14 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/674/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (колегія суддів: Шапран В. В. - головуючий, Сітайло Л. Г., Андрієнко В. В.) і ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.12.2024 (суддя Заєць С. В.)
за скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на неправомірну бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни
до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В.
про стягнення 601 674,04 грн,
1. Короткий зміст обставин справи, що передували ухваленню оскаржуваних судових рішень
1.1. У вересні 2022 року Фізична особа - підприємець Ксєнєва З. П. (далі - ФОП Ксєнєва З. П.) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (далі - АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки 601 674,04 грн, з яких: 519 600,00 грн - заборгованість з орендної плати, нарахована за період з березня 2022 року до серпня 2022 року, 30 469,93 грн - компенсація комунальних витрат, 51 604,11 грн - пеня.
1.2. Позовні вимоги ФОП Ксєнєвої З. П. обґрунтовані неналежним виконанням АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 04.10.2010.
1.3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 у справі № 920/674/22 частково задоволено позовні вимоги ФОП Ксєнєвої З. П. до АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення з відповідача на користь позивачки 601 674,04 грн.
Вирішено стягнути з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 519 600,00 грн, компенсацію комунальних витрат в розмірі 30 469,93 грн, пеню в розмірі 36 128,88 грн та відшкодування витрат на оплату правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 змінено рішення Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 у справі № 920/674/22 та викладено пункти 2, 3, 4 цього рішення в такій редакції:
"2. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 519 600 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп., пеню в сумі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн 88 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 28 480 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн 74 коп.
3. В інший частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Сум.обл / Сумська МТГ / 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, рахунок отримувача UA868999980313181206083018540) 8 568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 06 коп. судового збору".
1.5. У жовтні 2023 року до Господарського суду Сумської області надійшла скарга АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій заявник просив:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) Полінкевича Олександра Васильовича (далі - Полінкевич О. В.) щодо відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2023 № НОМЕР_2 про стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн на підставі наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 № 920/674/22;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2023 № НОМЕР_2 щодо стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн на підставі наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 № 920/674/22.
1.6. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/674/22 відмовлено у повному обсязі в задоволенні скарги АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії та постанову державного виконавця.
1.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/674/22 та ухвалено нове рішення, яким задоволено в повному обсязі скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії та постанову державного виконавця.
Вирішено визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича О. В. щодо відкриття виконавчого провадження та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2023 № НОМЕР_2 про стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн на підставі наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 № 920/674/22.
Вирішено визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2023 № НОМЕР_2 щодо стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн на підставі наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 № 920/674/22.
1.8. Постановою Верховного Суду від 21.03.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 920/674/22, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 у справі № 920/674/22 залишено в силі.
2. Короткий зміст скарги АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця та судових рішень, ухвалених за результатами її розгляду
2.1. У липні 2024 року до Господарського суду Сумської області надійшла скарга АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій заявник просив:
- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича О. В. щодо невчинення ним дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі заяви боржника про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича О. В. невідкладно прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
2.2. Наведена скарга АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мотивована тим, що 26.06.2024 боржник надіслав до Шевченківського ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з 25.02.2022 Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк") перебуває в процесі ліквідації.
Однак, за доводами відповідача, державний виконавець проігнорував звернення боржника та не вирішив питання про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вважаючи наведену бездіяльність державного виконавця протиправною, звернулося до Господарського суду Сумської області з цією скаргою.
2.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.12.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 920/674/22, відмовлено в задоволенні скарги АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця.
2.4. Відмовляючи в задоволенні скарги АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового. рішення. Тому, за висновками господарських судів, у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов'язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку, такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень. При цьому господарські суди встановили, що відповідачем у цій справі є саме АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Господарські суди також зазначили, що рішенням Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у цій справі вирішено стягнути грошові кошти саме з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в наказі Господарського суду Сумської області від 01.06.2024 боржником визначено АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не АТ "Міжнародний резервний банк".
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця, врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, за участю тих самих учасників справи. Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що, установивши відсутність доказів добровільного виконання боржником наказу суду від 27.10.2023, за яким стягнуто поточні витрати неплатоспроможного банку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку на дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження, оскільки наведені заявником підстави для повернення виконавчого документа стягувачу за частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають застосуванню в умовах встановлених судами обставин про виникнення у боржника поточних зобов'язань, а не кредиторських. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач не довів наявності підстав для визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича О. В. щодо невчинення ним дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.12.2024 у справі № 920/674/22, до Верховного Суду звернулося АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 73, 74, 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосували до спірних правовідносин приписи пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
3.3. Скаржник також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 727/1561/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 25.11.2021 у справі № 924/92/20, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, та неправильно застосували висновки, наведені в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
3.4. ФОП Ксєнєва З. П. у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому ФОП Ксєнєва З. П. зазначає, що рішення у цій справі не виконується тривалий час, що, на її думку, свідчить про незгоду відповідача із судовим рішенням та призводить до триваючого порушення прав позивачки. ФОП Ксєнєва З. П. також зазначає, що у разі якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового. рішення. Крім того, ФОП Ксєнєва З. П. зазначає, що понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 920/674/22 Господарський суд Сумської області 01.06.2023 видав накази, в тому числі наказ від 01.06.2023 про стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн.
