Справа № 183/7327/24
№ 1-кп/183/1261/25
14 травня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030001800 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_5
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення в обґрунтування якого зазначено, щоОСОБА_3 неодноразово звертався до свого командування з рапортами про направлення на ВЛК, щоб в подальшому звільнитися з військової служби по стану здоров'я. Але з незрозумілих причин ці рапорти ігнорувалися і його не направляли на медичний огляд ВЛК, через що він був вимушений залишити військову частину.Тільки таким способом ОСОБА_3 зміг пройти медичний огляд та отримати другу групу інвалідності. Отримання інвалідності підтверджується:
- рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю;
- витягом з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Вищезазначені документи підтверджують, що ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності з 05.12.2024 року.
Відповідно до абз. 2 пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється за наявності інвалідності.
У зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення обвинувачений вважає, що він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
Основним завдання кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України є, у т.ч. і забезпечення повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений.
Доповнив, що має ІІ групу інвалідності з 2018 року, однак в судове засідання наразі не зміг надати відповідні підтвердження, тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 283, ст. 284 КПК України просив задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, вказуючи на те, що такого роду питання не підлягає вирішенню без дослідження доказів, які він в подальшому має намір подати, окрім цього, інвалідність, про яку зазначив обвинувачений встановлена вже після вчинення ним кримінального правопорушення.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обґрунтовуючи своє клопотання про закриття кримінального провадження, ОСОБА_3 посилається на те, що йому, згідно доданих до його письмового клопотання документів, встановлено ІІ групу інвалідності з 05.12.2024 року, а тому він відповідно до абз. 2 пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягає звільненню з військової служби під час дії воєнного стану, та у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення вважає, що він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
Вирішення відповідного питання, на переконання суду повинно здійснюватися крізь призму принципу верховенства права як базової вимоги, що висувається до національних нормативно-правових актів у практиці Європейського суду з прав людини.
Одним із елементів верховенства права, визнається принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, згідно з яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, що встановлюються такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно ґрунтуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, розуміти юридичні наслідки своєї поведінки.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм. Тож правова визначеність передбачає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій та правовідносин, що виникають. Відповідно до принципу правової визначеності правозастосовний орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта. Це правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Суд звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. ст. 2, 284 КПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, дізнавач, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, дізнавача, прокурора та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
Суд зауважує, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Асьонов та інші проти Болгарії»).
У ч. 1 ст.8 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом ст.284 КПК України закриття кримінального провадження це стадія його закінчення, яка відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки судом показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Частиною 7 статті 284 КПК України встановлено, якщо обставини, передбачені пунктами 1,2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
З огляду на вище наведені обставини, суд дійшов висновку про передчасність заявлення стороною захисту клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення та неможливістю встановлення обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, які потребують безпосереднього дослідження і оцінки судом показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Керуючись ст., ст. ст. ст.284, 369, 372 КПК України,, суд, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170030001800 від 20.11.2023 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1