вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/823/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Фізичної особи-підприємця Гедз Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
до
Фізичної особи-підприємця Соляра Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_2 , код: НОМЕР_2 )
про стягнення 56542,00 гривень,
До Господарського суду Київської області 07.03.2025 надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гедз Юрія Леонідовича (далі по тексту - позивач/ФОП Гедз Ю.Л.) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Соляра Дмитра Олександровича (далі по тексту - відповідачка/ФОП Соляр Д.О.) заборгованості договором поставки укладеного у спрощений спосіб у розмірі 56542,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 56542,00 гривень, однак поставку товару на вказану суму відповідач на користь позивача не здійснив, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/823/25. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не подав.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як вказує позивач, стало неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо виконання зобов'язань по поставці товару, за укладеним у спрощений спосіб договором поставки.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем позивачу виставлено рахунок від 23.10.2024 № 969 на оплату товару - Квадрокоптер (DJI Avata 2 FPV Drone with 3-battery Fly More Combo, 1 шт., на загальну суму 56542 гривень, який згідно платіжної інструкції від 24.10.2024 № 339 повністю оплачений позивачем, із призначенням платежу: «За товар згідно рахунку від 23.10.2024 № 969».
Відповідач зобов'язання по передачі товару позивачу не виконав, доказів поставки товару матеріали справи не містять.
До матеріалів справи позивачем долучено лист від 20.12.2024 № 20/12 адресований відповідачу, у якому позивач посилаючись на те, що станом на 20.12.2024 товар не переданий позивачу, просив повернути грошові кошти, що були перераховані згідно платіжної інструкції від 24.10.2024 № 339.
Докази надсилання вказаного листа на адресу відповідача у матеріалах справи відсутні.
В подальшому позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із вимогою від 29.01.2025, в якій посилаючись на оплату позивачем виставленого відповідачем рахунку та те, що оплачений товар не був поставлений відповідачем на користь позивача, вимагав протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги повернути перераховані позивачем грошові кошти у загальному розмірі 56542 гривень, на рахунок який зазначений у вимозі.
Факт надсилання вказаної вимоги на належну адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист від 29.01.2025 № 3302814245699.
Проте, як вказує позивач, вказана вище вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного відповідачем в перебігу розгляду справи не надано.
Як зазначив позивач у позові підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало те, що відповідач не поставив позивачу товар, оплачений згідно виставленого відповідачем рахунку, грошові кошти в добровільному порядку позивачу не повернув, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача 56542 гривень боргу на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу України передбачено, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Зважаючи на те, що позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 56542 гривень що, по суті, є прийняттям пропозиції укласти договір, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки від 24.10.2024 у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив факт перерахування позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 23.10.2024 № 969, в якості оплати за товар на рахунок відповідача грошових коштів у загальній сумі 56542 гривень.
Доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару, а також будь-яких повідомлень щодо готовності передати товар покупцеві до матеріалів справи не надано.
Так суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про встановлення строку, протягом якого відповідач мав поставити позивачу товар, який визначений у рахунку.
При цьому, суд враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), тому відповідач як учасник цивільних правовідносин, реалізуючи свої права та здійснюючі повноваження має діяти добросовісно та розумно, з повагою ставитися до прав та інтересів іншої сторони.
Відтак, зважаючи на факт відсутності поставки товару відповідачем на користь позивача товару протягом тривалого часу, відповідач міг цілком обґрунтовано сприйняти висунуту позивачем вимогу про повернення коштів від 29.01.2025 в якості вимоги про поставку товару та вчинити альтернативні дії або здійснити поставку оплаченого позивачем товару або повернути позивачу грошові кошти.
Втім, відповідачем було проігноровано як його обов'язок по поставці товару на користь позивача товару, так і вимогу позивача про повернення коштів від 29.01.2025, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, що зумовлює висновки суду про задоволення позовних вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 56542 гривень.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.
Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду - договір про надання правничої допомоги від 29.01.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «Верітас» та ФОП Гедз Ю.Л.; акт приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2025, у якому зафіксовано факт надання послуг за договором від 29.01.2025 на суму 10000 гривень.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема, у Главі 63 Цивільного кодексу України. Так, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Як вбачається зі змісту вищенаведених правових норм, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинна оплата, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
Так, як встановлено судом, 29.01.2025 між між Адвокатським об'єднанням «Верітас» (виконавець) та ФОП Гедз Ю.Л. (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги на наступних умовах: «Фізична особа-підприємець Гедз Юрій Леонідович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з однієї сторони та голова адвокатського об'єднання «ВЕРІТАС.» Ільін В.А., який має свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 958, видане Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 08 вересня 2012 року та діє на підставі Статуту уклали дану угоду про наступне: ФОП Гедз Юрій Леонідович (Замовник) уповноважує адвокатське об'єднання «ВЕРІТАС.» (Виконавець) представляти та захищати його права та законні інтереси з усіма правами наданими законом обвинуваченому, засудженому, позивачу, відповідачу, третій особі (без виключень та обмежень), в тому числі з правом передачі справи в третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей.
Для виконання поставлених завдань уповноважую його отримувати інформацію що становить банківську таємницю та відомості конфіденційного характеру, подавати заяви, скарги, одержувати довідки та документи (рішення, постанови, тощо), знайомитись з матеріалами справ, здійснювати витяги та знімати копії процесуальних документів, вести переговори, в т.ч. надавати докази, усні та письмові пояснення, оскаржувати рішення та дії правоохоронних органів, інших посадових осіб, а також вчиняти інші дії необхідні для захисту прав та законних інтересів.
Терміни виконання зобов?язань пов?язаних з наданням правової допомоги під час попереднього слідства, розгляду цивільних і кримінальних справ судами першої, касаційної і наглядової інстанцій, сторонами не обумовлюються, а визначаються термінами розслідування справ органами попереднього слідства та розгляду справ судовими інстанціями.
Всі інші аспекти взаємовідносин клієнта з адвокатом, котрі неврегульовані даним договором, регулюються діючим законодавством, а саме Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, КПК, ЦПК та ГПК України.
Я, Гедз Юрій Леонідович, надаю згоду адвокатам адвокатського об?єднання «ВЕРІТАС.» на отримання, обробку і використання моїх персональних даних, отримання відносно мене інформації з обмеженим доступом, що становить службову, державну, лікарську та банківську таємниці.».
Тобто, умовами договору прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг.
Будь-яких додатків та/або додаткових угод до Договору про визначення вартості послуг сторонами також не укладалось.
Суд зазначає, що відсутність у договорі конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє відповідачу висловити обґрунтовані заперечення щодо розміру заявлених судових витрат, співмірності їх об'єму - вартості.
Враховуючи викладене вище у сукупності, відсутність у тексті договору про надання правової допомоги щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом та у зв'язку з цим неможливість для суду дослідити їх за критеріями розумності, співмірності та пропорційності, зважаючи, що такий розмір не підтверджений належними доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача в частині стягнення з відповідача 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з ФОП Соляра Д.О. користь ФОП Гедз Ю.Л. 56542,00 гривень попередньої оплати.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Гедз Юрія Леонідовича задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соляра Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_2 , код: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гедз Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) 56542,00 гривень попередньої оплати та 3028,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 15.05.2025.
Суддя Р.М. Колесник