просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
15 травня 2025 року м.Харків Справа № 913/63/25
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Шептовицької А.А.,
від представників сторін:
від позивача: адвокат Бродська К.О. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не прибув;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ,
до Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ», м. Луганськ
про визнання трудових відносин припиненими
21.02.2025 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ», в якій просить Припинити трудові відносини, відносини представництва та повноваження, як одноосібного виконавчого органу та представника, між директором ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ " (Відповідача) з 27.05.2011. Позивачка є учасником Відповідача, його частка у статутному капіталі відповідача становить 10%.
Позивачка зазначила, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та окупацією міста Луганська, змушена була виїхати з нього. З 22.10.2014 позивачка взята на облік як внутрішньо переміщена особа Оболонським РУПСЗН в м. Київ, що підтверджується, відповідною Довідкою переселенця в застосунку «Дія».
Вказала, що вона об'єктивно позбавлена можливості звільнитися з роботи з посади директора за власним бажанням. Разом з тим, фактично трудові відносини між нею та Відповідачем припинені, жодних повноважень директора та/або представника відповідача позивачка не виконує, відповідач теж припинив свою господарську діяльність.
Крім того, учасники відповідача ОСОБА_2 , якій належить частка в статутному капіталі Відповідача в розмірі 45%, та ОСОБА_3 , якій належить частка в статутному капіталі Відповідача в розмірі 45%, також були зареєстровані в м. Луганськ. Номери засобів зв'язку, адреси електронних пошт, інші відомості, що надали б змогу встановити місце перебування вказаних учасників Відповідача, Позивачці невідомі; з 2015 року у Позивачки втрачений зв'язок з іншими учасниками Відповідача.
Зазначила, що оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до м.Луганськ, вона об'єктивно позбавлена можливості звернутися до відповідача із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням.
З урахуванням викладеного, позивачка вказує на те, що вона об'єктивно позбавлена можливості скликати Загальні збори учасників відповідача у зв'язку із необхідністю розгляду її заяви про звільнення з посади директора відповідача.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» з позовом про визнання трудових відносин припиненими.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Злепко Н.І.
Ухвалою від 17.02.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено судове засідання на 12.03.2025.
12.03.2025 ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 15.04.2025.
Також 20.03.2025 від позивачки надійшло клопотання про долучення доказів - заяви щодо публікації оголошення відповідно до приписів Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 14.03.2025, адвокатського запиту від 14.03.2025 та відповіді ДП «Голос України» від 19.03.2025 на адвокатський запит.
15.04.2025 ухвалою суду клопотання задоволено, докази прийнято та долучено до матеріалів справи. Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у межах розгляду справи по суті на 15.05.2025.
15.05.2025 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь представниця позивачки, надала пояснення з приводу заявлених позовних вимог, просила позов задовольнити. Від відповідача в судове засідання представник не прибув, хоча повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання було здійснено належним чином - шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади.
Також судом здійснено повідомлення учасників відповідача про розгляд даної справи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом розміщення оголошення на вебсайті суду.
Щодо юрисдикції спору суд зазначає наступне.
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому, враховуючи усталену позицію Верховного Суду, доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.
Отже дана позовна заява має розглядатися у порядку господарського судочинства.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 15.04.2025 року № 235/2025, затвердженого Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX- з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, до 07.08.2025.
Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» (ідент. код 37779676) зареєстроване за адресою: Україна, 91055, Луганська обл., місто Луганськ, ВУЛИЦЯ КУРАКІНА, будинок 14, кімната 1.
У відповідності до наказу № 376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією.
У вказаному переліку значиться як окупований Луганський район (UA44060000000048093) (з 07.04.2014), на території якого зареєстрований відповідач.
За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення у м. Луганськ тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту є неможливим.
Оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до м.Луганська, тому суд з метою належного повідомлення відповідача (в тому числі і учасників відповідача) про розгляд справи розмістив оголошення на офіційному вебсайті суду.
До того ж ухвали суду про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчого засідання та закриття підготовчого та призначення розгляду справи по суті були своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також представниця позивача неодноразово в судових засіданнях наголошувала, що у позивача відсутній будь-який зв'язок з відповідачем та з його учасниками (засновниками), у зв'язку з чим у нього відсутня можливість повідомити їх про скликання зборів та розгляд справи у суді.
Від відповідача відзив на позовну заяву не наданий.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та встановивши обставини справи дійшов наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 на підставі наказу з 27.05.2011 є директором відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ».
Зазначене підтверджується інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Також за змістом запису №14 трудової книжки позивача від 27.05.2011 вона прийнята на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» на підставі наказу №1-К від 27.05.2011.
Статус ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи підтверджується роздруківкою довідки переселенця №3005-753 від 22.10.2014, що видана Новоазовським РВУМВС України в Донецькій області.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).
Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Спеціальне правове регулювання статусу Товариства з обмеженою відповідальністю, порядку його створення, діяльності та припинення, права та обов'язки його учасників здійснюється Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII.
Відповідно до статей 28, 29 цього Закону органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства; кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників; кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Частиною 1 статті 42 цього закону врегульовано, що посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.
Позивач, як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20, відповідно до якої частиною дванадцятою цієї ж статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону №2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).
Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Отже, чинна редакція Закону №2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.
За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
У справі, що переглядалася Великою Палатою, а також і у даній справі 913/63/25 позивач, як він зазначає, є директором відповідача, однак не вбачається обставин укладення з нею трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII.
Оскільки відповідач не уклав з позивачем трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду у справі 127/27466/20 дійшла висновку про те, що між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Отже ВП ВС вважала неправильними висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Отже позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у даній справі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Своїми висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.03.2021 у справі №761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах №761/40378/18, №758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Далі, досліджуючи питання щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою, Велика Палата звертає увагу на те, що частиною тринадцятою статті 39 Закону №2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
У зв'язку із цим виконанню, за загальним правилом, підлягали положення частин другої - п'ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).
При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.
В судових засіданнях представниця позивачки заявляла, що позивачка намагалася встановити зв'язок з іншими учасниками товариства, проте це їй не вдалося у зв'язку з перебуванням даних осіб на тимчасово окупованій території України.
Також, як вбачається з матеріалів справи 913/63/25, позивачка звернулася з заявою від 14.03.2025 до ДП «Голос України» про опублікування оголошення, відповідно до приписів ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо скликання зборів 18.04.2025, з порядком денним розгляду питання припинення трудових відносин позивача, тобто більше ніж за 30 днів.
Згодом на запит представника позивача - адвоката Бродської К.О. Директором Газети Верховної ради «Голос України» Сергієм Сіволапом надано відповідь №271 від 19.03.2025 за змістом якої відмовлено в опублікуванні оголошення про проведення зборів.
Отже позивачкою об'єктивно здійснювалися необхідні та можливі, з огляду на ситуацію, дії для повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів, однак збори фактично не відбулись з обставин незалежних від волі позивачки.
Додатково Господарський суд Луганської області повідомляв 20.02.2025 засновків відповідача про розгляд даної справи шляхом опублікування оголошення на вебсайті суду про розгляд даної справи.
Суд враховує, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслює, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).
До того ж відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин (відносин з управління) з відповідачем.
Водночас Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 (провадження №61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог у цій справі.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем за подання позовної заяви за платіжною інструкцією №0.0.4169166490.1 період платежу 03.02.2025-03.02.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2025 рік установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн 00 коп.
Водночас відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовна заява була подана до суду в електронній формі, за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Отже судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. (3028,00 х 0.8) покладається на відповідача, що відповідає пропорційному розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Припинити трудові відносини, відносини представництва та повноваження, як одноосібного виконавчого органу та представника, між директором ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВГУМВС України в Луганській області 22.04.2009, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» (ідентифікаційний код: 37779676, адреса: 91055, місто Луганськ, ВУЛИЦЯ КУРАКІНА, будинок 14, кімната 1).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ» (ідентифікаційний код: 37779676, адреса: 91055, місто Луганськ, ВУЛИЦЯ КУРАКІНА, будинок 14, кімната 1) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2422 грн 40 коп. судового збору.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2025.
Суддя Н.І. Злепко