13 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/355/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів -Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Канюки Т.В. (адвокат),
третьої особи - Пахомової О.А. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя Кочергіна В.О.)
від 09.09.2024
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Олексюк Г. Є., судді - Мельник О. В., Гудак А. В.)
від 22.01.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
про визнання зобов'язання ТОВ "ЙЕ Енергія" перед АТ "ОГС "Хмельницькгаз" в частині передачі газу у підземному сховищі обсягом 5 063 000 м3 в лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - ТОВ "ЙЕ Енергія", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому просило визнати зобов'язання ТОВ "ЙЕ Енергія" перед Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (далі - АТ "ОГС "Хмельницькгаз", відповідач) в частині передачі газу у підземному сховищі обсягом 5 063 000 м3 у лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.
2. Позов обґрунтовано тим, що 15.04.2020 між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким позивач зобов'язався передавати у власність відповідачу природний газ, а останній взяв на себе зобов'язання з його прийняття та оплати. На виконання умов договору ТОВ "ЙЕ Енергія" та АТ "ОГС "Хмельницькгаз" підписано акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 щодо передання природного газу обсягом 5 063 000 м3, проте відповідач листом від 24.03.2023 повідомив позивача, що зобов'язання з передачі газу у лютому 2023 року не можна вважати виконаним, чим, на переконання ТОВ "ЙЕ Енергія", односторонньо відмовився від виконання зобов'язання. Позивач також зазначає, що переданий відповідачу у лютому 2023 року природний газ у підземному сховищі належав на праві власності ТОВ "ЙЕ Енергія", що підтверджується договорами купівлі-продажу природного газу, рішеннями господарських судів та матеріалами виконавчих проваджень.
3. Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог та зазначав, що оператор газосховищ АТ "Укртрансгаз" не підтвердив торгове сповіщення на набуття природного газу, а тому не можна вважати зобов'язання в частині передачі газу у підземному газосховищі таким, що відбулося.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 15.04.2020 між ТОВ "ЄГАЗ" (після перейменування 02.10.2020 ТОВ "ЙЕ Енергія", продавець) та АТ "ОГС "Хмельницькгаз" (покупець) укладено договір № 12А167-146-20 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого:
- продавець зобов'язується передати у власність покупцю з жовтня 2020 року по квітень 2021 року включно природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1);
- фактичний обсяг переданого покупцеві газу за договором визначається з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015, Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газосховищ (пункт 2.5);
- продавець передає покупцю газ у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу або підземних сховищах газу (ПСГ). Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3);
- пунктом 3.4. договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У випадку передачі газу у ПСГ сторони складають додатково акт, який повинен містити відомості щодо фактичного об'єму газу, що передається у ПСГ і погоджується з Оператором газосховищ;
- договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2020 по 30.04.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1).
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
5. У додатковій угоді від 28.06.2022 № 21 сторони виклали пункт 1.1 договору в такій редакції: "1.1. За договором Продавець, зобов'язується передати у власність покупцю з жовтня 2020 року по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами і доповненнями) природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору". Також сторони договору внесли відповідні зміни до пункту 9.1. договору щодо термінів реалізації газу.
6. Позивачем надано 28.02.2023 торгове сповіщення щодо передання відповідачу 5 063 000,00 м3 природного газу.
7. 28.02.2023 між сторонами у справі підписано акт № РГК83000108 приймання-передачі природного газу до договору купівлі-продажу природного газу від 15.04.2020 № 12А167-146-20, згідно з яким позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ у лютому 2023 року обсягом 5063,000 м3 на суму 285 312 859,60 грн.
8. Відповідно до акта № 142/02-23 про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, у лютому 2023 року в газосховищі АТ "Укртрансгаз" перебувало 0,00013 тис. м3 газу.
9. Відповідач звернувся до позивача із листом від 24.03.2023, у якому повідомив, що оператором газосховищ відхилено торгове сповіщення на набуття газу у лютому 2023 року, через що АТ "ОГС "Хмельницькгаз" позбавлено можливості вважати виконаним зустрічні зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 15.04.2020.
