вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
14 травня 2025 рокум. Кропивницький Справа № 912/209/21 (912/1417/22)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «Вісмут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг»
про стягнення 56029,67 євро,
за участі:
- секретаря судового засідання - Рудченко І.О.,
- представників сторін: Позивача - Бірюкова А.О., Відповідача - Громута В.І.,
06.10.2022 ПП «Вісмут» звернулося з позовом до ТОВ «Агролендлізинг» про визнання недійсним пункту 14.1.2 договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/208 від 05.09.2018 та стягнення 56029,67 євро, що еквівалентно 2051823,32 грн. Господарський суд Кіровоградської області (у складі судді Тимошевської В.В.) відкрив провадження у справі ухвалою від 26.10.2022.
13.03.2023 за результатами розгляду справи Суд ухвалив рішення, яким визнав недійсним пункт 14.1.2 договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/208 від 05.09.2018 в частині умов, які передбачали неповернення лізингових платежів та стягнув з ТОВ «Агролендлізинг» на користь ПП «Вісмут» 2051823,32 грн, що еквівалентно 56029,67 євро.
У свою чергу, Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2023 наведене рішення в частині визнання недійсним пункту 14.1.2 договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/208 від 05.09.2018 залишив без змін, а в частині стягнення коштів змінив та присудив до стягнення з ТОВ «Агролендлізинг» на користь ПП «Вісмут» 509416,15 грн, що еквівалентно 13910,76 євро на дату подання позову.
За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 12.12.2023 скасував попередні судові рішення в частині стягнення коштів та справу в цій частині направив на новий розгляд.
Отже, предметом судового розгляду при новому розгляді справи є вимоги про стягнення 56029,67 євро.
Суд розпочав новий розгляд справи відповідно до ухвали від 05.02.2024. У період з 06.03.2024 по 04.03.2025 провадження було зупинене до набрання законної сили рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/209/21 (912/483/24).
Підготовче провадження Суд здійснив у засіданнях, які відбулися 06.03.2024, 26.03.2025 та 09.04.2025, а справу по суті розглянув у засіданні 14.05.2025.
У якості обґрунтування власної позиції ПП «Вісмут» вказало, що:
- 05.09.2018 уклало з ТОВ «Агролендлізинг» договір фінансового лізингу № 027-ФЛ/208, у межах якого отримало у лізинг трактор New Holland моделі Т7060, плуг навісний та трактор New Holland моделі Т6050; у межах дії договору сплатило ТОВ «Агролендлізинг» 56029,67 євро у якості вартості предмету лізингу та 16212,09 євро - винагороди лізингодавця;
- 30.01.2020 ТОВ «Агролендлізинг» вилучило передану у лізинг техніку, а сам договір сторони розірвали за власною ініціативою;
- унаслідок розірвання договору та вилучення предмета лізингу грошові кошти, які отримало ТОВ «Агролендлізинг» у якості відшкодування вартості лізингу, підлягають поверненню на підставі положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.
При новому розгляді справи поряд із сумою стягнення заборгованості ПП «Вісмут» просило суд компенсувати йому судові витрати, у тому числі на правничу допомогу у сумі 91036,47 грн.
ТОВ «Агролендлізинг» позовні вимоги не визнало та зазначило, що:
- уклавши договір фінансового лізингу сторони визначили повний та чіткий склад лізингових платежів, порядок їх сплати і повернення, у тому числі передбачили у пункті 14.1.2. договору, що сплачені кошти у випадку розірвання договору не повертаються; на його думку така умова узгоджується з правом на відступ від положень актів цивільного законодавства;
- за результатами попереднього розгляду справи воно сплатило ПП «Вісмут» 56029,67 євро, що еквівалентно 2051823,32 грн, а тому повторне їх стягнення неправомірне; ухвалою від 16.11.2023, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023, Суд здійснив поворот виконання рішення в частині стягнення 1542407,17 грн, проте ці кошти ПП «Вісмут» не повернуло.
Поряд з цим, у заяві від 24.03.2025, викладеній у доповненні до відзиву, ТОВ «Агролендлізинг» просить суд за наслідками розгляду справи при відмові у позові здійснити поворот виконання рішення, оскільки платіжною інструкцією № 71635848/1 від 21.04.2023 у процесі примусового виконання рішення від 13.03.2023 та наказу №912/209/21 від 18.04.2023 з нього приватний виконавець Безмагоричних М.А. стягнув 2260534,75 грн, у тому числі 2051823,32 грн.
Під час судового розгляду справи представник ТОВ «Агролендлізинг» заявив про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказавши, що вони є неспівмірними складності справи, а також незначним обсягом дій адвоката при новому розгляді справи.
05.09.2018 ТОВ «Агролендлізинг», виступаючи у якості лізингодавця, та ПП «Вісмут», як лізингоодержувач, уклали договір фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018, за умовами якого у контексті спірних правовідносин:
- Лізингодавець зобов'язався передати Лізингоодержувачу у платне користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який визначений у Додатку №1 до Договору (Специфікації № 1, № 2, № 3), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмет лізингу, своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 3 до Договору,), інші платежі передбачені Договором, та виконувати інші обов'язки, передбачені Договором та чинним законодавством України (пункт 1.1.);
- найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу, його технічний опис (технічна характеристика, модель, рік випуску, номер кузова (шасі), що ідентифікують Предмет лізингу) визначені у Додатку № 1 до Договору; вартість Предмета лізингу складається із суми всіх платежів за Предмет лізингу, які були сплачені або мають бути сплачені Лізингодавцем Продавцю за договором купівлі-продажу, у тому числі ціна Предмету лізингу, а також будь-які інші платежі, сплачені Лізингодавцем у зв'язку із належним виконанням договору купівлі-продажу (пункт 1.3.);
- ціна Предмета лізингу становить гривневий еквівалент 173500 Євро, що розраховується за курсом Міжбанку на першу дату, що передує даті укладення цього Договору та становить 5729507,85 грн, в т.ч. ПДВ; ціна Предмету лізингу (в гривні) не є остаточною і може змінюватися залежно від зміни курсу долару США - Євро; остаточна ціна Предмета лізингу (у гривні) зазначається в Акті приймання-передачі Предмета лізингу згідно умов до п.1.4.1 або до п.1.4.2 цього Договору (пункт 1.4.);
- Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі; розмір лізингових платежів, їх складових частин та строки сплати лізингових платежів визначені у Графіку (пункт 5.1);
- лізингові платежі складаються з: авансового платежу в сумі еквівалентній 34700 євро у т.ч. ПДВ, за курсом Міжбанку на дату здійснення платежу; сума авансового платежу враховується у графіку лізингових платежів як частина відшкодування вартості Предмета лізингу; періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі Предмета лізингу у користування Лізингоодержувачу та включають у себе: відшкодування вартості Предмету лізингу; винагороду Лізингодавця, інші витрати, передбачені розділом 6 Договору; періодичні лізингові платежі сплачуються згідно Графіку у гривні (пункт 5.3);
- по закінченні строку лізингу та за умови одночасного виконання наступних вимог: 1) відсутності заборгованості за цим Договором; 2) відсутності випадку невиконання, визначеного у п.11.1. цього Договору; 3) відсутності факту застосування Лізингодавцем засобів захисту власних прав та законних інтересів, визначених в п.11.2 (а), п.11.2 (в), п.11.2 (г), п.11.2 (д) цього Договору, право власності на Предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача про що Сторони складають акт про передачу Предмета лізингу у власність Лізингоодержувача (пункт 8.1).
- у випадку дострокового припинення дії Договору, односторонньої відмови від Договору з підстав, передбачених Договором та діючим законодавством України, або у випадку повернення Предмета лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному останнім в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати отримання письмової вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідній вимозі Лізингодавця (пункт 9.1);
- у випадку повернення чи вилучення Предмету лізингу, не передбачається повернення Лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених Лізингоодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього Договору (пункт 14.1.2).
До Договору Сторони підписали Специфікації №№ 1-3, в яких зазначили відповідні дані щодо Предмета лізингу, а саме:
- трактор NEW HOLLAND модель Т7060 за ціною 2 955 567,45 грн, що є еквівалентом 89500 Євро, у т.ч. ПДВ;
- трактор NEW HOLLAND модель Т6050 за ціною 1783247,40 грн, що є еквівалентом 54000 Євро, у т.ч. ПДВ;
- плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 за ціною 990693 грн, що є еквівалентно 30000 Євро, у т.ч. ПДВ.
У межах дії договору Сторони внесли до нього зміни додатковими угодами від 15.10.2018 № 1 та від 24.01.2019 № 2.
30.10.2018 ТОВ «Агролендлізинг», ПП «Вісмут» та ТОВ «Бізон-Імпорт» (як продавець техніки) склали Акт приймання-передачі лізингового майна, за змістом якого ПП «Вісмут» отримало відповідну сільськогосподарську техніку у лізинг.
30.01.2020 ТОВ «Агролендлізинг» надало ПП «Вісмут» повідомлення про відмову від Договору у зв'язку з неналежним виконанням його умов та про негайне повернення Предмета лізингу.
30.01.2020 ТОВ «Агролендлізинг» та ПП «Вісмут» склали акт приймання-передачі (вилучення) предмету лізингу, за змістом якого Лізингоодержувач передав, а Лізингодавець отримав: трактор NEWHOLLAND модель Т7060, плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 та трактор NEWHOLLAND модель Т6050.
Як слідує з виписок по банківському рахунку ПП «Вісмут», на виконання умов Договору воно перерахувало ТОВ «Агролендлізинг» 2634686,01 грн.
Відповідно до листа від 06.10.2022 № 016 ТОВ «Агролендлізинг» вказало, що станом на 01.11.2019 ПП «Вісмут» сплатило за Договором 72241,76 Євро (2345750,45 грн), а саме: 56029,67 Євро у якості вартості Предмета лізингу (1715876,34 грн) та 16212,09 Євро (629874,11 грн) винагороди лізингодавця. У цьому листі зазначено, що підставою для розірвання Договору та вилучення техніки стало невиконання ПП «Вісмут» умов Договору та рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 09.12.2019 по справі №53/2019 про стягнення заборгованості за Договором.
01.02.2020 ТОВ «Агролендлізинг» та ПП «Вісмут» підписали угоду, за змістом якої ТОВ «Агролендлізинг» має кредиторські вимоги до ПП «Вісмут», як відшкодування збитків за Договором внаслідок знецінення предмета лізингу у розмірі 1561185,85 грн. Згідно угоди, зобов'язання щодо розміру та необхідності відшкодування завданих збитків визнаються ПП «Вісмут» у повному обсязі і мають бути виконані (сплачені) у строк до 03.02.2020.
05.02.2020 ТОВ «Агролендлізинг» та ПП «Вісмут» уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої дійшли згоди про припинення взаємних грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1542407,17 грн, а саме:
- грошові зобов'язання ТОВ «Агролендлізинг» перед ПП «Вісмут» у розмірі 1542407,17 грн, що еквівалентно 56 029,67 Євро з повернення отриманої оплати в якості відшкодування вартості предмета лізингу за Договором фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018;
- частково припиняються грошові зобов'язання ПП «Вісмут» перед ТОВ «Агролендлізинг» у розмірі 1542407,17 грн за угодою від 01.02.2020, як відшкодування збитків внаслідок протиправної поведінки Лізингоодержувача, що призвела до розірвання Договору фінансового лізингу №027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 та суттєвого знецінення предмета лізингу.
З умов Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.02.2020 слідує, що ПП «Вісмут» має зобов'язання з відшкодування ТОВ «Агролендлізинг» збитків за Договором фінансового лізингу у розмірі 1561185,85 грн внаслідок знецінення предмета лізингу.
Водночас при поверненні техніки від ПП «Вісмут» до ТОВ «Агролендлізинг» Сторони склали Акт приймання-передачі від 30.01.2020, за змістом якого перевірили технічний стан Предмета лізингу. В акті вони зафіксували певні недоліки щодо Плуга навісного КVЕRNЕLAND LD 100, а щодо інших - трактора NEW HOLLAND моделі Т7060 та трактора NEW HOLLAND моделі Т6050 будь-які недоліки не зафіксовані (крім відсутності тех. літератури). Фактично, в Акті про повернення майна встановлена наявність недоліків лише відносного одного предмета лізингу, у тому числі, зносу на 20 %, а щодо інших двох об'єктів відсутні відомості про їх недоліки.