4.4. 05.09.2023 ФОП Ксєнєва З.П. звернулася до Шевченківського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
4.5. За результатами розгляду цієї заяви 06.09.2023 старший державний виконавець Шевченківського ВДВС Полінкевич О. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо виконання наказу від 01.06.2023 № 920/674/22, виданого Господарським судом Сумської області, про стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ФОП Ксєнєвої З. П. заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 26.06.2024 боржник надіслав до Шевченківського ВДВС заяву від 25.06.2024 № 1693 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з 25.02.2022 АТ "Міжнародний резервний банк" перебуває в процесі ліквідації.
4.7. Однак, за доводами відповідача, державний виконавець проігнорував звернення боржника та не вирішив питання про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вважаючи наведену бездіяльність державного виконавця протиправною, звернулося до Господарського суду Сумської області із цією скаргою.
4.8. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС, відмовили в задоволенні наведеної скарги.
4.9. АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення.
4.10. Верховний Суд, перевіривши доводи АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладені в касаційній скарзі, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
4.11. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.12. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
4.13. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.14. За частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
4.15. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" за цим законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
4.16. Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
4.17. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
4.18. За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
4.19. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 26.06.2024 боржник надіслав до Шевченківського ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з 25.02.2022 АТ "Міжнародний резервний банк" перебуває в процесі ліквідації.
4.21. Відповідач із посиланням на приписи пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" вважає, що державний виконавець проігнорував звернення боржника та не вирішив питання про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.
4.22. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника.
4.23. У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
4.24. Одним із таких актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
4.25. Відповідно до пункту 8 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про закінчення виконавчого провадження) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
4.26. Тобто у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними стосовно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.08.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 та постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, від 21.03.2024 у справі № 920/674/22.
4.27. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
4.28. Згідно із частиною 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів, зокрема, про оренду нерухомого майна. Приймаючий / перехідний банк є правонаступником неплатоспроможного банку за такими переданими договорами з моменту відчуження / передачі майна (активів) та зобов'язань неплатоспроможного банку. Такі договори виконуються на тих самих умовах, на яких вони були укладені з банком до часу визнання його неплатоспроможним.
4.29. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.15 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення із заявою про закінчення виконавчого провадження) під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку.
4.30. Разом з тим у пункті 1.16 глави 1 розділу ІІІ наведеного Положення зазначено, що обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.31. Системний аналіз приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку дає підстави для висновку, що зазначені нормативні акти передбачають дві категорії видатків банку, які здійснюються у процедурі його ліквідації, а саме: видатки, спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної частиною 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; видатки, пов'язані із здійсненням ліквідації та які проводяться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17.
4.32. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що згідно із встановленими обставинами спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 04.10.2010. Водночас 25.02.2022 Національний банк України прийняв рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк". При цьому позивачка просила стягнути на її користь заборгованість з орендної плати, що нарахована за період з березня 2022 року до серпня 2022 року. За таких обставин колегія суддів зазначає, що спірні зобов'язання виникли в боржника як поточні в ліквідаційній процедурі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22 за позовом ФОП Ксєнєвої З. П. до АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.33. Крім того, Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення, звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
4.34. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, від 21.03.2024 у справі № 920/674/22, від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17.
Однак, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 та постановах від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22, від 21.03.2024 у справі № 920/674/22.
4.35. Колегія суддів зазначає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, відповідають наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду та висновкам Верховного Суду. При цьому скаржник у касаційній скарзі не довів того, що спірні зобов'язання, які виникли у відповідача, не належать до поточних зобов'язань у ліквідаційній процедурі.
4.36. Крім того, колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 826/14741/17, про те, що "банк" та "уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" є різними суб'єктами правовідносин у системі гарантування вкладів фізичних осіб, а тому їх не можна ототожнювати. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22 за позовом ФОП Ксєнєвої З. П. до АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.37. При цьому, як установили господарські суди, відповідачем у цій справі є саме АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Господарські суди також зазначили, що рішенням Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у цій справі вирішено стягнути грошові кошти саме з АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в наказі Господарського суду Сумської області від 01.06.2024 боржником визначено АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не АТ "Міжнародний резервний банк".
4.38. З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів наявності підстав для визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича О. В. щодо невчинення ним дій, передбачених статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
4.39. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково не застосували до спірних правовідносин приписи пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 727/1561/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 25.11.2021 у справі № 924/92/20, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, і неправильно застосували висновки, наведені в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
4.40. Крім того, Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами приписів статей 73, 74, 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі
4.41. Отже, за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин господарськими судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
4.42. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені господарськими судами під час розгляду скарги АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
6.2. ФОП Ксєнєва З. П. відзиві на касаційну скаргу зазначає, що понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження наведеного ФОП Ксєнєва З. П. надала копію додаткового договору від 10.04.2025 № 1 до договору про надання правової допомоги від 10.06.2024 № 7, копію ордеру на надання Таранець Ксенією Олександрівною правничої допомоги від 27.04.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Таранець Ксенією Олександрівною від 27.03.2012 № 4919, копію квитанції про сплату гонорару від 10.04.2025.
6.3. Проте ФОП Ксєнєва З. П. для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат не надала копію договору про надання правової допомоги від 10.06.2024 № 7 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому розгляд питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.12.2024 у справі № 920/674/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак