Справа № 201/2461/25
Провадження № 2/201/2192/2025
09 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27.02.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 25 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 3846522-308 про надання споживчого кредиту. Підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав і не повернув грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка становить на 18.02.2025 суму у розмірі 165897,90 грн., з яких 99066,26 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 66821,30 грн. заборгованість по комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
Справа за указаним позовом згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року передана для розгляду судді Батмановій В.В.
Ухвалою судді від 28 лютого 2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 3846522-308 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.1. розділу 1 «Замовлення банківських послуг» Заяви - договору Позичальник просив надати кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п. 1.2.2 Сума кредиту: 104 900,00 гривень.; п. 1.2.6. Строк кредиту: 36 місяців; п. 1.2.9. Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, згідно із частиною 3 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому слід зазначити, що статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач, свої обов'язки за Заявою-договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу, умови вищезазначеного Заяви-договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною.
Згідно із розрахунком заборгованості, доданого представником позивача до позовної заяви, відповідач зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 18.02.2025 суму у розмірі 165897,90 грн., з яких 99066,26 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 66821,30 грн. заборгованість по комісії.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Заявою-договором № 3846522-308 від 25 грудня 2023 року станом на 18.02.2025 в розмірі 165897,90 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за Заявою-договором № 3846522-308 від 25 грудня 2023 року в розмірі 165897 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім дві) грн. 90 коп., з яких 99066 (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят шість) грн. 26 коп. заборгованість за тілом кредиту, 10 (десять) грн. 34 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 66821 (шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 30 коп. заборгованість по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра.
Суддя В.В. Батманова