Як слідує з рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/209/21 (912/483/24) за позовом ПП «Вісмут» до ТОВ «Агролендлізинг» про визнання недійсними укладених між ними угод від 01.02.2020 та 05.02.2020, Суд визнав їх недійсними. За результатами апеляційного перегляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2024 це рішення залишене без змін.
Щодо зобов'язань Сторін за договором
У статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. У свою чергу, згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У цьому спорі правовідносини сторін виникли із Договору фінансового лізингу.
Зокрема, за змістом статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до статі 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
У цьому контексті наведеними доказами підтверджується, що укладений між Сторонами договір за своєю юридичною природою є договором фінансового лізингу. По договору ТОВ «Агролендлізинг» зобов'язалося передати ПП «Вісмут» сільськогосподарську техніку на умовах лізингу, а ПП «Вісмут» зобов'язалося сплатити вартість предмета лізингу відповідними періодичними платежами (за графіком).
На виконання умов договору ТОВ «Агролендлізинг» передало ПП «Вісмут» трактор NEW HOLLAND модель Т7060, трактор NEW HOLLAND модель Т6050 та плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100, чим виконало взяте на себе зобов'язання по договору щодо передачі предмета лізингу на загальну суму 5729507,85 грн, що еквівалентно 173500 євро.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Так, у пункті 5.3. укладеного договору Сторони урегулювали склад лізингових платежів, а саме вони складаються з «авансового платежу» та «періодичних лізингових платежів». При цьому періодичні лізингові платежі включають у себе відшкодування вартості предмету лізингу, винагороду лізингодавця та інші витрати, передбачені розділом 6 Договору. Авансовий платіж враховується до графіку лізингових платежів як частина відшкодування вартості предмета лізингу.
У цьому контексті Суд установив, що ПП «Вісмут» перерахувало ТОВ «Агролендлізинг» 2634686,01 грн, що підтверджується виписками по рахункам у АТ «КБ «Глобус», АТ КБ «Приватбанк» та АБ «Південний». Безпосередньо ПП «Вісмут» не визначило еквівалент цієї суми до євро при сплаті коштів, проте згідно до листа ТОВ «Агролендлізинг» № 016 від 06.10.2021 воно підтвердило отримання коштів у розмірі 72241,776 євро, що еквівалентно 2345750,45 грн. При цьому у листі ТОВ «Агролендлізинг» вказало, що частина цієї суми складає вартість предмета лізингу, а саме 56029,67 євро, що еквівалентно 1715876,34 грн.
Отже, ТОВ «Агролендлізинг» визнало, що отримало від ПП «Вісмут» у якості лізингового платежу (частини вартості предмета лізингу) 56029,67 євро, що еквівалентно 1715876,34 грн станом на день сплати. Між сторонами відсутній спір стосовно визначення та розрахунку цієї суми, а тому у відповідності до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи.
З наведеного слідує, що ПП «Вісмут» частково виконало зобов'язання за договором, оскільки перерахувало 56029,67 Євро у якості частини періодичних лізингових платежів, які є частиною вартості Предмета лізингу.
Щодо наслідків розірвання договору у вигляді повернення частини вартості предмета лізингу
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Водночас за частиною 1 статті 530 того ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання. Як слідує з частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У свою чергу, за частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до пунктів 3, 7 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Попередньо Суд вказав, що за статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У пункті 6.25. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 по справі № 904/5726/19 Суд надав правовий висновок, за змістом якого належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна, у зв'язку з чим на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Зокрема, як слідує зі статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині застосування наведених правових положень Суд установив, що у зв'язку з несплатою періодичних платежів Сторони розірвали договір та ПП «Вісмут» повернуло ТОВ «Агролендлізинг» отриману у лізинг техніку.
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» є відсутність у ТОВ «Агролендлізинг» обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність ПП «Вісмут» і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу. Відтак, з моменту розірвання договору між Сторонами припинилися зобов'язання, які слідували з договору фінансового лізингу щодо передачі Предмета лізингу. Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, а тому з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання ПП «Вісмут» щодо відшкодування вартості предмета лізингу також припинилося.
За загальними положеннями про купівлю-продаж продавець зобов'язаний передати покупцеві майно, що відповідає умовам договору купівлі-продажу. А частина друга статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У даному випадку Сторони розірвали договір фінансового лізингу, а тому ПП «Вісмут» як покупець, який не отримав товар у власність, має право на повернення суми попередньої оплати. У спорі Суд також установив, що за структурою лізингові платежі за укладеним між Сторонами договором фінансового лізингу містять у собі, серед інших, «відшкодування вартості предмета лізингу», стягнення яких і є предметом спору у справі. Отже, ПП «Вісмут» за змістом положень статті 693 ЦК України має право на повернення сплаченої суми попередньої оплати вартості предмета лізингу - частини сплаченої вартості предмета лізингу, яка за розрахунками Сторін склала 56029,67 Євро.
Суд також зазначає, що ТОВ «Агролендлізинг» помилково посилається на пункт 14.1.2. договору як на підставу відсутності обов'язку з повернення сплачених грошових коштів, оскільки рішенням у цій справі від 13.03.2023 наведений пункт договору визнаний недійсним.
При цьому Суд враховує, що умови пункту 1.4. договору фінансового лізингу передбачають визначення ціни предмета лізингу у гривневому еквіваленті до його вартості у євро. З урахуванням пункту 5.2. договору при розрахунку враховується курс Міжбанку, який станом на день подачі позову до суду (21.09.2022) становив 36,620, грн/євро. За таких обставин 56029,67 Євро еквівалентні 2051823,32 грн виходячи із розрахунку: 56029,67 євро х 36,6203 грн/євро = 2051823,32 грн.
Щодо сплати ТОВ «Агролендлізинг» коштів ПП «Вісмут» за час розгляду справи в суді
18.04.2023 з метою примусового виконання рішення від 13.03.2023 Суд (у складі судді Кабакової В.Г.) видав наказ № 912/209/21 (912/1417/22), за яким з ТОВ «Агролендлізинг» на користь ПП «Вісмут» підлягало стягненню 2051823,32 грн заборгованості, що еквівалентно 56029,67 євро (т.2, а.с. 92).
21.04.2023 приватний виконавець Безмагоричних М.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 71635848 (т. 2, а.с. 192).
Як слідує з платіжної інструкції № 71635848/1 від 21.04.2023 (т. 2, а.с. 193) приватний виконавець Безмагоричних М.А. стягнув з ТОВ «Агролендлізинг» на користь ПП «Вісмут» 2260534,75 грн, у тому числі 2051823,32 грн основної заборгованості та 2481 грн судового збору.
У подальшому відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2023 приватний виконавець Безмагоричних М.А. закрив виконавче провадження № ВП 71635848 (т. 2, а.с. 194).
Отже, у період розгляду справи ТОВ «Агролендлізинг» сплатило на користь ПП «Вісмут» 2051823,32 грн основної заборгованості та 2481 грн компенсації по сплаті судового збору.
У зв'язку зі сплатою наведених сум Суд зазначає, що така обставина не є підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору як то стверджує ТОВ «Агролендлізинг», оскільки вони ним сплачені не добровільно, а у порядку примусового виконання судового рішення.
Суд також враховує, що підстави для повороту виконання судового рішення у цій частині відсутні, оскільки за змістом частини 2 статті 333 ГПК України суд вирішує питання повороту виконання виконаного рішення, яке у подальшому скасоване і справу направлено на новий розгляд, якщо при новому розгляд справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє у позові повністю; задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. У даному випадку позовні вимоги є правомірними, а тому поворот виконання рішення у цій частині не потребується.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати ТОВ «Агролендлізинг» у добровільному порядку 5602967 євро, що еквівалентно 2051823,32 грн, доведеністю ПП «Вісмут» власних вимог, Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судовими витратами у справі, які підлягають розподілу у межах нового розгляду щодо стягнення коштів, є витрати ПП «Вісмут» на сплату судового збору за майновою вимогою до місцевого суду у сумі 2481 грн (платіжне доручення № 706 від 21.10.2022, т. 1, а.с. 96 на зв) та за майновою вимогою до касаційного суду у сумі 7641,26 грн (платіжна інструкція № 776 від 28.09.2023, т. 3, а.с. 82).
На підставі положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України сплачений судовий збір повинен покладатися на сторону, пропорційно розміру задоволених вимог.
У справі розглянуті Судом позовні вимоги є обґрунтованими, а тому сплачений ПП «Вісмут» судовий збір у сумі 2481 грн та у сумі 7641,26 грн підлягає стягненню з ТОВ «Агролендлізинг».
Судовими витратами у справі, які підлягають розподілу, є також заявлені до стягнення витрати ПП «Вісмут» у сумі 91036,47 грн на правничу допомогу.
Так, 08.01.2025 ПП «Вісмут» звернулось до суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (т. 4, а.с. 18-26) та просило стягнути з ТОВ «Агролендлізиг» 91036,47 грн судових витрат, з яких 50000 грн - фіксована сума правничої допомоги та 41036,47 грн - гонорар успіху.
У якості підтвердження здійснених витрат ПП «Вісмут» вказало на укладену з адвокатом Бірюковим Андрієм Олександровичем угоду про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 15.02.2024, додаткову угоду від 15.02.2024 та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).
Вирішуючи питання про розподіл відповідних витрат Суд зазначає наступне.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи (пункт 1 частини 2 статті 123 ГПК України), при цьому положеннями статей 124 та 129 ГПК України установлений порядок, алгоритм дій сторони, яка бажає, щоб її витрати на правничу допомогу були компенсовані за рахунок іншої сторони. Так, спочатку разом із першою заявою по суті кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести (частина 1 статті 124 ГПК України), а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).
У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).
У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для позивача є позовна заява. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (частина 1 статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).
У справі Суд установив, що ПП «Вісмут» у першій заяві по суті справи, а саме позовній заяві, вказало, що сума судових витрат складається, з-поміж іншого, із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, з яких зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1000 грн, підготовка процесуальних документів - 5000 грн та представлення інтересів клієнта в суді - 4000 грн (т. 1, а.с. 95). Цим воно дотрималось наведених правових вимог.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованим та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
У подальшому, під час нового розгляду справи (до судових дебатів) ПП «Вісмут» подало заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи слідує, що 15.02.2024 адвокат Бірюков А.О., як виконавець, та ПП «Вісмут», як клієнт, уклали угоду про захист (представництво) та надання правничої допомоги (т. 4, а.с. 25), за пунктом 1 якої клієнт доручає, а виконавець зобов'язується здійснити захист (представництво) прав та інтересів ПП «Вісмут». При цьому, вид, обсяг, інші умови правничої допомоги визначаються сторонами у додаткових угодах.
За пунктом 4 угоди, вартість правничої допомоги, порядок її сплати визначаються сторонами в додаткових угодах.
Також 15.02.2024 адвокат Бірюков А.О. та ПП «Вісмут» уклали додаткову угоду (т. 4, а.с. 24) за умовами якої:
- клієнт доручає, а виконавець зобов'язується надати правничу допомогу та здійснювати захист (представництво) прав та інтересів ПП «Вісмут» в Господарському суді Кіровоградської області по справі за позовом ПП «Вісмут» до ТОВ «Агролендлізинг» по справі № 912/209/21 (912/1417/22) (пункт 1);
- надання правничої допомоги включає в себе, але не виключно: підготовка заяв по суті, заяв, клопотань, участь в судових засіданнях (пункт 2);
- вартість правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції є фіксованою та складає 50000 грн. Сплата вказаної вартості правничої допомоги здійснюється в наступному порядку: 25000 грн сплачується клієнтом виконавцю не пізніше 10 днів з дня ухвалення рішення суду судом першої інстанції по суті спору; 25000 грн сплачується клієнтом виконавцю не пізніше 15 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції по суті спору (пункт 5);
- сторони погодили сплату клієнтом виконавцю «гонорару успіху», який є додатковою частиною вартості правничої допомоги. «Гонорар успіху» сплачується окремо від визначеної сторонами вартості фіксованої правничої допомоги в розмірі 50000 грн, і до її суми не включається. Сторони погодили розмір «гонорару успіху», який складає 2% від ціни позову в розмірі 56029,67 євро (що еквівалентно 2051823,32 грн) і становить 41036,47 грн (пункт 6);
- «гонорар успіху» сплачується в разі задоволення позову (часткового задоволення позову) не пізніше 30 днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції (пункт 7).
06.01.2025 адвокат Бірюков А.О. та ПП «Вісмут» склали детальний опис виконання адвокатом робіт (надання послуг) (т. 4, а.с. 23), яким підтвердили належне виконання виконавцем робіт (надання послуг), а саме: вивчення матеріалів справи, як необхідної умови для визначення правової позиції по справі; формування та узгодження правової позиції по справі з урахуванням судового рішення касаційної інстанції та матеріалів справи; пошук та аналіз судової практики та висновків з питань права, релевантних до даної справи; пошук, аналіз доказів на підтвердження правової позиції у справі; надання консультацій, роз'яснень з правових питань; складання клопотання про зупинення провадження у справі; складання клопотання про поновлення провадження у справі; узгодження правової позиції з урахуванням отриманого відзиву на позов, наявних доказів у справі, судової практики; подання клопотання про зупинення провадження у справі; подання клопотання про поновлення провадження у справі; здійснення представництва в судових засіданнях. Також в описі зазначено, що з урахуванням обставин справи, підстав, предмета позову, сторони визначили, що дана справа є складною і потребує належної кваліфікації представника.
При вирішенні обґрунтованості передбаченої договором вартості правничої допомоги Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, Суд зазначає, що ПП «Вісмут» надало докази судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 та статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують певний обсяг наданих послуг і виконаних робіт.
Водночас, відповідно до положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частин наведених частин статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У даному випадку ТОВ «Агролендлізинг», хоча і в усному порядку під час судових дебатів, але скористалося своїм правом на висловлення заперечень стосовно розміру судових витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з таким клопотанням Суд зазначає, що при його вирішенні враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, про що вказано у якості правової позиції у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат, при цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд також враховує, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7, та 9 статті 129 цього Кодексу.
Відступаючи від загального правила розподілу судових витрат суд також повинен враховувати принцип пропорційності. Це загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Дослідивши надані ПП «Вісмут» докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у межах нового розгляду справи, Суд виснує, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 91036,47 грн не є пропорційним, реальним, розумним та обґрунтованим до предмета спору у межах нового розгляду справи (лише в частині стягнення коштів), виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, а саме: вивчення матеріалів справи; формування та узгодження правової позиції; пошук та аналіз судової практики та висновків з питань права, релевантних до даної справи; пошук, аналіз доказів на підтвердження правової позиції у справі; надання консультацій, роз'яснень з правових питань; складання клопотання про зупинення провадження у справі; складання клопотання про поновлення провадження у справі; узгодження правової позиції з урахуванням отриманого відзиву на позов, наявних доказів у справі, судової практики; подання клопотання про зупинення провадження у справі; подання клопотання про поновлення провадження у справі; здійснення представництва в судових засіданнях; оскільки у межах нового розгляду ПП «Вісмут» подало до суду лише дві заяви: про зупинення провадження у справі та його поновлення, будь-яких інших дій, або надання додаткових доказів воно не здійснювало. Інші описані дії адвоката не були, зі стороннього погляду необхідними, так як не стосувалися нового розгляду саме цієї справи.
За таких обставин, Суд уважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу повинен бути обмежений сумою 20000 грн, яка є достатньою для оцінки (визначення вартості) дій адвоката у межах нового розгляду справи, зокрема: присутністю у 4 судових засіданнях, подачею двох процесуальних заяв (про зупинення провадження та його поновлення) та представлення інтересів у судовому засіданні при розгляді справи по суті.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги в частині стягнення коштів задовольнити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» (майдан Профспілок, 5, кімн. 572, м. Запоріжжя, 69044, ідентифікаційний код 38130578) на користь Приватного підприємства «Вісмут» (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код 31276115) грошові кошти, що сплачені як відшкодування вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018, у розмірі 56 029,67 Євро, що еквівалентно 2 051 823,32 грн на дату подання позову, 10122,26 грн компенсації по сплаті судового збору та 20000 витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Скорочене рішення Суд проголосив - 14.05.2025.
Повне рішення Суд склав - 15.05.2025.
Суддя М.К. Закурін
Копії рішення направити:
- Приватному підприємству «Вісмут»: 25005, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, 4;
- арбітражному керуючому Христенку В.В. та ТОВ «Агролендлізинг» в електронній формі до Електронного кабінету.