Справа № 172/586/25
Провадження № 2/172/260/25
14.05.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Голубенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1353-5508 від 23.02.2024 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua). На виконання вимог Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець виконав умови договору і надав позичальнику 13000 грн. на строк 300 днів (базовий період 10 днів) за зниженою відсотковою ставкою 2,50% в день, стандартною відсотковою ставкою 2,50% в день. Відповідач не виконав умови договору і не повернув у повному обсязі грошові кошти, тому станом на 13.02.2025 року утворилася заборгованість в сумі 125620,00 грн., однак кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 51620,00 грн. за умови погашення решти заборгованості у розмірі 74000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також - судові витрати у справі.
Ухвалою від 28.03.2025 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача Кузнєцов О.М. надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідачка не укладала кредитний договір з позивачем, не підписувала його ні в паперовому вигляді, ні в електронному. На підтвердження позиції відповідачки, остання надала скріншоти з екрану мобільного телефону, де видно, що відповідачка не отримувала смс-повідомлень з надсиланням одноразового ідентифікатора від будь-яких осіб чи організацій за період з 23.02. по 27.02.2024 року, скріншоти з екрану електронної пошти, з якого видно, що вона не отримувала жодних електронних листів від кредиторів на свою пошту. Крім цього, відповідачці не відомо звідки у позивача в наявності особиста контактна інформація про неї. Також відповідачка стверджує, що не отримувала ніяких грошових коштів від позивача. Лист з АТ КБ «ПриватБанк» не може вважатися належним доказом у справі, бо визначений у ньому номер банківської картки не ідентифікований та ніколи взагалі не належав відповідачці. Також представник заперечує проти суми нарахованих відсотків, зазначає, що вони більше ніж втричі перевищують сам розмір позики, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів долучених до позову вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1353-5508 від 23.02.2024 року за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua). Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець виконав умови договору і надав позичальнику 13000 грн. на строк 300 днів (базовий період 10 днів) за зниженою відсотковою ставкою 2,50% в день, стандартною відсотковою ставкою 2,50% в день.
27.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладена електронна додаткова угода до договору про відкриття кредитної лінії № 1353-5508 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua). Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику додаткові грошові кошти в сумі 1800,00 грн.
У договорі споживчого кредиту зазначено, що сума кредиту становить 13000,00 грн., проценти за користування кредитом 3250,00 грн., разом заборгованість складає 16250,00 грн.
Як зазначено у вказаному документі, він містить підпис споживача ОСОБА_1 у вигляді електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 1353-5508 від 23.02.2024 року становить 74000,00 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 14800,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 59200,00 грн.
Окрім цього, суд зважає на те, що за умовами кредитного договору № 1353-5508 від 23.02.2024 року, сторони обумовили сукупну вартість кредиту в розмірі 16250,00 грн., яка включає: 13000,00 грн. - суму кредиту та 3250,00 грн. - проценти за користування кредитними коштами, а також дату платежу за кредитом - 03.03.2024 року, а також на додаткову угоду до договору № 1353-5508, якою позичальнику були надані додаткові грошові кошти в сумі 1800,00 грн.
Під час розгляду цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було.
Отже, сторони погодили строк дії договору до 03.03.2024 року, тому, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Окрім цього, суд звертає увагу, що інші умови про нарахування відсотків, зазначені у договорі, не відповідають передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в сумі 14800 грн. та узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів 3250,00 грн.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з підстав вказаних вище.
Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 15, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1353-5508 від 23.02.2024 року в сумі 18050 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 14800,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 3250,00 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір в сумі 589,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Г. Битяк