Постанова від 13.05.2025 по справі 904/5133/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5133/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» (далі - Товариство, позивач, скаржник-1) - Черновол А.О. (адвокатка),

відповідача - Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) - Солодухін М.В. (самопредставництво),

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фізичної особи - підприємця Совгирі Романа Павловича (далі - Підприємець, третя особа, скаржник-2) - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства та Підприємця

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 (головуючий - суддя Васильєв О.Ю.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (головуючий - суддя Мороз В.Ф., судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

у справі за позовом Товариства

до Відділення АМК

про визнання протиправним та скасування рішення

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Підприємця

до Відділення АМК

про скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним і скасування рішення, яке прийняте Відділенням АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство та Підприємець вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача та третьої особи.

1. Короткий зміст позовних вимог та вимог третьої особи

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення АМК про визнання протиправним і скасування рішення Відділення АМК.

1.2. Підприємець звернувся до суду із позовною заявою із самостійними вимогами на предмет спору до Відділення АМК про визнання протиправним і скасування рішення Відділення АМК.

1.3. Позовні вимоги Товариства та вимоги Підприємця обґрунтовані посиланням на незаконність та необґрунтованість оспорюваного рішення внаслідок неповного з'ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, тощо.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 28.05.2024, яке залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 05.02.2025 у справі №904/5133/23, у задоволенні позовних вимог Товариства та Підприємця відмовив повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов Товариства задовольнити повністю.

3.2. Підприємець, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов Підприємця повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. Товариство у касаційній скарзі та у клопотанні, яке було надано на виконання ухвали Суд про залишення касаційної скарги без руху з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 6, 50 Закону, оскільки не доведено факту антиконкурентних узгоджених дій, що б призвели або могли призвести до спотворення результатів тендерів, а також судами першої та другої інстанцій проігноровано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2021 у справі №904/4598/20, де зазначено, що рішення Антимонопольного комітету України (далів - АМК) не можуть ґрунтуватися лише на припущеннях, а також проігноровано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №916/100/17, де зазначено, що «…співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів в конкретному випадку також не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України».

4.2. Скаржник-1 вказує на порушення норм процесуального права, наводить статті 13, 73, 76, 86 ГПК України та вказує на те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, переклавши обов'язок доказування на позивача та суд безпідставно відхилив клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, що охоплюється пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.3. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Підприємець з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 6, 50 Закону, не довівши факту антиконкурентних узгоджених дій, які могли спотворити результати торгів та проігнорували правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15.07.2021 у справі №904/4598/20 та від 30.05.2018 у справі №916/100/17.

4.4. Скаржник-2 зазначає на порушенні норм процесуального права, наводить статті 13, 74, 86 ГПК України та вказує на те, що обставини не були належним чином встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а аналіз зібраних у справі доказів на думку третьої особи здійснювався без дотримання принципів всебічності, повноти та об'єктивності, що охоплюється пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційні скарги заперечив проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційні скарги Товариства та Підприємця залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що рішенням адміністративної колегії Відділення АМК від 07.09.2023 №54/47-р/к у справі №54/6-23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК):

- визнано, що Товариство та Підприємець вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю робіт: «Капітальний ремонт «Система пожежної сигналізації, система оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі та передача тривожних оповіщень». КЗ «КЗ НВК «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області» по вулиці Центральній, 73 у смт Якимівка, Якимівського району, Запорізької області», яка проводилась Відділом освіти, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Відділ освіти-1) за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі №UA-2019-11-13-000126-b;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 52 400,00 грн;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Підприємця штраф у розмірі 52 700,00 грн;

- визнано, що Товариство та Підприємець вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю робіт: «Технічне переоснащення системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в будівлі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 78 Запорізької міської ради Запорізької області розташованої по бул. Центральний, 12а, м. Запоріжжя», яка проводилась Територіальним відділом освіти Вознесенівського району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (Відділ освіти-2) за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі №UA-2019-11-22-001904-c;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000,00 грн;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Підприємця штраф у розмірі 68 000,00 грн.

6.2. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ухвалюючи Рішення АМК, Відділення АМК встановило такі обставини.

6.2.1. Відділом освіти-1 (далі - Замовник 1) в системі електронних публічних закупівель «Prozorro» оголошено 13.11.2019 про проведення відкритих торгів за ідентифікатором закупівлі в системі UA-2019-11-13-000126-b, назва предмета закупівлі: «Капітальний ремонт «Система пожежної сигналізації, система оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі та передача тривожних оповіщень». КЗ «КЗ НВК «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області» по вулиці Центральній, 73 у смт Якимівка, Якимівського району, Запорізької області» (далі - Торги 1):

- очікувана вартість предмета Торгів 1 становить - 503 986,00 грн;

- кінцевий строк подання тендерних пропозицій 22.11.2019 (08:53);

- дата та час початку аукціону 25.11.2019 (13:27);

- розмір мінімального кроку пониження ціни: 1% - 5 039,86 грн.

6.2.2. Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у Торгах 1 свої тендерні пропозиції надали такі суб'єкти господарювання: Товариство та Підприємець.

6.2.3. Ціна тендерних пропозицій учасників для участі у Торгах 1 становила:

- Товариство 20.11.2019 о 16:52 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 498 836,02 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 498 836,02 грн;

- Підприємець 21.11.2019 о 16:53 подав тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 502 285,18 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 502 285,18 грн.

6.2.4. Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі (дата формування звіту: 25.11.2019) переможцем Торгів 1 обрано Товариство.

6.2.5. Товариством і Замовником 1 укладено договір від 27.11.2019 №342 про закупівлю товару на суму 498 836,02 грн.

6.2.6. Відділенням освіти-2 (далі - Замовник 2) в системі електронних публічних закупівель «Prozorro» оголошено 22.11.2019 про проведення відкритих торгів за ідентифікатором закупівлі в системі UA-2019-11-22-001904-c, назва предмета закупівлі: «Технічне переоснащення системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в будівлі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 78 Запорізької міської ради Запорізької області розташованої по бул. Центральний, 12а, м. Запоріжжя» (далі - Торги 2):

- очікувана вартість предмета Торгів 2 становить 710 904,00 грн (з ПДВ);

- кінцевий строк подання тендерних пропозицій 29.11.2019 (17:00);

- дата та час початку аукціону 02.12.2019 (11:24);

- розмір мінімального кроку пониження ціни - 7 109,00 грн (1,0%).

6.2.7. Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у Торгах 2 свої тендерні пропозиції надали такі суб'єкти господарювання: ТОВ «ІПВК «Спецзахист», ФОП Совгиря Р.П., ПП «Вектор Безпеки», ПП «Консалтінгово-інжинірінговий протипожежний центр «Брандмауер», ПП «Охорона-004», ТОВ «СВП-2005».

6.2.8. Ціна тендерних пропозицій учасників для участі у Торгах 2 становила:

- Товариство 29.11.2019 о 15:05 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 660 327,51 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 660 327,51 грн;

- Підприємець 29.11.2019 о 15:36 подав тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 704 563,42 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 704 563,42 грн;

- ПП «ВЕКТОР БЕЗПЕКИ» 29.11.2019 о 13:04 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 303 494,40 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 303 494,40 грн;

- ПП «Консалтінгово-інжиніринговий центр «Брандмауер» 28.11.2019 о 15:43 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 580 993,20 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 440 783,77 грн.

