Справа № 201/10007/24
Провадження № 2/201/570/2025
про витребування доказів
13 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі питання про витребування доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про внесення змін до актового запису про народження,
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про внесення змін до актового запису про народження.
Сторони у судове засідання не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.
Представник позивачки - адвокат Гелетій М.Т. (діє на підставі ордера серії АЕ № 1258591 від 14.08.2024р.) подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи відбувається за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення прав та законних інтересів дитини, постала необхідні у витребуванні доказів з ініціативи суду, з таких підстав.
У поданому позові ОСОБА_1 просить суд внести зміни до актового запису №1038 від 28.08.2013р. про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: виключити відомості про батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису №1038 від 28.08.2013р.
В обґрунтування заявленого позивачка посилається, зокрема, на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 народила сина - ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління від 28.08.2013р., за актовим записом № 1038, батьком був записаний ОСОБА_6 зі слів матері.
Біологічний батько, дізнавшись про те, що позивачка вагітна, зник та більше вони не бачилися, з позивачкою спілкування не підтримували, місцезнаходження невідоме.
Позивачка була записана матір'ю-одиначкою, забезпечувала та займалася вихованням сина самостійно.
У подальшому ОСОБА_1 зустріла чоловіка - ОСОБА_2 , з яким 01.03.2019р. було укладено та зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом № 96).
Після чого, ОСОБА_2 виявив бажання бути записаний як батько малолітнього ОСОБА_5 , тому позивач з відповідачем звернулися до органів державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження.
02.10.2019р. Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано (повторно) свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1038, батьком якого був записаний ОСОБА_2 .
Тобто, до актового запису про народження були внесені відомості, відповідно до яких син позивачки отримав прізвище та по батькові - ОСОБА_3 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2021р. по справі № 201/10740/21 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.03.2019р. Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 96, було розірвано.
Як зазначає позивачка у поданому позові, на теперішній час відповідач участі у житті малолітнього ОСОБА_3 не приймає, матеріальної допомоги не надає, вихованням та розвитком дитини не займається.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК України мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з можливими порушеннями прав та законних інтересів дитини щодо визначення походження від батьків та її забезпечення (утримання) батьками або державою (за наявності статусу матері - одиначки), суд вважає за необхідне витребувати у Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339119, місцезнаходження: 49009, м. Дніпро, площа Шевченка, буд. 7) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, про внесення записів про батьків дитини: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Судове засідання слід відкласти у зв'язку з витребуванням доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 84, 223, 260 - 261, 353 - 354 ЦПК України, суд, -
Витребувати у Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339119, місцезнаходження: 49009, м. Дніпро, площа Шевченка, буд. 7) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, про внесення записів про батьків дитини: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Роз'яснити особі, у якої суд витребує докази, що відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду та суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, на одержання таких доказів для представлення його суду.
Особа, яка не має можливості подати доказ, який витребує суд, або не має можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язана повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, встановлені законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.
У відповідності до положень ст. 84 ЦПК України, витребувані судом докази мають бути надані протягом місяця з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше ніж за десять днів до наступного судового засідання.
Ухвала апеляційному оскарженню окремо від рішення не підлягає.
Повний текст ухвали складений 15 травня 2025 року.
Суддя О.С. Наумова