10. Крім того, судами під час розгляду справи були також враховані:
- рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10186/15, яке набрало законної сили, та яким позов ПрАТ "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" задоволено повністю. Визнано недійсним правочин про відбір в односторонньому порядку АТ "Укртрансгаз" природного газу ПрАТ "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" в обсязі 132 527,147 тис.куб.м, оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014, а також зобов'язано АТ "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу АТ "Укртрансгаз" природний газ ПрАТ "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" в об'ємі 132 527,147 тис.куб.м, про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014. Вказане рішення суду не виконано АТ "Укртрансгаз", та, як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у справі №910/10186/15, з матеріалів вказаної справи не вбачається, що боржником вчинялися дії, спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а посилання щодо його невиконання з підстав неможливості поновити в обліку обсяги природного газу на рахунку зберігання за відсутності діючого договору на зберігання газу та відповідного рахунку зберігання не можуть вважатися поважними;
- рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі №913/561/17, від 05.12.2017 у справі №913/872/17 та від 23.01.2018 у справі №913/873/17, відповідно до яких відбулась заміна сторін виконавчих проваджень, внаслідок чого ТОВ "ЙЕ Енергія" стало новим стягувачем по відношенню до ПрАТ "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот";
- акти приватного виконавця Пишного А. В. про передання майна стягувачу та акти приватного виконавця про вилучення та передачі майна стягувачу від 22.06.2021 та від 28.09.2021, відповідно до яких приватний виконавець передав позивачеві природний газ сукупним обсягом 88 508,631 тис. куб.м, який є частиною 132 527,147 тис. куб.м природного газу, що належав на праві власності ПрАТ "Сєвєродонецьке Об'єднання Азот" та зберігався в підземному сховищі оператора газосховища - АТ "Укртрансгаз".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. 28.07.2023 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, яким позов задоволено: визнано зобов'язання ТОВ "ЙЕ Енергія" перед АТ "ОГС "Хмельницькгаз" в частині передачі газу у підземному сховищі обсягом 5 063 000 м3 в лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.
12.19.12.2023 Верховний Суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
13.За результатом нового розгляду, 09.09.2024 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду необґрунтованості позову, оскільки позивач не підтвердив виконання свого обов'язку за договором щодо передачі у власність покупця природного газу обсягом 5 063 000 м3 в підземному сховищі газу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
15. 19.02.2025 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статей 3, 4, 15, 16, 525, 599, 626, 627, 628, 655, 692 Цивільного кодексу України, при цьому, протиправно застосували Кодекс газосховищ, який не є актом цивільного законодавства до правовідносин купівлі-продажу природного газу, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2023 у справі № 918/337/23, від 19.12.2023 у справі № 924/355/23, від 26.07.2016 у справі № 910/10186/15.
Позиція інших учасників справи
17. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
18. Від третьої особи надійшов відзив, в якому остання просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
19. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Так зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач стверджує, що виконав зобов'язання перед відповідачем в частині передачі газу у підземному газосховищі обсягом 5 063 000 м3 у лютому 2023 року , відповідно вважає, що вказане зобов'язання припинене виконанням, проведеним належним чином.
22. Разом з тим, відповідач стверджує про те, що Оператор газосховищ АТ "Укртрансгаз" не підтвердило торгове сповіщення на набуття природного газу, тому не підтвердило наявність закупленого відповідачем та переданого за актом приймання-передачі позивачем обсягу природного газу та, як наслідок, не можливо вважати зобов'язання перед відповідачем в частині передачі газу у підземному газосховищі обсягом 5 063 000 м3 в лютому 2023 року таким, що виконано належним чином.
23. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
24. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України поширюється саме на подібні правовідносини.
Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст.
Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
25. У справі № 918/337/23 (постанова від 19.12.2023) розглядались вимоги ТОВ "ЙЕ Енергія" до АТ "Рівнегаз" про визнання зобов'язання з передачі відповідного обсягу природного газу припиненим внаслідок виконання, проведеного належним чином. Аналізуючи положення статей 509, 525, 526, 532, 598, 599 ЦК України, Верховний Суд, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2018 у справі № 914/1027/16, виснував, що зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд. Також Верховний Суд звернувся до власних висновків щодо обов'язків оператора газорозподільної системи у контексті адміністрування передачі природного газу відповідного обсягу, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/8845/19.
Скасовуючи судові рішення про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив про передчасність висновків, що позивач в рамках укладеного договору виконав зобов'язання та передав відповідачу природний газ у відповідному обсязі, оскільки суди попередніх інстанцій:
- не розглянули заперечення відповідача, суть яких полягала не у запереченні проведення операції з придбання природного газу у позивача, а в тому, що у зв'язку із відхиленням оператором газосховищ торгового сповіщення на набуття газу від ТОВ «ЙЕ Енергія», немає підстав вважати, що господарська операція з передачі природного газу, яка оформлена відповідним актом, відбулася, а обмежилися лише формальним посиланням на те, що відповідачем не надано доказів відхилення оператором газосховищ торгових сповіщень;
- вказали, що двосторонній акт приймання-передачі газу підтверджує отримання покупцем природного газу за договором, при цьому не надали оцінки п. 3.4, 3.5 договору, не спростували твердження відповідача про те, що відхилення оператором газосховищ торгових сповіщень як на відчуження газу, так і на його набуття, позбавило відповідача можливості розпоряджатися придбаним ним газом.
У справі № 924/355/23 (постанова від 19.12.2023) предметом розгляду були вимоги ТОВ "ЙЕ Енергія" до АТ "Хмельницькгаз" про визнання зобов'язання з передачі відповідного обсягу природного газу припиненим внаслідок виконання, проведеного належним чином. Верховний Суд не знайшов підстав для формулювання правового висновку щодо застосування розділу VIII Кодексу газосховищ у подібних правовідносинах, оскільки положення цього розділу не регулюють правила і момент набуття права власності, натомість зазначив, що Кодекс газосховищ не є актом цивільного законодавства, тому він не може регулювати цивільні відносини, зокрема і щодо порядку виконання договорів, отже, до спірних відносин щодо переходу права власності на природний газ, який зберігається у газосховищах, застосуванню підлягають норми ЦК України.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій про задоволення позову та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій:
- не дослідили належним чином обставини перебування природного газу у відповідному обсязі на зберіганні АТ "Укртрансгаз" з врахуванням наявних судових рішень та виконавчих проваджень, на які посилається позивач, та відповідних заперечень відповідача та АТ "Укртрансгаз" про відсутність цього товару в ПГС;
- судами попередніх інстанцій досліджували дії продавця щодо передачі товару, водночас не перевірили чи вчинив зі своєї сторони покупець дії з прийняття товару, адже у випадку, якщо покупець ухиляється від прийняття товару, який йому вже належить, він несе ризик випадкової загибелі речі;
- для правильного вирішення цього спору суду необхідно, зокрема, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову щодо правової оцінки умов договору купівлі-продажу природного газу, перевірити, у тому числі, обставини перебування товару на зберіганні у третьої особи - АТ "Уктрансгаз" (оператора газотранспортної системи), обставини отримання товару, чи вчинив покупець дії з прийняття товару.
Отже, з наведеного вбачається, що правовідносини у справах № 918/337/23, № 924/355/23 Верховного Суду є подібними за усіма критеріями подібності. Втім, висновки Верховного Суду у наведених справах не є остаточними, а скасування судових рішень про задоволення позову та направлення цих справ на новий розгляд, ураховуючи обставини кожної з цих справ, зумовлено порушенням судами норм процесуального права щодо дослідження та надання об'єктивної оцінки аргументам учасників справи і всім зібраним у справі доказам, всебічного і повного з'ясування фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
32. У справі, яка розглядається, суди попередніх судових інстанцій після нового розгляду, аналізуючи положення статей 509, 526, 532, 598, 599, 629, 655, 664 ЦК України, зазначили, що зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд. Такий висновок щодо застосування наведених норм матеріального права не суперечить правовому висновку Верховного Суду у справі № 918/337/23 щодо питання застосування цих норм права, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі.
Окрім того, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що висновки судів щодо відсутності переходу права власності на природний газ у ПГС у спірному обсязі від позивача до відповідача мотивовані лише посиланням на Кодекс газосховищ. За правовою позицією Верховного Суду у справі № 924/355/23 (постанова від 19.12.2023) таке питання регулюється положеннями ЦК України щодо порядку виконання договорів. Судами застосовано положення розділу VIII Кодексу газосховищ, які визначають порядок направлення, підтвердження або відхилення торгових сповіщень, який, в свою чергу, не встановлюється положеннями ЦК України.
33. Дослідивши надані учасниками справи докази, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до скріншоту з Інформаційної платформи торгових сповіщень Оператора газосховищ, 28.02.2023 о 16:47:20 ТОВ "ЙЕ Енергія" через Інформаційну платформу АТ "Укртрансгаз" надав торгове сповіщення на відчуження 5 063 000 м3 природного газу в підземному сховищі на користь АТ "ОГС "Хмельницькгаз" з послідуючим його відхиленням Оператором газосховищ (АТ "Укртрансгаз"). АТ "Укртрансгаз" торгове сповіщення ТОВ "ЙЕ Енергія" було відхилене оператором газосховищ, оскільки згідно з обліком природного газу в газосховищах АТ "Укртрансгаз" на рахунку зберігання ТОВ "ЙЕ Енергія" обліковувався недостатній об'єм природного газу, а саме: лише 0,13 куб.м.
Разом з тим, судами встановлено, що: фактичний обсяг переданого покупцеві газу визначається з урахуванням вимог, зокрема, Кодексу газосховищ (пункт 2.5 договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, підписані два примірники якого покупець, у зазначений в договорі строк, зобов'язується надати продавцеві, який, в свою чергу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник підписаного оригіналу акта або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У випадку передачі газу у ПГС сторони складають додатково акт, який повинен містити відомості щодо фактичного об'єму газу, що передається у ПГС і погоджується з оператором газосховищ (пункти 3.3, 3.4); коригування обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки (пункт 3.5).
З урахуванням наведеного суди вказали, що матеріали справи не містять як додаткового акта, передбаченого пунктом 3.4 договору, так і заявок покупця про коригування обсягів газу, що свідчить про те, що АТ "ОГС "Хмельницькгаз" був позбавлений можливості розпоряджатися придбаним ним газом за договором та відсутній факт належного виконання зобов'язання позивачем у справі (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 918/337/23). З огляду на відсутність акта та заявки, відсутні підстави вважати, що спірний об'єм газу був прийнятий відповідачем у справі, та як наслідок, вважати зобов'язання щодо передачі визначених обсягів газу виконаним та припиненим.
При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Оператор газотранспортної системи не адміністрував передачу права власності на наведений обсяг природного газу, оскільки відповідні номінації на віртуальну точку, в якій мала б відбутись передача природного газу, не існували. Тобто, перехід права власності на спірні обсяги природного газу не відбувся у зв'язку із відсутністю факту адміністрування Оператором газотранспортної системи такого переходу права власності з підстав неподання відповідних номінацій, що підтверджується актом №142/02-23 про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, з якого вбачається, що у лютому 2023 в газосховищі АТ "Укртрансгаз" перебувало 0,00013 тис. м3 газу ТОВ "ЙЕ Енергія".
34. Отже, суди встановили вчинення як позивачем дій щодо передачі (відчуження) газу, так і відповідачем - щодо прийняття (набуття) його, втім, питання правомірності чи неправомірності дій Оператора газосховищ щодо відхилення торгових сповіщень не досліджували, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову, а також склад учасників справи.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024 у справі № 906/710/23, де Суд наголосив, що питання правомірності чи неправомірності дій оператора газосховищ щодо відхилення торгових сповіщень не входять до предмета доказування у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову, а також склад учасників справи.
Таким чином, після нового розгляду справи № 924/355/23, суди попередніх судових інстанцій виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2023.
35. З огляду на наведене, суди правильно застосували, зокрема, статтю 599 ЦК України до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання зобов'язання позивача перед відповідачем в частині передачі природного газу у ПГС обсягом 5 063 000 м3 в лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.
36. Не приймаються до уваги доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у справі №910/10186/15, оскільки висновки постанов Вищого господарського суду України не є такими, про які йдеться у частині 2 статті 287 ГПК України.
37. Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі в межах, передбачених статтею 300 ГПК України, Суд не вбачає підстав для скасування цих судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить ТОВ "ЙЕ Енергія" в касаційній скарзі, оскільки як рішення суду першої інстанції, так і постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального права. При цьому Суд зазначає, що висновки у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19.12.2023 у справах № 918/337/23 та № 924/355/23, а також у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі №918/337/23. Крім того висновки судів попередніх судових інстанцій узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 909/485/23 та від 17.12.2024 у справі № 920/528/23, які також є подібними зі справою, що переглядається.
38. Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
39. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ "ЙЕ Енергія", дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
41. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
42. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
43. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2024 у справі № 924/355/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець