15 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/602/23
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025
та рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 (суддя Рога Н.В.)
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,
30.04.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Жука Віктора Вікторовича надійшла касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 у справі № 916/602/23.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2025 для розгляду справи № 916/602/23 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
В пункті 3 прохальної частини касаційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Жук Віктор Вікторович просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 916/522/23, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 у справі № 916/602/23 залишити без змін.
Крім цього, в описовій частині вказаної скарги зазначається постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 916/522/23 та/або постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі № 916/602/23.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними (стаття 308 Господарського процесуального кодексу України)
Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а у описовій та прохальній частині касаційної скарги невірно зазначено номер справи та дату судового акта, який потрібно скасувати, Верховний Суд звертає увагу скаржника та його уповноваженого представника - адвоката Жука В.В. на необхідність виправлення відповідного недоліку.
Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У 2023 році заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив скасувати проведену 26.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М. реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.
Тобто, предметом позову у цій справі є 1 вимога немайнового характеру.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4 294,40 грн (2 684,00 грн * 200% * 0,8).
В той же час, заявник в касаційній скарзі виклав клопотання про відстрочення сплати судового збору за її подання до ухвалення судового рішення, яке обґрунтоване тим, що він є батьком багатодітної сім'ї (має трьох неповнолітніх дітей на утриманні), а тому сплата вказаного збору суттєво впливає на майновий та фінансовий стан його дітей.
Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з урахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
Тобто, таке право, а саме в даному випадку звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком.
Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Суд зауважує: - розмір судового збору (4 294,40 грн), який підлягає сплаті не є вочевидь непомірним і обтяжливим; - предметом позову у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн, за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом:
- подання нової редакції касаційної скарги, оформленої з дотриманням вимог пунктів 4, 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (уточнити номер справи та дату судового рішення апеляційної інстанції, яке потрібно скасувати);
- надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 916/602/23.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2025 у справі № 916/602/23 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Зуєв