№ 201/4653/25
провадження 2/201/2866/2025
25 квітня 2025 року суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, визнати незаконним посилання на положення та пункт рішення, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 17 квітня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, визнати незаконним посилання на положення та пункт рішення, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю за можливе відмовити у відкритті провадження в частині вимог стосовно пункту № 1 позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання від 23.06.2021 року за вх. № 36/3847 протизаконною та пункту № 3 про зобов'язання розглянути клопотання від 23.06.2021 р. за вх. № 36/3847, з наступних підстав.
З інформації отриманої з автоматизованої системи документообігу суду витікає, що у 2022 році позивачем було подано до суду аналогічну позовну заяву, а саме: справа № 201/7637/22 по цій справі на даний час постановлене рішення суду, яке вступило в законну силу, де в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 лютого 2021 року він звертався з клопотаннями № 36/1043 та № 36/1044 до відповідача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою з відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню гаражів № 54 та № НОМЕР_1 в кооперативі з будівництва та експлуатації колективних гаражів «Кипарисний», розташованого: пров. Кипарисний, м. Дніпро.
Згодом 15.06.2021 позивач подав клопотання № 36/3667 із проханням залишити без розгляду вищевказані клопотання. 30.08.2021 позивач звернувся із інформаційним запитом про результати розгляду заяви від 15.06.2021 № 36/3667. Жодних відповідей за вказаними заявами та запитом не отримав. Згодом 09.06.2022 позивач отримав копію рішення № 508/12 від 24.11.2021 про відмову у видачі дозволу на розробку проектів землеустрою в якому також зазначені номери клопотань позивача № 36/1043 та № 36/1044, які він просив залишити без розгляду.
Зазначає, що вказана бездіяльність щодо його заяви від 15.06.2021 № 36/3667 порушує його немайнові права, відтак просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо заяви позивача від 15.06.2021 № 36/3667. Зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 15.06.2021 № 36/3667. Визнати незаконним порушення особистого немайнового права позивача щодо розгляду клопотань від 17 лютого 2021 року № 36/1043 та № 36/1044. Визнати незаконним та скасувати п. 1.2 рішення Дніпровської міської ради від 24.11.2021 № 508/12. Визнати незаконними відповіді від 09.06.2022 № 8/7-438 та від 28.08.2022 № Б-20/0-1/09-22. Зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 23.06.2021 № 36/3847 у відповідності до вимог Земельного кодексу та ЗУ «Про звернення громадян». Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн, де рішенням судді Батманової В.В. позовні вимоги задоволено частково та зазначено, що «не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 23.06.2021 № 36/3847 у відповідності до вимог Земельного кодексу та ЗУ «Про звернення громадян», оскільки вона є похідною від вимоги про визнання незаконними відповідей від 09.06.2022 № 8/7-438 та від 28.08.2022 № Б-20/0-1/09-22, які були надані, як зазначає сам позивач саме на його заяву від 23.06.2021 № 36/3847, а відтак вказана заява розглянута про що позивачу надано відповідь», тобто зазначеними вище позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав та де є рішення суду, яке набрало законної сили.
Дане рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року було оскаржено до апеляційної інстанції та Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року рішення залишено без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Виходячи з наведеного вважаю за необхідне позивачу відмовити у відкритті провадження у справі в частині вимог щодо пункту № 1 позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання від 23.06.2021 року за вх. № 36/3847 протизаконною та пункту № 3 про зобов'язання розглянути клопотання від 23.06.2021 р. за вх. № 36/3847, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).
Враховуючи те, що у провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська вже перебувала справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та ухвалено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суддею Батмановою В.В. від 06 листопада 2023 року, яке набрало законної сили, а тому вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження в частині вимог у справі стосовно пункту № 1 позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання від 23.06.2021 року за вх. № 36/3847 протизаконною та пункту № 3 про зобов'язання розглянути клопотання від 23.06.2021 р. за вх. № 36/3847.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, визнати незаконним посилання на положення та пункт рішення, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в частині вимог щодо пункту № 1 позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання від 23.06.2021 року за вх. № 36/3847 протизаконною та пункту № 3 про зобов'язання розглянути клопотання від 23.06.2021 р. за вх. № 36/3847 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 25 квітня 2025 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.А. Антонюк
.