Справа № 204/3017/23
Провадження № 1-кп/204/270/25
14 травня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12022052630000636 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2022, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
У судове засідання прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі, у зв'язку з чим існує ризик переховування ОСОБА_6 від суду. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі можу бути підставою та мотивом до втечі. Крім того, існує ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. З метою уникнення відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями, та проходять військову службу в районах ведення бойових дій з метою зміни ними показів або відмови від раніше наданих показів. Показання свідків та потерпілого можуть мати важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні. Крім того, обвинуваченому відома анкетна інформація свідків та потерпілого, їх місця проживання. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обумовлюється тим, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або, будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце служби, вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.407-409 КК України. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовим позиціям, що викладені у рішеннях ЄСПЛ. Підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні відсутні.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Потерпіла у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала, просила суд його задовольнити.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд зміни обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого до цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений у судовому засіданні думку захисника підтримав.
Вивчивши подане клопотання прокурора, вислухавши позиції учасників судового розгляду, суд доходить таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи доводи клопотання прокурора щодо наявності існування ризиків, заперечення сторони захисту, суд враховує наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.
Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Оцінюючи ризик переховування, суд враховує факт того, що існування вказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема, те що на час вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 він проходив військову службу. Крім того, суд враховує і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі доведення його винуватості у суді. На думку суду тільки ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Відповідно до вимог Закону суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Отже, ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_6 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її. Окрім цього, слід вказати, що сторона захисту не позбавлена можливості на даній стадії судового розгляду заявляти клопотання про виклик та повторний допит свідків, клопотати про виклик та допит додаткових свідків, виклик експертів, та у зв'язку з чим, обвинувачений може намагатись здійснювати незаконний вплив на вказаних осіб, з метою схилити їх до надання показань з метою спростовування винуватості за пред'явленим обвинуваченням. Таким чином, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є існуючим та на даний час своєї актуальності не втратив.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи наявність встановленого судом ризику переховування від суду, вчинення останнім зазначених дій, з огляду на те, що обвинувачений є військовослужбовцем, може мати наслідком вчинення іншого військового кримінального правопорушення.
Отже, при розгляді клопотання прокурора судом встановлені дійсні ризики передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі у вигляді цілодобового домашнього арешту, на даній стадії судового розгляду, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягає.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 333, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Львівська установа виконання покарань № 19», а після етапування на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів до 12 липня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт- відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», Львівській філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії МОЗ України», ІНФОРМАЦІЯ_2 ,для виконання та відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 15 травня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1