Справа № 215/629/24
1-кп/215/342/25
15 травня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі:головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023041760000698 від 08.09.2023 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на те, що необхідно закінчити судовий розгляд справи, допитати свідків, враховуючи тяжкість і суспільну небезпеку злочину, сувору міру покарання, наявність судимостей, відсутність місця роботи, міцних соціальних звязків, через продовження існування ризиків вчинення нового злочину, незаконного впливу на свідків та ухилення від суду.
Обвинувачений і захисник в судовому засіданні заперечували щодо клопотання, вказували на відсутність ризиків, закінчення допиту свідків, тривалий термін перебування під вартою, наявність родичів і місця проживання, відсутність доказів причетності до злочину. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт та зменшити розмір застави.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до таких висновків
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р., суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а згідно рішення у справі «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 р., особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу.
Розглядаючи можливість зміни запобіжного заходу, суд зазначає, що ОСОБА_5 , як і раніше, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, за який законом передбачено максимальне покарання до 10 років позбавлення волі і який викликає значний суспільний інтерес, неодружений і міцних соціальних зв'язків не має, постійного місця проживання не має, тому з метою уникнення від можливої суворої відповідальності він може переховуватися від суду.
При цьому, ОСОБА_5 не працює і постійного джерела доходу не має, перебуває на обліку в лікаря нарколога, обвинувачується у скоєнні корисливого злочину в сфері обігу наркотичних засобів , раніше притягався до відповідальності за корисливі злочини, що в сукупності з іншим свідчить про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення з метою відшукання коштів для прожиття.
Отже, суд вважає, що обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та є актуальними, а застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків.
Доводи сторони захисту не спростовують дані обставини і є недостатніми для зміни запобіжного заходу на цей час. Щодо тривалого розгляду справи - то він має обєктивний характер з огляду на складність справи.
Враховуючи наведені вище обставини, інтереси правосуддя, в т.ч. необхідність дослідження письмових доказів і допиту самого обвинуваченого, що має важливе значення для обєктивного розгляду справи, та зважаючи на значний суспільний інтерес до такої категорії справ, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів .
Водночас, на думку суду, на цей час передбачених законом підстав для зміни розміру застави немає.
Керуючись ст.ст.177, 199, 183, 184, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 13 липня 2025 року з можливістю внесення застави у розмірі 99 240 грн. та в порядку, визначеному ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 07.12.2023.
Клопотання обвинуваченого і захисника про зміну запобіжного заходу- відхилити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення .