Справа № 199/10134/24
(2/199/1142/25)
Іменем України
14.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Гардіан» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, -
08 грудня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 20 червня 2024 року в м. Дніпро на вул. Каруни біля буд.№58 сталася ДТП з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок ДТП, була застрахована у відповідача. 03 жовтня 2024 року відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань виплатив страхове відшкодування в розмірі 30333,2 гривень. Із таким розміром страхового відшкодування позивач не погоджується, вважає, що розрахунок страхової виплати здійснено на підставі звіту оцінювача, який виконано із суттєвим порушенням законодавства, а отже він не може бути належним доказом. Натомість на замовлення позивача судовим експертом проведено відповідну судову експертизу з дотриманням всіх вимог законодавства і саме такий висновок є належним підтвердженням розміру майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у вигляді пошкодження автомобіля «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 . За таких обставин, а також посилаючись на те, що розмір майнової шкоди експертом було визначено у більшому розмірі, ніж фактично виплачено страховиком винної в ДТП особи, позивач просив суд стягнути з відповідача в якості відшкодування суми недоплаченого страхового відшкодування 8129,57 гривень, а також витрати на проведення експертизи в розмірі 2760 гривень. Судові витрати позивач просила покласти на відповідача.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання учасники розгляду справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, стороною позивача в прохальній частині позову викладено заяву про розгляд справи за відсутності позивача та підтримання позовних вимог.
Відповідачем подано суду відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем на виконання своїх зобов'язань як страховика у передбачені законом строку та порядок було визначено та виплачено розмір страхового відшкодування. Також представник послався на те, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №753/1928//14-ц, у випадку якщо автомобіль відремонтований будь-яке автотоварознавче дослідження втрачає статус належного доказу розміру заподіяних збитків, в такому випадку визначальними доказами слугують виключно розрахункові документи, у яких відображено розмір витрат, що здійснені позивачем. Авто позивача наразі вже відремонтовано, однак стороною позивача не подано доказів того, який розмір коштів дійсно було понесено позивачем у зв'язку із ремонтом авто. Заперечив представник відповідача і зазначений стороною позивача розрахунок суми судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, стороною позивача було подано суду відповідь на відзив, в якому представник позивача вказав на неналежність як доказу звіту оцінювача, на підставі якого відповдіачем визначено суму страхового відшкодування, оскільки оцінювачем особисто не оглядався пошкоджений автомобіль позивача, у звіті суттєво занижена вартість необхідних для відновлення авто матеріалів та робіт. Послався представник позивача і на те, що оцінювач не має права визначати вартість матеріального збитку. Натомість представник вважає належним доказом висновок експерта, складений на замовлення позивача, а тому просить суд задовольнити позов.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд даної цивільної справи по суті за відсутності учасників справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 20 червня 2024 року мала місце ДТП. ОСОБА_2 у вказаний день о 09 годині 00 хвилин, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в районі будинку №58 на вул. Каруни в м. Дніпро, де в порушення вимог п.2.3(б) Правил дорожнього руху не був уважним, відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, який повертав праворуч з головної дороги, зменшивши швидкість руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2024 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 30 липня 2024 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина ОСОБА_2 у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. Копія постанови наявна в матеріалах справи.
На момент вищевказаної ДТП автомобіль «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 належав позивачу, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією паспорту позивача.
В ході розгляду справи судом також встановлено і не спростовується матеріалами справи, що володільцем автомобіля «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП був ОСОБА_2 , який і керував цим транспортним засобом, тобто був його законним володільцем у відповідності до п.2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліси серія №216504547). Забезпеченим транспортним засобом є «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з централізованої бази даних МТСБУ, відомості якої є загальнодоступними (https://policy-web.mtsbu.ua/), а також копією відповідної довідки та полісу. Зі змісту останніх вбачається, що ліміт страхування за шкоду, завдану майну, становив 160000 гривень, розмір франшизи 3200 гривень.
24 червня 2024 року позивач через представника звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, а також в той же день подав тому ж адресату заяву про виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля позивача. Викладені обставини підтверджуються копіями означених повідомлення та заяви, а також копією переліку документів.
03 жовтня 2024 року відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 30333,2 гривень. Розмір страхового відшкодування розраховано на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, від 25 липня 2024 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 33533,20 гривень. У тексті звіту наявне посилання на те, що визначення об'єму відновлювальних робіт, необхідних запчастин та матеріалів проводилось на підставі результатів огляду КТЗ від 28 червня 2024 року (додаток 1). Протокол огляду складався ОСОБА_3 , а звіт оцінювача - оцінювачем ОСОБА_4 . Дані обставини підтверджуються копією звіту з додатками.
В той же час, відповідно до проведеної на замовлення позивача товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, оформленої висновком експерта №1007/24 від 05 липня 2024 року, слідує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин без урахування складової ПДВ становить 39312,02 гривень, а з ПДВ - 41662,77 гривень. При цьому і огляд пошкодженого автомобіля позивача, і складення висновку експерта проводились та складались однією особою - експертом Дроздовим Ю.В. Вартість проведення експертизи склала 2760 гривень та була сплачена позивачем. Викладені обставини підтверджуються копією відповідного висновку експерта з додатками, копією платіжної інструкції.
Також судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду із позовом автомобіль позивача вже відремонтовано, що підтверджується копією акту №37 від 24 липня 2024 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого фактична вартість відновлювального ремонту склала 41750 гривень.
В досудовому порядку вирішити питання щодо доплати страхового відшкодування у відповідності до даних наведеного вище висновку експерта, складеного на замовлення позивача, сторонам не вдалось, про що свідчать наявні в матеріалах цивільної справи копії письмових скарг, запитів на відповідей на них.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Правління НБУ «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30 травня 2022 року №109 (далі - постанова правління НБУ №109).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Підпунктом 1 п.1 постанови правління НБУ №109 встановлено розмір страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, окрім іншого: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Нормою ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно ст.36 п.36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Нормою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов'язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.
Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.
Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, яким визначено загальні засади. Відповідно до п.51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим, відповідно до п.56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо. Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17.
У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).
Стосовно спірних правовідносин сторін, то в ході розгляду даної цивільної справи дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 20 червня 2024 року, яка сталася з вини водія транспортного засобу «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , і внаслідок якої останнім завдано власнику автомобіля «Seat Leon» д.н.з. НОМЕР_2 , яким є позивач, майнової шкоди у вигляді пошкодження його авто. Разом з тим, судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника/водія транспортного засобу «Mercedes-Benz A160» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 перед третіми особами на час ДТП була застрахована у відповідача із лімітом відповідальності (страховою сумою) даного страховика в розмірі 160000 гривень за шкоду, завдану майну, франшиза 3200 гривень. При цьому такий страховик 03 жовтня 2024 року на виконання взятих на себе зобов'язань здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33533,20 гривень на користь фізичної особи-підприємця, яка здійснювала ремонт автомобіля позивача. В основу розрахунку страхового відшкодування відповідачем покладено відомості Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, 25 липня 2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення відповідача.
Разом з тим, відповідно до висновку експерта №1007/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ) від 05 липня 2024 року, складеного на замовлення позивача, судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, пошкодженого в ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин та за вирахуванням ПДВ становить 39312,02 гривень, а з додаванням ПДВ - 41662,77 гривень, що за вирахуванням франшизи становить більше виплаченого відповідачем розміру страхового відшкодування.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що матеріали цивільної справи містять суперечливі один одному докази, які визначають розмір відновлювального ремонту автомобіля позивача, а отже і розмір страхового відшкодування, яке мало бути сплачено відповідачем позивачу, що зумовлює необхідність оцінки судом таких доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності для вирішення справи по суті. Здійснюючи таку оцінку, суд приходить до висновку про необхідність покладення в основу розрахунку страхового відшкодування саме експертний висновку, проведеного на замовлення позивача, ґрунтуючи свою правову позицію на наступному.
Так, відповідно до п.5.1 розділу V Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), яка є обов'язковою для врахування всіма експертами та суб'єктами оціночної діяльності (п.1.3 Методики), визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.2 розділу V Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Пунктом 5.7 розділу V Методики передбачено, що після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.
Спираючись на наведене положення та правові висновки, вирішуючи поставлене вище питання, суд вважає за можливе прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення на підставі даних, зазначених саме у висновку експерта №1007/24 від 05 липня 2024 року, складеного на замовлення позивача, а не на звіті оцінювача, складеного на замовлення відповідача. Таке рішення суду зумовлене тим, що Звіт оцінювача ОСОБА_4 від 25 липня 2024 року складено без особистого огляду таким оцінювачем об'єкту оцінки - належного позивачу автомобіля, на підставі вихідних даних протоколу огляду транспортного засобу від 28 червня 2024 року, який складено іншою особою - ОСОБА_3 . Натомість, такого недоліку позбавлений висновок експерта №1007/24 від 05 липня 2024 року, складений на замовлення позивача. Відтак, саме висновки щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, наведені у висновку експерта, на відміну від даних у звіті оцінювача, сприймаються судом як достовірні та обґрунтовані, як такі, що зібрані із дотриманням встановленого законом порядку.
Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення у справі на результатах висновку експерта №1007/24 від 05 липня 2024 року. За таких обставин розмір страхового відшкодування, який мав бути сплачений відповідачем, має дорівнювати вартості відновлювального ремонту авто позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин, за вирахуванням із цієї суми ПДВ (позивачем не подано суду доказів саме сплати вартості ремонту його авто) та франшизи: 39312,02 гривень - 3200 гривень = 36112,02 гривень. В той же час, в позасудовому порядку відповідачем було сплачено страхове відшкодування на суму 30333,2 гривень, а тому розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 5778,82 гривень, і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача замість заявлених первісно позивачем 8129,57 гривень. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд критично оцінює та не приймає до уваги в якості підстави для відмови у задоволенні позову правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №753/19288/14-ц, на який посилається відповідача у відзиві, як нерелевантний по відношенню до обставин даної цивільної справи. Так, правовий висновок Верховного Суду полягає у тому, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Якщо автомобіль фактично відремонтований, то розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Посилаючись на вказаний правовий висновок, відповідач стверджує, що позивачем не подано доказів проведення ремонту авто та його вартості. Натомість, як зазначено судом вище, матеріали справи містять копію акту №37 від 24 липня 2024 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), визначена яким загальна вартість проведеного ремонту авто позивача перевищує не тільки, визначену у звіті оцінювача вартість відновлювального ремонту, а й вартість відновлювального ремонту, визначеного висновком експерта на замовлення позивача, при цьому як з урахуванням, так і без урахування ПДВ. Відтак, позовні вимоги позивача, розрахована судом на підставі наявних доказів правильна сума страхового відшкодування та сума недоплаченого страхового відшкодування, що підлягає стягненню, у будь-якому випадку не перевищують вартість фактично проведеного відновлювального ремонту, а тому твердження сторони відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позову повністю чи частково. Більш того, необхідність саме відповідного експертного дослідження зумовлена і тим, що страховик за законом не відшкодовує всю вартість відновлювального ремонту авто, а лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи, а у спірних правовідносинах ще й за вирахуванням ПДВ, оскільки позивачем не подано доказів сплати проведеного ремонту.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з огляду на положення ст.ст.133, 139, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи та види судових витрат, понесені позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 860,97 гривень, а також вартості товарознавчої експертизи в розмірі 1961,92 гривень, а всього 2822,89 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 512-514, 516, 625, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 33-36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Гардіан» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Гардіан» (ЄДРПОУ 35417298; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 5778,82 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Гардіан» (ЄДРПОУ 35417298; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 860,97 гривень, а також вартості товарознавчої експертизи в розмірі 1961,92 гривень, а всього 2822,89 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко