надає Клієнту кредит в сумі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 15 днів.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Тобто, право ТОВ «ФК «Авіра Груп» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 27.01.2022, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Отже, за умовами кредитного договору № 66290 від 13.01.2022 р. сторони погодили строк його дії до 27.01.2022, тому починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.
Отже, з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2 100.00 грн. (4 000 грн. х 3,5% х 15 днів = 2 100.00 грн.).
Таким чином, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, у зв'язку з чим має борг по кредитному договору, то суд вважає за необхідне стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у сумі 6 700. 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн., заборгованість за процентами - 2 100.00 грн. та заборгованість за комісією - 600.00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке.
Пунктом 1.5 кредитного договору № 66290 від 13.01.2022 р. передбачено, що за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII).
Згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту;
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на момент укладення Кредитного договору) визначено види та порядок надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1734-VIII споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Умови договору про споживчий кредит визначені ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважав встановлення комісії несправедливою умовою, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Зазначене вище узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 30 червня 2021 року справа № 201/10403/19 провадження № 61-263св21.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача сума несплаченої комісії в розмірі 6000.00 грн.
Щодо доводів представника відповідача про недійсність кредитних договорів, оскільки оригінали договорів не долучені позивачем до матерів справи, то суд зазначає таке.
Відповідно до вимог законодавства, до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.
Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп'ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.
У відповідності до ч. 9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі № 554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.
Таким чином, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
Виходячи із вказаного, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надано до суду першої інстанції копії вищезазначених договорів у відповідності до вимог законодавства, які є належними доказами існування правовідносин між Відповідачем та первісним кредитором.
Крім того, в клопотанні поданому до суду відповідач просить суд дослідити оригінали електронних доказів за допомогою державного веб-сайту https://czo.gov.ua/verify Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України, однак слід наголосити на тому, що вказане клопотання не може братися до уваги судом та не підлягає задоволенню. Адже, представник відповідач помилково ототожнює два методи укладання кредитного договору в електронній формі шляхом електронного цифрового підпису та шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
У даному випадку за допомогою сайту https://czo.gov.ua/verify можна перевірити тільки електронний документ на який накладений електронний цифровий підпис.
Проте, за допомогою вказаного сайту здійснити перевірку електронного документу підписаного шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором неможливо.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
У даному випадку примірник кредитного договору №66290 від 13.01.2022 р. містить відомості щодо його підпису шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що в свою чергу відповідачем належним чином не спростовано.
Тобто, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Щодо наведених доводів (заперечень) представника відповідача щодо відсутності факту відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає таке.
05 січня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" та ТОВ "ФК Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 05012024, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" передало ТОВ "ФК Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.28-29).
Відповідно до п. 1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру божників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами на скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру божників - підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП" до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру божників за договором факторингу №05012024 від 05.01.2024 р. реєстр боржників передано у повному об'ємі (а.с. 30).
Згідно Витягу з реєстру боржників від 05.01.2024 р. до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р., позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 040.00 грн. за кредитним договором №66290, яка складається з тіла кредиту - 4 000 грн., суми заборгованості за відсотками - 6 440.00 грн., суми заборгованості за комісією - 600 грн. (а.с.31)
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Позивачем суду було надано: копію договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р. (а.с. 28-29), акту прийому-передачі реєстру боржників від 05.01.2024 р. (а.с.30), витяг з реєстру боржників до договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 р. (а.с.31), платіжну інструкцію від 09.01.2024 р.. що підтверджує оплату за відступлення прав вимоги за Договором факторингу №05012024 від 05.01.2024 р. та додана позивачем із відповіддю на відзив (а.с.117), що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержав від первісного кредитора право вимоги по заборгованості відповідача.
Крім того, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку також недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
При цьому закон не містить конкретного переліку таких доказів.
Ні положення статті 512 ЦК України, ні положення статті 517 цього Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора правових вимог у зобов'язанні з передачі документів, які засвідчують правові вимоги, що передаються, і так само не відповідають зобов'язань первісного кредитора передавати нові кредиторові оригінали таких документів.
Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч.3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі №66290 від 13.01.2022 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.44) підтверджує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.
Права вимоги за кредитним договором №66290 від 13.01.2022 р., перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Всупереч умовам кредитного договору №66290 від 13.01.2022 р., відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене суд не бере до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.
Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір №66290 від 13.01.2022 р., за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 90645 від 10.12.2024 про сплату судового збору загальною сумою 3028.00 грн. (а.с. 6). Враховуючи те, що задоволено 9.42 % позовних вимог (6 700 грн. від 71 144 грн. складає 9.42 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 285 грн. 24 коп. (3028 грн. х 9.42 % : 100).
На підставі викладеного,
керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором № 66290 від 13 січня 2022 року у розмірі 6 700.00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000.00 грн., заборгованість за відсотками - 2 100.00 грн., заборгованість за комісією - 600.00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 285.24 грн., а всього 6 985.24 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 24 коп.)
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄРПОУ 35625014, реквізити IBAN НОМЕР_5 у АТ "ТАСкомбанк".
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 14 травня 2025 року.
Суддя Л.П. Бабічева