Справа №191/1836/25
Провадження № 2-з/191/21/25
іменем України
15 травня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В., розглянувши заяву позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у сумі 326 527,04 грн.
14.05.2025 року до суду надійшла від позивача АТ «Банк Кредит Дніпро'заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 рухоме та нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані документи, суддя прийшов до висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено співмірності обраного виду забезпечення позову порівняно із заявленою вимогою, відсутня оцінка майна, суду не наданого жодного доказу в підтвердження того, що невжиття заходів по забезпеченню позову про накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, ускладнить чи зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, тому суддя вважає за необхідне в задоволенні заяви позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову, відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А. В. Твердохліб