вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/841/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Приватного підприємства «ТК» Глобал Вест Транс» (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, місто Ківерці, вулиця Грушевського, будинок 9, код: 43085721)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс Торг» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, офіс 91, код: 45459360)
про стягнення 2500 євро,
Представником Приватного підприємства «ТК» Глобал Вест Транс» (далі по тексту - позивач/ПП ««ТК» Глобал Вест Транс») через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 10.03.2025 сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс Торг» (далі по тексту - ТОВ «Артіс Торг»/відповідач) заборгованості за договором перевезення вантажів від 08.10.2024 № 72 у розмірі 2500 євро.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі заявки відповідача здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною, однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/841/25. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не подав.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ПП ««ТК» Глобал Вест Транс» (перевізник) та ТОВ «Артіс Торг» (замовник) 08.10.2024 підписано договір-заявку на транспортне обслуговування № 72 (далі по тексту - договір-заявка), за умовами якого перевізник зобов'язується виконати перевезення згідно умов вказаним у договорі-заявці на наступних умовах:
- місце завантаження: IB Planning CMT, Industeel Belgium -Loge laminoir, Rue De L Alliance, 6030, Marchienne-Au-Pont, Be;
- дата завантаження: 09.10.2024;
- місце замитнення: на завантаженні;
- митний перехід: п/п Ягодин;
- місце вигрузки: м. Вишневе, вул. Київська, 27-А;
- місце розмитнення: смт Калинівка, вул. Індустріальна, 5 (митний брокер: 097-459-26-80 Юрій);
- дата вигрузки: 14-15.10.2024;
- тип транспортного засобу: Тент;
- вантаж: метал;
- спосіб завантаження: бокове, верхнє;
- вага: 23т;
- ставка: 2500 євро;
- умови оплати: на розрахунковий рахунок по курсу НБУ на день розвантаження, згідно оригіналів документів (2-3 дні після отримання);
- автомобіль: марка - МАN; номер автомобіля - НОМЕР_1 ; номер причіпа - НОМЕР_2 .
Як вказує позивач, на виконання умов договору, за замовленням відповідача, ним було здійснено перевезення вантажу за умовами погодженими сторонами у договорі-заявці та 14.10.2024 вантаж доставлено вантажоодержувачу, що позивач підтверджує долученою до матеріалів справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR.
За твердженнями позивача оригінали документів необхідних для проведення оплати директор замовника отримав від перевізника засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» 18.10.2024, номер відправлення: 59001241051741, на підтвердження чого позивачем надано скріншот щодо відстеження трекінгу відправлення та реєстр відправлень.
Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг по перевезенню у розмірі 2500 євро.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Частинами 2, 5 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) ратифікованою Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україною» від 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
За приписами ст. ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, і є підтвердженням прийняття вантажу перевізником.
Згідно частини 1 статті 6 Конвенції вантажна накладна містить, зокрема, такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/1762/19, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Так, суд встановив, що між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) на підставі укладеного договору-заявки на транспортне обслуговування від 08.10.2024 № 72 виникли взаємні права і обов'язки.
У відповідності до умов договору-заявки позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити отримання вантажу, переданого вантажовідправником у місці та в час - IB Planning CMT, Industeel Belgium -Loge laminoir, Rue De L Alliance, 6030, Marchienne-Au-Pont, Be, 09.10.2024, обумовлений у договорі-заявці, та доставити вантаж до місця призначення - м. Вишневе, вул. Київська, 27-А; а відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити такі послуги перевезення, надані позивачем у строк та у порядку, визначеними у договорі-заявці.
Втім суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного виконання взятих позивачем зобов'язань. Адже як вбачається з наявної у матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної CMR у ній відсутні відомості, що вантажоодержувачем є ТОВ «Артіс Торг», натомість у графі вантажоодержувача наявний відтиск печатки ТОВ «Дельта Майнінг»; у графі місце розвантаження вантажу зазначено - 08300, Петропавлівська Борщагівка, коли як згідно договору-заявки місце розвантаження вантажу узгоджено - м. Вишневе, вул. Київська, 27-А.
Також, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про надсилання на адресу відповідача пакету оригіналів документів складених за результатом наданих позивачем послуг, оскільки з наданих позивачем скріншотів вбачається, що за номером поштового відправлення - 59001241051741 отримувачем є приватна особа - Іванов Олексій, за адресою: м. Львів, відділення № 57, вул. Стрийська, 79, натомість замовником послуг по перевезенню вантажу згідно договору-заявки є ТОВ «Артіс Торг», місцезнаходженням якого є: 08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Машинобудівників, будинок 17А, офіс 91.
Крім того, з наданого позивачем скріншоту не можливо ідентифікувати вміст поштового відправлення, що позбавляє суд можливості встановити чи дійсно позивачем надіслано пакет документів, що обумовлений у договорі-заявці.
Отже, за наслідком дослідження поданих позивачем доказів, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про недоведеність надання позивачем послуг на користь відповідача за договором-заявкою, що виключає обов'язок відповідача як замовника за договором-заявкою сплатити заявлену до стягнення суму.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 2500 євро.
Враховуючи відсутність підтверджуючих доказів, які б надали суду змогу пересвідчитися у підставності заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення суми основної заборгованості.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Приватного підприємства «ТК» Глобал Вест Транс» відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 15.05.2025.
Суддя Р.М. Колесник