- ПП «ОХОРОНА-004» 29.11.2019 о 16:58 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 699 895,51 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 699 895,51 грн;

- ТОВ «СВП-2005» 29.11.2019 о 15:40 подало тендерні пропозиції; початкова цінова пропозиція з ПДВ - 710 900,00 грн; остаточна цінова пропозиція з ПДВ - 699 500,00 грн.

6.2.9. Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі (дата формування звіту: 06.122019) переможцем Торгів 2 обрано ПП «Вектор Безпеки».

6.2.10. ПП «Вектор Безпеки» та Замовником 2 укладено договір від 11.12.2019 №272 про закупівлю товару на суму 303 494,40 грн.

6.2.11. Аналіз матеріалів справи №54/6-23, які стосуються проведення Торгів 1 та 2, на переконання Відділення АМК свідчить про узгоджену поведінку Товариства та Підприємця під час підготовки та участі у Торгах 1 та 2, що підтверджується таким:

1) Використання офісних приміщень за однією адресою;

2) Підприємець у період з січня 2019 року до грудня 2019 року був працівником Товариства - займав посаду заступника директора Товариства та одночасно здійснював господарську діяльність, як фізична особа-підприємець. Станом на момент участі у Торгах 1 Підприємець був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Отже, зазначені обставини свідчать про пов'язаність трудовими відносинами Товариства та Підприємця та те, що керівник Товариства як роботодавець, мав вплив на Підприємця як працівника, разом з тим Підприємець, як заступник директора Товариства, був обізнаний щодо господарської діяльності та фінансової спроможності Товариства. Враховуючи наведене, наявність зазначених взаємозв'язків між Товариством і Підприємцем є підґрунтям для координації (узгодження) Товариством і Підприємцем своєї поведінки під час їх участі у Торгах 1;

3) встановлено отримання Підприємцем, під час проведення аукціону в Торгах 1 від Товариства поворотної фінансової допомоги, а саме 26.11.2019 відповідно до платіжного документа №2045 Товариство надало Підприємцю поворотну безвідсоткову фінансову допомогу за договором від 25.11.2019 №25/11-01 (дата проведення аукціону в Торгах 1) у розмірі 50 000,00 грн. Отже, Товариство та Підприємець під час проведення аукціону в Торгах 1 були пов'язані між собою фінансовими відносинами, зокрема поворотною фінансовою допомогою;

4) використання Товариством і Підприємцем однієї ІР-адреси НОМЕР_1 на одному авторизованому електронному майданчику під час участі у Торгах 1 при подачі тендерних пропозицій задля участі у Торгах 1. Сторони подавали свої початкові пропозиції та заходили в аукціон з однієї ІР-адреси, що виділялась у користування за юридичною адресою одного з них. Маючи ресурс часу до встановленого Замовником 1 часу проведення аукціону, Товариство та Підприємець входили до аукціону на Торги 1 одночасно з різницею в 47 секунд та завчасно (приблизно за 2 години до початку аукціону), що не може вважатися випадковим збігом обставин, а свідчить про погоджену поведінку сторін;

5) аналіз властивостей електронних файлів, що були завантажені у складі тендерних пропозицій Товариства та Підприємця в електронну систему закупівель Prozorro на Торгах 1; свідчать про те, що деякі файли («Витяг ЄДР», «Відомості про учасника», «Довідка мтб», «Додаток 5») мають однакову назву документа, а файли («Довідка щодо єдиного податку» та «Довідка єдиний податок», «Сертифікати» та «Сертифікати (1)») схожі за назвою, та були підготовлені із використанням однієї версії PDF, при цьому, такі параметри файлів, як «заголовок», «автор», «тема», «створено», «змінено», «програма», «виробник» обома сторонами однаково не заповнені, що свідчить про підготовку документів із використанням ймовірно одного робочого місця та ймовірно однією особою. Вище наведене доводить обставини спільної підготовки Товариством і Підприємцем своїх тендерних пропозицій до участі у Торгах 1;

6) Спільні особливості при друку та скануванні документів. Аналізом скан-копій документів, завантажених сторонами до системи «Prozorro» для участі в Торгах 1, виявлено однакові дефекти: характерне незначне зачернення з лівого боку та по нижньому лівому краю не до кінця аркуша; розташування документа з нахилом вправо. Вищезазначені спільні властивості документів, поданих Товариством і Підприємцем на Торги 1, свідчать про використання однакового технічного обладнання (пристрою), призначеного для сканування (друку) документів, що виключається за умови самостійної підготовки тендерних пропозицій та існування конкуренції між сторонами. Таким чином, характер та кількість виявлених спільних рис виключають можливість того, що тендерні пропозиції Товариства та Підприємця готувалися кожним з них самостійно і без обміну інформацією між ними;

7) Завантаження сторонами у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 - 12 одних і тих же сертифікатів відповідності вказує на обмін документами та узгоджену поведінку сторін ще на стадії підготовки конкурсних пропозицій на Торги 1;

8) Створення кошторисів в одному програмному комплексі. У складі своїх тендерних пропозиціях сторони, відповідно до додатку 2 Оголошення Замовника 1 про проведення закупівлі через систему електронних торгів, надали кошториси щодо вартості предмету Торгів 1, виконані за допомогою одного програмного забезпечення АВК-5 та однієї версії (3.4.2*) укр. Товариством офіційно придбано послугу на встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК-5 01.04.2013 (редакція 2.12.0 дві інсталяції з підсистемою Підрядник) у офіційного дилера приватного підприємства «Строй-Смета». При цьому, Товариство одержує всі нові редакції (оновлення) ПК АВК-5 за умов Договору в рамках терміну обслуговування до 30.04.2024. Одночасно, Підприємець не отримував ліцензію на послуги з встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК -5. Створення відповідачами антимонопольної справи своїх кошторисів в одній редакції (3.4.2*) укр. в одному програмному комплексі АВК-5 свідчить про те, що сторони спільно здійснювали підготовку тендерних пропозицій із використанням ймовірно одного робочого місця та ймовірно однією особою на програмному комплексі ПК АВК-5, який придбало Товариство. Вище наведене доводить обставини спільної підготовки Товариством і Підприємцем своїх тендерних пропозицій до участі у Торгах 1.

6.2.12. У ході розгляду антимонопольної справи Відділенням АМК встановлено низку обставин, підтверджених вищенаведеними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення Товариством і Підприємцем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

6.2.13. Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції Товариство та Підприємець тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовниками Торгів 1-2, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом.

6.2.14. Враховуючи вищевикладене, така поведінка Товариства та Підприємця становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону.

6.3. Суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з позовами про визнання протиправним та скасування Рішення АМК, Товариство та Підприємець наводять в обґрунтування своїх вимог одні і ті ж тези, які ґрунтуються на однакових аргументах та логіці. Проте зміст наданих заперечень не спростовує висновків та фактів, викладених у Рішенні АМК. Позивачі не заперечують фактів, викладених у Рішенні АМК, але стверджують, що вищевказані факти не свідчать про наявність узгодженої поведінки між Товариством і Підприємцем під час їх участі у Торгах, а є лише певним збігом обставин. Суд першої інстанції встановив, що аналогічну правову позицію займали вони і під час розгляду Відділення АМК справи №54/6-23, за результатами розгляду якої були прийняте оспорюване рішення. При цьому адміністративною колегією Відділення АМК під час розгляду антимонопольної справи надана правова оцінка запереченням Товариства та Підприємця у сукупності зі всіма зібраними уо справі доказами та ці заперечення були правомірно відхилені.

6.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем і третьою особою не доведено наявність підстав, які свідчать про неправомірність Рішення АМК, прийнятого відповідачем.

6.5. Надаючи оцінку спірним правовідносинам і доводам апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема таке.

6.5.1. Апелянти зазначають, що «антимонопольний комітет не виявив письмових доказів дійсної заздалегідь узгодженої волі учасників торгів, оформленої у вигляді договору з розподілом ролей між учасниками торгів, внаслідок чого один із них гарантовано буде обраний переможцем під час участі у тендері № 1 та тендері 2 про проведення відкритих торгів».

6.5.2. Щодо цього колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що дії апелянтів кваліфіковано за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону. Приписи зазначеного пункту чітко вказують, що антиконкурентними узгодженими діями є дії, які стосуються спотворення результатів торгів.

6.5.3. Узгодженням дій учасників торгів (конкурсних торгів) [не менше двох] є відмова таких учасників від самостійної участі у закупівлі та самостійного прийняття рішень щодо формування та зміни конкурсних пропозицій, що полягає в координації поведінки таких суб'єктів як на стадії підготовки пропозицій конкурсних торгів (узгодження цін та інших умов, спільна підготовка документів), так і на стадії безпосередньо проведення закупівель. Крім того, обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

6.5.4. Водночас, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Тобто така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

6.5.5. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи Товраиства, що «тендерна пропозиція ТОВ «ІПВК «Спецзахист» під час участі № 2 на етапі розгляду пропозицій взагалі не була розглянута, як вигідна пропозиція, так як замовником було розглянуто пропозицію за найменшою ціною. Оскільки, відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій брали участь не тільки ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ФОП Совгиря Р.П., окрім них були інші учасники, а саме: ПП «ВЕКТОР БЕЗПЕКИ», ПП «Консалтінгово - інжинірінговий протипожежний центр «Брандмауер», ПП «ОХОРОНА-004», ТОВ «СВП-2005» які на момент подання тендерної документації ТОВ «ІПВК «Спецзахист» та ФОП Совгирі Р.П. свої тендерні пропозиції вже зробили. Отже, наведена обставина вказує на наявність конкурентного середовища і виключає можливість спотворення результатів торгів. Тим більше, що переможцем торгів став учасник ПП «ВЕКТОР БЕЗПЕКИ», який запропонував найнижчу ціну», адже для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію, що відповідає низці висновкам Верховного Суду.

6.5.6. В апеляційній скарзі Товариство вказує про те, що відкриті торги за ідентифікатором закупівлі в системі UA-2019-11-13-000126-Ь та UA-2019-11-22-001904-с проводились за спрощеною процедурою.

6.5.7. Проте, на думку суду апеляційної інстанції, проведення аукціону за окремим порядком, відмінним від проведення тендерів у публічних закупівлях, не свідчить про відсутність порушення правил конкуренції шляхом спотворення результатів аукціону (торгів, конкурсів, тендерів) та підпадає під сферу застосування Закону.

6.5.8. Щодо поворотної фінансової допомоги, про яку зазначається в висновках суду першої інстанції, апелянти посилаються на те, що вказане не характеризує відносини між сторонами, як сталі господарські зв'язки, оскільки така допомога носила разовий характер і не пов'язана із отриманням економічної вигоди. Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано що надання/одержання поворотної фінансової допомоги було безпосередньо пов'язане саме з участю в Торгах, а не з іншою господарською діяльністю Підприємця. Чинним законодавством України не передбачено обмежень на укладення суб'єктами господарювання договорів з іншими підприємствами, у тому числі договорів фінансової допомоги або позики.

6.5.9. Так, за інформацією АТ КБ «Приватбанк» (лист від 08.09.2022 №20.1.0.0.0/7-220905/193), Відділенням АМК встановлено отримання поворотної фінансової допомоги Підприємцем від Товариства у період проведення Торгів.

6.5.10. Товариство 26.11.2019 відповідно до платіжного документа №2045 надало Підприємцю поворотну безвідсоткову фінансову допомогу за договором від 25.11.2019 №25/11-01 (після оголошення замовниками про проведення Торгів) у розмірі 50 000,00 грн.

6.5.11. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, Товариство та Підприємець під час проведення Торгів були пов'язані між собою фінансовими відносинами, зокрема поворотною фінансовою допомогою.

6.5.12. Відповідно до абзацу восьмого підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді користування такими коштами.

6.5.13. Згідно зі статтею 1 Закону визначальною характеристикою економічної конкуренції є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваги над іншими суб'єктами господарювання.

6.5.14. При цьому означене змагання не залишає місця таким обставинам, як надання фінансової допомоги, оскільки надання такої допомоги збільшує шанси того суб'єкта господарювання у змаганні, який цю допомогу отримує, по відношенню до того суб'єкта господарювання, який таку допомогу надає.

6.5.15. Апелянт (Товариство) стверджує, що завантаження Товариством і Підприємцем у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 та Торгів 2 одних і тих же сертифікатів відповідності не вказує на обмін документами та узгоджену поведінку відповідності, а свідчить про особливості документації пропозицій у закупівлі.

6.5.16. Натомість, як доцільно зауважено Відділенням АМК, за умов реальної «самостійності» товариство не могло оперувати інформацією щодо походження сертифікатів якості, які були завантажені Підприємцем у складі тендерних пропозицій.

6.5.17. При цьому як встановлено Відділенням АМК під час розгляду антимонопольної справи, Товариством і Підприємцем до електронної системи закупівель «Prozorro» завантажили 12 одних і тих же сертифікатів відповідності.

6.5.18. Випадкове завантаження Товариством і Підприємцем 12 однакових сертифікатів якості має низьку вірогідність, і може свідчити про спільну підготовку до участі у Торгах.

6.5.19. Щодо оренди обома учасниками офісного приміщення в однієї особи і, при цьому використання її обладнання (орендодавця) для доступу в мережу Інтернет, на думку Товариства, не може і не повинно розцінюватися як беззаперечний доказ узгоджених дій учасників спрямованих на спотворення результатів торгів, з урахуванням того, що при здачі приміщення в оренду орендодавець відповідно до договору, надає орендареві доступ до глобальної мережі Інтернет.

6.5.20. У свою чергу, Підприємець приводить аналогічні доводи і в цій частині оскарження.

6.5.21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством у складі тендерних пропозицій надало Довідку щодо обґрунтування фактичного місцезнаходження підприємства від 20.11.2019 №20/11- 5.16, в якій зазначено, що, відповідно до договору суборенди нежилого приміщення від 01.03.2019 №12/I-19, укладеного з ПП «ХИЛТ», з 01.03.2019 до 31.12.2019 орендувало офісні приміщення, які розташовані за адресою: вул. Заводська, 3, 2-й поверх, № 67-68, м. Запоріжжя.

6.5.22. Також, Товариство листом від 14.04.2023 №Вих 251 повідомило Відділення АМК, що фактичне місцезнаходження робочих місць та комп'ютерів, на яких готувались документи, що подавались у складі тендерних пропозицій на Торги, є адреса: вул. Заводська, 3, каб. 67, м. Запоріжжя.

6.5.23. Разом з тим, у складі тендерних пропозицій Підприємця міститься довідка від 21.11.2019 №21/11-1.7 з назвою «Відомості про учасника», в якій зазначено поштову адресу Підприємця - вул. Заводська, 3, офіс 67, м. Запоріжжя.

6.5.24. Отже, Товариство і Підприємець під час підготовки та участі у Торгах спільно використовували офісні приміщення за однією адресою, що створює умови для обміну інформацією та може вказувати на можливість узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у Торгах.

6.5.25. У цьому висновку апеляційним судом приймається також до уваги й те, що згідно з інформацією, наданою ДП «ПРОЗОРРО» (лист від 27.04.2021 №206/01/1161/04), Товариство і Підприємець подавали свої початкові пропозиції для участі у Торгах з одного авторизованого електронного майданчика Держзакупівлі. Онлайн, який належить ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн».

6.5.26. Згідно з відомостями, наданими ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн» (лист від 27.01.2022 №270122-Б), Товариство та Підприємець подавали свої тендерні пропозиції для участі у Торгах з IP-адреси 80.84.189.98.

6.5.27. Відповідно до даних із мережі Інтернет (RIPE Database) IP-адреса 80.84.189.98 належить ТОВ «БФ «Експрес ЛТД» (вул. Івана Мейлуса, 60, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 25490442).

6.5.28. За інформацією ТОВ «БФ «Експрес ЛТД», наданою листом б/н (вх. 16.11.2022 №54-01/1514) ІP-адреса 80.84.189.98 використовувалась для надання телекомунікаційних послуг з доступу до мережі Інтернет абонентом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за юридичною адресою Товариства.

6.5.29. За повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Ярмолович Р.В. у період з січня 2019 року до грудня 2019 року був працівником Товариства.

6.5.30. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, обидва учасники подавали свої початкові пропозиції та заходили в аукціон з однієї ІР-адреси, що виділялась у користування за юридичною адресою Товариства.

6.5.31. Суд апеляційної інстанції виснував, що позивач і третя особа входили в аукціони в один день, проміжок часу, входу в аукціон складає близько 1 хвилини.

6.5.32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що маючи ресурс часу до встановленого замовниками часу проведення аукціонів, Товариство та Підприємець входили до аукціону на Торги завчасно (приблизно за 2 години до початку аукціону та у проміжок часу близько 1 хвилини), що не може вважатися випадковим збігом обставин, а свідчить про погоджену поведінку.

6.5.33. Подання Товариством і Підприємцем своїх початкових пропозицій та заходження послідовно в один й той самий час в аукціон з однієї ІР-адреси, що виділялась у користування за юридичною адресою Товариства, беззаперечно вказує на те, що між ними відбувався обмін інформацією, координація своїх дій під час підготовки та участі у Торгах, чим спростовуються доводи скаржників, що такий збіг є «особливістю роботи самого серверу», адже вхід для участі аукціоні не передбачає завантаження додаткових документів.

6.5.34. Також, обома заявниками апеляційних скарг визнається, що Підприємець дійсно працював у Товаристві на посаді заступника генерального директора, але задовго до оголошення закупівлі у цій справі. При цьому наголошується, що судом не було досліджено долучену до матеріалів справи посадову інструкцію Товариства, у якій не передбачено повноважень у заступника генерального директора на прийняття управлінських рішень, в тому числі і таких що стосуються участі у публічних закупівлях. Тож, з вищезазначеної інформації можна зробити висновок про неможливість прийняття зазначеною особою управлінських рішень і відповідно це не створює умов для обміну інформацією між конкурентами.

6.5.35. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що така пов'язаність працівників хоча безпосередньо і не свідчить про узгодженість дій суб'єктів господарювання, проте, за всім наведеними обставинами доводить, що такі не могли бути не обізнані з діяльністю один одного, адже мали можливість доступу до інформації один одного та обміну інформацією між ними щодо господарської та фінансової діяльності один одного.

6.5.36. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку змагальність виключають встановлені територіальним відділенням АМК обставини, які свідчать про узгоджену поведінку Товариства та Підприємцем, що призвело до спотворення результатів торгів.

6.5.37. При цьому для доведення порушення у вигляді спотворення результатів торгів не потрібно аналізувати пропозиції учасників процедури закупівлі на предмет їх економічної обґрунтованості, оскільки доведенню підлягає обмін або намір обмінятись інформацією.

6.5.38. Відповідачем також виявлено наявність спільних властивостей файлів поданих в складі тендерних пропозицій для участі у Торгах, зокрема, Створення Товариством і Підприємцем своїх кошторисів в одній редакції (3.4.2*) укр. в одному програмному комплексі АВК-5, що за сукупності встановлених обставин, які згадуються вище, не може пояснюватися звичайним збігом.

6.5.39. Щодо зауважень Товариство про те, що ухвалою суду від 25.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про призначення у справі судової експертизи, чим порушено норми частини першої статті 73 ГПК України, то слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про призначення по справі судової експертизи.

6.5.40. Заявником не було приведено належного обґрунтування стосовно яких спеціальних знань потребується проведення експертизи, а запропоновані ним питання не стосуються предмету розгляду справи.

6.5.41. Суд апеляційної інстанції вказав, що коло обставин, що входять до предмету доказування у даній справі можливо встановити за наявними у ній доказами.

6.5.42. Окрім цього, з моменту виготовлення цих документів та до цього часу минуло більше ніж 4 календарних роки, а тому встановити, на якому саме обладнанні (пристрої) та за допомогою якого саме програмного забезпечення Товариство та Підприємець здійснювали виготовлення та направлення документів до системи «Prozorro» не видається за можливе. Наведене спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

6.5.43. Колегія суддів апеляційної інстанції акцентує особливу увагу скаржників на тому, що дійсно, самі по собі: наявність одного місця розташування, перебування суб'єктів господарювання у фінансових та господарських відносинах, перехід працівників між учасниками торгів та надання поворотної фінансової допомоги до оголошення торгів, не є безумовним підтвердженням узгодженості дій суб'єктів господарювання. Так само, зовнішні ознаки та збіги в оформленні документів не можуть самі собою свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією під час підготовки конкурсної пропозиції. Проте, необхідно звернутися до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

6.5.44. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 25.02.2021 у справі №910/1668/19 про те, що змагальність виключається шляхом встановлення таких обставин у їх сукупності:

- використанням Товариством і Підприємцем офісних приміщень за однією адресою;

- пов'язаністю трудовими відносинами Підприємця з обома суб'єктами господарювання;

- наявністю зобов'язальних відносин між учасниками внаслідок надання поворотної фінансової допомоги;

- використанням одних і тих же ІР-адрес (під час подачі тендерної пропозиції; під час заходження в аукціон);

- одночасним завчасним входженням Товариства та Підприємця в аукціон;

- спільними електронними властивостями файлів,

- наявністю схожих особливостей при друку та скануванні документів;

- поданням однакових документів у складі своїх пропозицій (завантаженням Товариством і Підприємцем у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 однакових сертифікатів відповідності);

- створенням кошторисів в одному програмному комплексі тощо.

6.5.45. Вказані факти у своїй сукупності, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки пропозицій конкурсних торгів Товариство та Підприємець були обізнані про участь кожного з них у Торгах і координували свою поведінку. Товариство та Підприємець під час підготовки документації для участі у Торгах, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону.

6.5.46. Внаслідок узгодженості поведінки право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати цих торгів.

6.5.47. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, матеріали справи свідчать, що за сукупністю доказів та установлених відділенням вищевказаних фактів виключається можливість некоординованої поведінки учасників, на чому наполягають апелянти.

6.5.48. Таким чином, дії учасників торгів Товариства та Підприємця, які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у відкритих торгах на закупівлю, що призвели до усунення конкуренції між ними, наявність якої є необхідною умовою при проведенні торгів, внаслідок чого право на укладання договору за результатами торгів одним із учасників отримано не на конкурентних засадах, що спотворило результати цих торгів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

6.5.49. Здійснений судом апеляційної інстанції аналіз та оцінка поведінки позивача та третьої особи у зазначених закупівлях дозволяє дійти висновку про наявність сталих господарських відносин між Товариством і Підприємцем, єдність їх інтересів, наданні фінансової допомоги, фактичному розташуванні товариств за однаковими адресами, використання однієї ІР-адреси, технічній участі у торгах одного із товариств для забезпечення перемоги іншому, схожості дій обох учасників, схожості в оформленні товариствами конкурсної документації, наявності спільних унікальних особливостей властивостей файлів, завантаженій товариствами в електронну систему закупівель. Викладене у сукупності свідчить про відсутність наміру учасників перемогти у закупівлях, оскільки навіть у разі їх кращих пропозицій під час торгів, його пропозиції були б відхилені замовником через невідповідність вимогам тендерної документації.

6.5.50. Суд апеляційної інстанції вказав, що за наслідком дослідження оскаржуваного Рішення АМК суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не спростовано скаржниками, що виявлені адміністративною колегією порушення не можуть бути випадковими чи наслідком дії об'єктивних чинників, а відтак підтверджують факт узгодження учасниками торгів своїх дій, які є антиконкурентними.

6.5.51. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується із законністю Рішення АМК про узгодженість поведінки учасників, які призвели до спотворення результатів торгів під час підготовки та участі в закупівлях за ідентифікаторами в системі: №UA-2019-11-13-000126-b; №UA-2019-11-22-001904-с, що свідчить, у свою чергу, про вчинення позивачами порушення, передбаченого пунктом першим статті 50 Закону, визначеного пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

6.5.52. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на порушників накладено штрафи: Товариство у розмірі 120 400,00 грн; Підприємця у розмірі 120 700,00 грн.

6.5.53. Вирішуючи питання правомірності застосування відповідачем штрафу, суд враховує, що за порушення, які передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 Закону накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 цього Закону.

6.5.54. Суд апеляційної інстанції вказав, що накладений на Товариство та Підприємця штраф відповідає нормативним положенням статті 52 Закону, що не заперечується сторонами та змістом підстав їх позовів та апеляційного оскарження.

6.5.55. Враховуючи у цьому випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення статей 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у справі №904/5133/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємця у справі №904/5133/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та постановлено розглядати спільно касаційну скаргу Підприємця з касаційною скаргою Товариства.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.05.2025 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/5133/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Ємець А.А., Колос І.Б.

7.4. Від Підприємця 13.05.2025 до Суду надійшла заява, в якій скаржник-2 просив розглянути касаційну скаргу без його участі за наявними документами в матеріалах справи, свої позовні вимоги підтримав повністю.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самими скаржниками у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржників.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Скаржник-1 і скаржник-2 посилаються на одні й ті самі постанови Верховного Суду, а саме від 15.07.2021 у справі №904/4598/20 та від 30.05.2018 у справі №916/100/17, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій проігноровані правові висновки, зазначені у вказаних судових рішеннях.

8.10. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним і скасування рішення прийняте Відділенням АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство та Підприємець вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача та третьої особи.

8.10.1. Позовні вимоги позивача та вимоги третьої особи обґрунтовані посиланням на незаконність та необґрунтованість оспорюваного рішення внаслідок неповного з'ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, тощо.

8.11. Предметом розгляду у справі №904/4598/20 було визнання недійсними та скасування рішення АМК, яким визнано, визнано що позивачі займали монопольне (домінуюче) становище та визнано їх дії та бездіяльність порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

8.11.1. Позови мотивовані неправильним застосуванням відповідачем норм Закону, відсутністю в діях позивачів порушень законодавства, наведених в оспорюваному рішенні, відповідністю дій позивачів вимогам законодавства у газовій сфері.

8.11.2. Позивач і третя особа вказують, що судами попередніх інстанцій проігноровано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.07.2021 у справі №904/4598/20, про те, що рішення АМК не може ґрунтуватися на припущеннях.

8.11.3. Водночас, Суд, оцінюючи покликання скаржників, зазначає, що у пункті 9.15 постанови від 15.07.2021 у справі №904/4598/20 Верховним Судом вказано таке:

« 9.15. Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для ухвалення певного рішення».

8.12. Предметом розгляду у справі №916/100/17 було визнання недійсним і скасування рішення у частині, що стосується позивача, відповідно до якого визнано, що, зокрема, позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача та третьої особи.

8.12.1. Позовна заява мотивована посиланням на неповне з'ясування відділенням АМК обставин, які мають значення для антимонопольної справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи.

8.12.2. Позивач і третя особа вказують, що судами попередніх інстанцій проігноровано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2018 у справі №916/100/17, про те, що:

- схожість у документації, поданій на тендер сама по собі не є достатнім доказом узгоджених дій;

- «…співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів в конкретному випадку також не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України» (редакція наведена скаржником-1 у касаційній скарзі).

8.13. Водночас, у постанові від 30.05.2018 у справі №916/100/17 є позиція Верховного Суду такого змісту:

«Як встановлено у розгляді справи судом апеляційної інстанції, постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 зі справи №916/3453/16: скасовано постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові ТОВ "Бокко" про визнання недійсним Рішення АМК, змінено рішення суду першої інстанції у вказаній справі про визнання Рішення АМК недійсним повністю, Рішення АМК визнано недійсним в тій частині, що стосується ТОВ "Бокко". При цьому суд виходив з того, що спільне оформлення запитів та оформлення довідок на ці запити не свідчить про розповсюдження обміну інформацією на суть конкурсних пропозицій. Сама лише схожість в оформленні учасниками торгів їх конкурсних пропозицій, за відсутності беззаперечних доказів неправомірного або узгодженого формування цими учасниками спільно конкурсних пропозицій або цін на товар, за відсутності доказів антиконкурентної узгодженої поведінки учасників відкритих торгів у ході проведення цих останніх, ще не свідчить про наявність попередньої змови та спрямованість цих дій на спотворення результатів відкритих торгів. Суд касаційної інстанції у постанові зі справи №916/3453/16 зазначив про те, що Відділенням під час розгляду справи №16-02/2016 не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими».

8.14. З огляду на викладене, справа №916/100/17 і ця справа є схожими в частині, що стосується предмету позову (визнання частково недійсним рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, що у контексті змістовного критерію вказує на подібність спірних правовідносин.

8.15. Що ж до справи №904/4598/20 і цієї справи, то слід зазначити, що їх схожість полягає у предметі позову (оскарження рішення АМК), нормативно-правовому регулюванні в частині підстав для скасування/визнання недійсним рішення АМК (стаття 59 Закону).

8.15.1. Крім того, правовий висновок означений у пункті 8.11 цієї постанови носить універсальний характер для рішень АМК.

8.16. Зі змісту касаційної скарги Товариства вбачається, що окрім постанов у справах №904/4598/20 і №916/100/17, скаржник-1 вказує постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/1195/17, від 12.09.2019 у справі №903/23/19, від 11.06.2019 у справі №922/1373/18, від 01.08.2019 у справі №910/8425/18, з посиланням на те, що аналогічні правові позиції зазначені у цих постановах. Втім, у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги скаржник-1 чітко визначив у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, постанови від 15.07.2021 у справі №904/4598/20 та від 30.05.2018 у справі №916/100/17.

8.17. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.17.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.17.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.17.3. Верховний Суд неодноразово та послідовно наголошував, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.

8.18. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.19. Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

8.22. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що дії позивача та третьої особи кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у зв'язку з чим на Товариство та Підприємця АМК накладені штрафи.

8.23. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні позовних вимог і вимог третьої особи, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного Рішення АМК.

8.24. Втім, на думку скаржників, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і ухваленні нового рішення про задоволення вимог стосовно визнання протиправним і скасування Рішення АМК.

8.25. Доводи позивача та третьої особи зводяться до такого.

8.25.1. АМК не виявив письмових доказів дійсної заздалегідь узгодженої волі учасників торгів, оформленої у вигляді договору з розподілом ролей між учасниками торгів, внаслідок чого один із них гарантовано буде обраний переможцем під час участі у тендері;

8.25.2. відкриті торги проводилися за спрощеною процедурою, а відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій брали участь не тільки Товариство та Підприємець, окрім них були й інші учасники, які на момент подання тендерної документації позивачем і третьою особою свої тендерні пропозиції вже зробили. Отже, наведена обставина вказує на наявність конкурентного середовища і виключає можливість спотворення результатів торгів. Тим більше, що переможцем торгів став інший учасник торгів, який запропонував найнижчу ціну;

8.25.3. щодо фінансової допомоги, про яку зазначається у висновках суду першої інстанції, то вказане не характеризує відносини між сторонами як сталі господарські зв'язки, оскільки така носила разовий характер і не пов'язана із отриманням економічної вигоди. Крім того, судом першої інстанції не було з'ясовано що надання/одержання фінансової допомоги було безпосередньо пов'язане саме з участю в торгах, а не з іншою господарською діяльністю Підприємця. Чинним законодавством України не передбачено обмежень на укладення суб'єктами господарювання договорів з іншими підприємствами, у тому числі договорів фінансової допомоги або позики;

8.25.4. щодо завантаження Товариством і Підприємцем одних і тих же сертифікатів відповідності, то на думку скаржників, означене не вказує на обмін документами та узгоджену поведінку відповідності, а свідчить про особливості документації пропозицій у закупівлі. Під час підготовки було використано обома сторонами форми документації яка є наявною у відкритому доступі. Тож, сама наявність формальних зовнішніх ознак без доведення факту узгодження учасниками змісту поданих ними пропозицій для участі в торгах, не може бути підставою для кваліфікації дій скаржників як антиконкурентних узгоджених дій та спотворення внаслідок такого узгодження процедури закупівлі;

8.25.5. скаржники вважають, що оренди обома учасниками офісного приміщення в однієї особи і, при цьому використання її обладнання (орендодавця) для доступу в мережу Інтернет, не може та не повинно розцінюватися як беззаперечний доказ узгоджених дій учасників спрямованих на спотворення результатів торгів, з урахуванням того, що при здачі приміщення в оренду орендодавець згідно до договору, надає орендареві доступ до глобальної мережі Інтернет. Товариство вказує, що відповідно до договору оренди від 11.09.2019 №09/3 Товариство надало на умовах суборенди для використання приміщення Підприємцю за тією ж адресою. Як наслідок, Товраиство використовує частину наданого йому офісного приміщення за договором оренди від 11.09.2019 №09/3 загальною площею від 82,9 м2, а інша частина приміщення використовується виключно Підприємцем на правах суборенди, що спростовує твердження про єдиний офіс, спільність приміщень та можливість узгоджених дій. Скаржник-1 вважає, що будь-які комп'ютери, які знаходяться на території орендованих приміщень та використовують один і той же роутер WI-FI з виходом в мережу Інтернет. Крім того, технічні можливості інтернет-провайдера не дозволяють використовувати різні IP-адреси на одному на території орендованих приміщень. Отже, подання учасниками закупівлі своїх пропозицій з однакового електронного майданчику, зважаючи на високий рейтинг Е-Тендер, є збігом обставин. Тож, висновок суду першої інстанції щодо наявності умов для обміну інформацією та узгодження ними своїх дій під час підготовки до торгів є безпідставним;

8.25.6. щодо нібито взаємозв'язку позивача з третьою особою, то скржник-1 вказав, що Підприємець працював у Товариства задовго до оголошення закупівлі у цій справі, і у період закупівлі. Однак, судом не було досліджено долучену до матеріалів справи посадову інструкцію Товариства, у якій не передбачено повноважень у заступника генерального директора на прийняття управлінських рішень, в тому числі і таких що стосуються участі у публічних закупівлях. Тож, з вищезазначеної інформації можна зробити висновок про неможливість прийняття зазначеною особою управлінських рішень і відповідно не створює умов для обміну інформацією між конкурентами;

8.25.7. стосовно нібито одночасної участі в аукціоні вказано, що відповідно до інформації на сайті «Прозоро» вказується не час відправлення учасником документації на «Держзакупівлі.онлайн», а час прийняття цього документа сервером "Прозоро". Час прикріплення документу не залежить від часу його відправлення, а залежить від низки факторів: розмір документа, швидкість Інтернету, технічна швидкість комп'ютера, завантаження лінії тощо. Отже, документи відправлені учасниками можуть прикріпитись або завантажитись до серверу "Прозоро" практично одночасно, що вважається особливостями роботи самого серверу та спростовує твердження про можливість узгоджених дій;

8.25.8. щодо нібито спільних особливостей в оформленні Товариством і Підприємцем своїх тендерних пропозицій зазначено про те, що згідно із вимогами замовника, відступлення від встановленої форми не допускалося. За таких умов, тендерна документація всіх учасників була схожою за змістом і подібною за формою, аж до розділових знаків, оскільки встановлена замовником форма копіювалася і заповнювалася кожним учасником торгів самостійно. Схожість програми створювача виробника PDF та версії PDF не може свідчити про узгоджені дії учасників, оскільки, вказані вище програми перебувають у вільному доступі в мережі інтернет та можуть бути завантажені будь-ким. Стосовно версії програм, варто зазначити, що вони періодично оновлюються автоматично, що не потребує виконання будь-яких дій зі сторони користувача програмою. Є обґрунтованими і заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що висновок відділення щодо схожості оформлення документів, про які зазначено в рішенні не підтверджуються жодними належним доказами, оскільки, довідки про наявність обладнання та матеріально технічної бази, довідки про наявність працівників, які мають необхідні знання та досвід, а також інформаційні довідки по статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» містять у собі інформацію, яка вимагалась умовами тендерної документації по закупівлі. Написання тексту учасниками закупівлі не є ідентичним, оскільки, проаналізувавши їх, можна побачити відмінності у найменуванні колонок табличок, відмінність у інформаційному наповненні, шрифтах тощо. Скаржник-1 зазначає, що співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів в конкретному випадку не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів, оскільки, при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України.

8.26. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційних скарг зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

8.27. При цьому, відповідне з'ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

8.28. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства та Підприємця (дивись розділ 6 цієї постанови), а покликання скаржників, які наведені у пунктах 8.25 - 8.25.8 не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.

8.29. Стосовно доводу скаржників означеного у пункті 8.25.1 цієї постанови Суд наголошує, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20, які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України.

8.29.1. Відтак, вказаний аргумент не свідчить про неправильне застосування статей 6, 50, 59 Закону та статей 73-76, 86 ГПК України.

8.30. Покликання скаржників на проведення торгів у спрощеній процедурі та те, що переможцем стала інша особа (дивись пункт 8.25.2 цієї постанови) Судом визнаються неаргументованими, з огляду на таке.

8.31.1. Статтею 6 Закону визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

8.31.2. Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

8.31.3. Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону, адже, вагомим і ключовим є саме встановлення сукупності обставин, що свідчить про негативний вплив на конкуренцію та недосягнення мети змагання між суб'єктами господарювання.

8.31.3. Верховний Суд наголошує, що для визнання АМК вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає його суті та призводить до спотворення результатів торгів.

8.32. Покликання скаржників стосовно фінансової допомоги, її разовий характер та невстановлення судами попередніх інстанцій того, що така допомога була пов'язана з торгами, Суд оцінює критично та відхиляє, з огляду на таке.

8.32.1. Звісно, що сама по собі фінансова допомога не є свідченням узгодженої поведінки, втім поряд з іншими встановленими АМК обставинами, такі відносини учасників торгів є свідченням їх узгодженої поведінки.

8.32.2. Суд наголошує, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

8.32.3. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що Відділенням АМК, окрім фінансової допомоги було встановлено низку обставин (дивись розділ 6 цієї постанови), і сукупна оцінка доказів, вказаних Відділенням АМК у оскаржуваному рішенні, на думку судів попередніх інстанції, є більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій позивача та третьої особи, оскільки, така оцінка повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні встановлених обставин без узгодженості дій учасниками торгів.

8.33. Щодо доводів і покликань скаржників, які наведені у пунктах 8.25.4, 8.25.7, 8.25.8 цієї постанови, то слід зазначити, що вони фактично зводяться до переоцінки доказів з точки зору намагання їх оцінки без урахування оцінки сукупності взаємозв'язку та ураховуючи вірогідність, із зосередженням виключно на «виокремленні» окремих доказів.

8.33.1. Втім, зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що:

- суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що аналіз матеріалів справи №54/6-23, які стосуються проведення Торгів 1 та 2, на переконання Відділення АМК свідчить про узгоджену поведінку Товариства та Підприємця під час підготовки та участі у Торгах 1 та 2, що підтверджується, зокрема, таким:

• аналіз властивостей електронних файлів, що були завантажені у складі тендерних пропозицій Товариства та Підприємця в електронну систему закупівель Prozorro на Торгах 1; свідчать про те, що деякі файли («Витяг ЄДР», «Відомості про учасника», «Довідка мтб», «Додаток 5») мають однакову назву документа, а файли («Довідка щодо єдиного податку» та «Довідка єдиний податок», «Сертифікати» та «Сертифікати (1)») схожі за назвою, та були підготовлені із використанням однієї версії PDF, при цьому, такі параметри файлів, як «заголовок», «автор», «тема», «створено», «змінено», «програма», «виробник» обома сторонами однаково не заповнені, що свідчить про підготовку документів із використанням ймовірно одного робочого місця та ймовірно однією особою. Вище наведене доводить обставини спільної підготовки Товариством і Підприємцем своїх тендерних пропозицій до участі у Торгах 1;

• спільні особливості при друку та скануванні документів. Аналізом скан-копій документів, завантажених сторонами до системи «Prozorro» для участі в Торгах 1, виявлено однакові дефекти: характерне незначне зачернення з лівого боку та по нижньому лівому краю не до кінця аркуша; розташування документа з нахилом вправо. Вищезазначені спільні властивості документів, поданих Товариством і Підприємцем на Торги 1, свідчать про використання однакового технічного обладнання (пристрою), призначеного для сканування (друку) документів, що виключається за умови самостійної підготовки тендерних пропозицій та існування конкуренції між сторонами. Таким чином, характер та кількість виявлених спільних рис виключають можливість того, що тендерні пропозиції Товариства та Підприємця готувалися кожним з них самостійно і без обміну інформацією між ними;

• завантаження сторонами у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 - 12 одних і тих же сертифікатів відповідності вказує на обмін документами та узгоджену поведінку сторін ще на стадії підготовки конкурсних пропозицій на Торги 1;

• створення кошторисів в одному програмному комплексі. У складі своїх тендерних пропозиціях сторони, відповідно до додатку 2 Оголошення Замовника 1 про проведення закупівлі через систему електронних торгів, надали кошториси щодо вартості предмету Торгів 1, виконані за допомогою одного програмного забезпечення АВК-5 та однієї версії (3.4.2*) укр. Товариством офіційно придбано послугу на встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК-5 01.04.2013 (редакція 2.12.0 дві інсталяції з підсистемою Підрядник) у офіційного дилера приватного підприємства «Строй-Смета». При цьому, Товариство одержує всі нові редакції (оновлення) ПК АВК-5 за умов Договору в рамках терміну обслуговування до 30.04.2024. Одночасно, Підприємець не отримував ліцензію на послуги з встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК -5. Створення відповідачами антимонопольної справи своїх кошторисів в одній редакції (3.4.2*) укр. в одному програмному комплексі АВК-5 свідчить про те, що сторони спільно здійснювали підготовку тендерних пропозицій із використанням ймовірно одного робочого місця та ймовірно однією особою на програмному комплексі ПК АВК-5, який придбало Товариство. Вище наведене доводить обставини спільної підготовки Товариством і Підприємцем своїх тендерних пропозицій до участі у Торгах 1.

8.33.2. У свою чергу, розглядаючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції вказав, зокрема таке:

- апелянт (Товариство) стверджує, що завантаження Товариством і Підприємцем у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 та Торгів 2 одних і тих же сертифікатів відповідності не вказує на обмін документами та узгоджену поведінку відповідності, а свідчить про особливості документації пропозицій у закупівлі;

- натомість, як доцільно зауважено Відділенням АМК, за умов реальної «самостійності» товариство не могло оперувати інформацією щодо походження сертифікатів якості, які були завантажені Підприємцем у складі тендерних пропозицій;

- при цьому як встановлено Відділенням АМК під час розгляду антимонопольної справи, Товариством і Підприємцем до електронної системи закупівель «Prozorro» завантажили 12 одних і тих же сертифікатів відповідності;

- випадкове завантаження Товариством і Підприємцем 12 однакових сертифікатів якості має низьку вірогідність, і може свідчити про спільну підготовку до участі у Торгах;

- суд апеляційної інстанції виснував, що позивач і третя особа входили в аукціони в один день, проміжок часу, входу в аукціон складає близько 1 хвилини;

- суд апеляційної інстанції зазначив, що маючи ресурс часу до встановленого замовниками часу проведення аукціонів, Товариство та Підприємець входили до аукціону на Торги завчасно (приблизно за 2 години до початку аукціону та у проміжок часу близько 1 хвилини), що не може вважатися випадковим збігом обставин, а свідчить про погоджену поведінку;

- подання Товариством і Підприємцем своїх початкових пропозицій та заходження послідовно в один й той самий час в аукціон з однієї ІР-адреси, що виділялась у користування за юридичною адресою Товариства, беззаперечно вказує на те, що між ними відбувався обмін інформацією, координація своїх дій під час підготовки та участі у Торгах, чим спростовуються доводи скаржників, що такий збіг є «особливістю роботи самого серверу», адже вхід для участі аукціоні не передбачає завантаження додаткових документів;

- відповідачем також виявлено наявність спільних властивостей файлів поданих в складі тендерних пропозицій для участі у Торгах, зокрема, Створення Товариством і Підприємцем своїх кошторисів в одній редакції (3.4.2*) укр. в одному програмному комплексі АВК-5, що за сукупності встановлених обставин, не може пояснюватися звичайним збігом.

8.33.3. Таким чином, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено таку сукупність обставин: використанням Товариством і Підприємцем офісних приміщень за однією адресою; пов'язаністю трудовими відносинами Підприємця з обома суб'єктами господарювання; наявністю зобов'язальних відносин між учасниками внаслідок надання поворотної фінансової допомоги; використанням одних і тих же ІР-адрес (під час подачі тендерної пропозиції; під час заходження в аукціон); одночасним завчасним входженням Товариства та Підприємця в аукціон; спільними електронними властивостями файлів, наявністю схожих особливостей при друку та скануванні документів; поданням однакових документів у складі своїх пропозицій (завантаженням Товариством і Підприємцем у складі пропозиції конкурсних Торгів 1 однакових сертифікатів відповідності); створенням кошторисів в одному програмному комплексі тощо.

8.33.4. Отже, покликання скаржників не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

8.34. Щодо покликань, які наведені у пунктах 8.25.5 і 8.25.6, то слід зазначити, що скаржниками не оспорювався факт перебування Підприємця і Товариства у трудових відносинах, перебування позивача й третьої особи у одному приміщенні та використання однієї IP-адреси.

8.34.1. На думку Товариства й Підприємства, вказані обставини не є свідченням узгоджених дій і не вказують на можливість обміну інформацією.

8.34.2. Суд критично ставиться до вказаних вище покликань позивача та третьої особи, оскільки перебування в одному приміщенні та використання його як офіс і Товариством і Підприємцем, використання однієї і тієї ж IP-адреси, перебування у трудових відносинах, поряд з іншими встановленими Відділенням АМК обставинами самі по собі не є свідченням узгодженої поведінки, в тім у сукупності і з точки зору вірогідності, ураховуючи участь у одних і тих же торгах не спростовують висновків Відділення АМК, зокрема, щодо можливості обміну інформацією.

8.35. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій оцінили, надані сторонами, докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.36. Отже, суди попередніх інстанцій, враховуючи приписи статей 13, 73, 76, 79, 86 ГПК України, дійшли висновку про повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій.

8.37. Системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону (щодо меж його застосування), свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.

8.38. Верховний Суд виходить з того, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі доказів.

8.39. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

8.40. Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.41. Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.42. Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 вказав, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

8.43. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що у Рішенні АМК дії позивача та третьої особи кваліфіковано АМК за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону.

8.44. Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, що є сталою та послідовною, відповідно до якої у застосуванні статей 1, 5, 6 Закону, змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.

8.45. З огляду на зміст, змагальність учасників процедури торгів передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

8.46. Суд систематично наголошував на тому, що недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Адже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

8.47. Верховний Суд виходить з того, що суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені АМК докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

8.48. З огляду на встановлену Відділенням АМК у Рішенні АМК сукупність фактів у їх взаємозв'язку, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що встановлені обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку з точки зору вірогідності надають можливість встановити мотиви його прийняття саме в частині доведення наявності ознак протиправного діяння стосовно участі у торгах та не можуть вважатися випадковим збігом обставин та/чи наслідком об'єктивних чинників та підтверджують узгоджену поведінку позивача та третьої особи. Таким чином, Рішення АМК ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивача та третьої особи, що стосується спотворення результатів торгів.

8.49. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання Відділенням АМК вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, дійшли висновку про повноту дослідження Відділенням АМК дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК і не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується Товариства та Підприємця.

8.50. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованих позивачу та третій особі порушення антимонопольного законодавства, судами попередніх інстанцій не з'ясовані обставини існування підстав для визнання протиправним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується порушення органом АМК положень статті 59 Закону та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.51. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.

8.52. Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.53. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

8.54. Наведені у касаційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржників, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК протиправним та скасування.

8.55. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.56. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.57. Товариством і Підприємцем не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.

8.58. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.59. Що ж до посилань скаржників на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.60. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.61. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

8.62. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено те, що така підстава не знайшла свого підтвердження.

8.63. Стосовно посилань скаржника-1 на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, слід зазначити таке.

8.64. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.65. Так, скаржник-1 вказує, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, яка могла б підтвердити технічну обґрунтованість збігу IP-адрес, що, на думку Товариства, порушує частини першу статті 73 ГПК України, яка передбачає можливість проведення експертизи у разі потреби спеціальних знань.

8.66. Втім, зі змісту ухвали від 25.01.2024 у цій справі вбачається, що суд першої інстанції навів обґрунтування та мотиви відхилення клопотання про призначення судової експертизи.

8.67. У свою чергу, суд апеляційної інстанції перевірив довід апеляційної скарги в частині відхилення клопотання про призначення судової експертизи (дивись пункти 6.5.39 - 6.5.42) та не з'ясував порушення судом першої інстанції порушень норм процесуального права.

8.68. Верховний Суд виходить з того, що ініціатором цього господарського спору стало, зокрема Товариство, а в подальшому Підприємець шляхом подання відповідної заяви, і в силу приписів частини першої статті 74 ГПК України позивач і третя особа повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а відповідно до статті 101 ГПК України мали право подати суду висновок експерта, складений на їх замовлення.

8.69. Верховний Суд бере до уваги статтю 13 ГПК України, відповідно до частин третьої та четвертої якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.70. З огляду на викладене, покликання на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.71. Зі змісту касаційних скарг (ураховуючи уточнення, подані на виконання вимог ухвал Суду про залишення касаційних скарг без руху) вбачається, що Товариство і Підприємець вказують на те, що судами попередніх інстанцій недотримано приписів ГПК України щодо допустимості та належності доказів.

8.72. У контексті наведеного вище доводу, Верховний Суд зазначає таке:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини перша та друга статті 77 ГПК України);

- допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи;

- недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19;

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( статті 76 ГПК України);

- належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (така ж за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18);

- з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову;

- неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19;

- законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

8.73. Суд відзначає, що в цій частині доводи скаржників фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

8.74. Суд наголошує, що у контексті доказів, які АМК покладають в основу своїх рішень слід звернутися до приписів частини першої статті 41 Закону, відповідно до якої доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

8.75. Скаржники у цій справі не наводять, не конкретизують та не мотивують які саме докази є неналежними чи недопустимими.

8.76. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржники не довели, зокрема, факту встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів у справі. При цьому такі доводи скаржників зводяться передусім до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.78. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.79. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.80. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржниками у касаційних скаргах, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення відсутні.

8.81. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційні скарги, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.82. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.83. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.84. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційні скарги позивача та третьої особи слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржників, оскільки, Верховний Суд касаційні скарги позивача та третьої особи залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-проектно-виробнича компанія «Спецзахист» і Фізичної особи - підприємця Совгирі Романа Павловича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №904/5133/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос