ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/16146/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-ТРЕЙД» (вул. Костянтинівська, 15-А, м. Київ, 04071) про стягнення 227 700,72 грн
без повідомлення (виклику) сторін,
27.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за Договором поставки за № ЦЗВ-14-04823-01 від 14.12.2023 у розмірі 227 700,72 грн. та була передана 31.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2023 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «КСМ-ТРЕЙД», Відповідач, Постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зі змінами, оголошення № UA-2023-09-27-008517-а (лот № 1) укладено договір поставки за № ЦЗВ-14-04823-01 (далі - Договір).
Товар за Рознарядкою в повному обсязі поставлений Постачальником на адресу Покупця 16.04.2024, з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 16.04.2024 № 4.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 227 700,72 грн
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 08.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача вказує, що:
- Товар за Рознарядкою в повному обсязі поставлений Постачальником на адресу Покупця 16.04.2024, з простроченням строку поставки лише на 5 п'ять календарних днів (два із них були вихідними), що підтверджується актом прийому-передачі від 16.04.2024 № 4;
- відповідальність передбачена п.п. 9.3.1, за порушення строків поставки, не може бути застосована до Відповідача поза межами строку дії Договору, а саме після 31.03.2024р.
З огляду на викладене представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог та у разі задоволення просив зменшити розміру штрафу до 99%, що підлягатиме стягненню з Відповідача на користь Позивача за прострочення поставки товару за Договором.
10.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне:
- відповідач був належним чином повідомлений протягом строку дії Договору про надання Рознарядки, на виконання якої Відповідачу було надано 15 днів;
- неналежне виконання умов Договору не пов'язане з наявністю форс-мажору, обставин непереборної сили чи інших обставин, що знаходились поза волею Відповідача, натомість наслідком прострочення своїх зобов'язань у даному випадку є недбале ставлення Постачальника до своїх обов'язків, адже, як було зазначено Відповідачем у відповіді на позовну заяву, Відповідач з незрозумілих нам причин «не розраховував на отримання Рознарядки» не зважаючи на те, що на момент її направлення строк дії Договору не закінчився.
Окрім того представник заперечую щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки з тих підстав, що відповідач був ознайомлений з умовами Договору та погодився з ними, зокрема з підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. розділу 9 Договору, де передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Укладенням Договору Відповідач надав підтвердження щодо усвідомлення усіх ризиків пов'язаних з виконанням умов цього Договору.
14.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив у відповідності до яких представник зазначає:
- Позивач неправомірно вимагає оплатити штраф передбачений п.п. 9.3.1. Договору;
- Факт порушення строку постачання відбувся поза межами строку дії договору, а отже поза межами правомірної можливості щодо застосування положень договору, яким передбачено застосування штрафу у розмірі 15%;
- Відсутні будь-які безповоротні негативні наслідки для Позивача, які б були пов'язані із таким незначним порушенням строку постачання як 5 (п'ять) календарних днів;
- Санкції не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань;
- Позивач сприяв можливості порушення строків поставки, оскільки рознарядка була надана за 5 (п'ять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору - 26.03.2024, оскільки строк дії договору завершувався 31.03.2024.
- Відповідач (постачальник) та завод виробник продукції що постачалася за договором - ТОВ «КСМ ПРОТЕК», були в цей період завантажені виконанням важливих державних контрактів в сфері оборони і саме в цей час виконував контракти укладені з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», а внести зміни до графіку виробництва та поставок уже не було можливо через стислі терміни поставок, що і спричинило невелику затримку поставки для Відповідача.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
14.12.2023 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «КСМ-ТРЕЙД», Відповідач, Постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зі змінами, оголошення № UA-2023- 09-27-008517-а (лот № 1) укладено договір поставки за № ЦЗВ-14-04823-01 (далі - Договір).
Пунктом 1.1-1.3 Договору сторони визначили, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
Найменування товару: Оливи та мастильні матеріали (Мастильні засоби).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього Договору.
Відповідно до п. 4.1-4.2 Договору, Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA станція відправлення в межах України з подальшим прямуванням товару на адресу Вантажоодержувача - ст. Дарниця: ст. Здолбунів; ст. Основа; сг. Знам'янка: ст. Покровськ: ст. П'ятихатки або кінцевого одержувача, який зазначається у рознарядці Покупця відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2020.
Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України, із подальшим направленням за реквізитами Вантажоодержувача, які вказуються у рознарядці Покупця.
Поставка товару може бути здійснена автомобільним транспортом (в разі неможливості відвантаження Товару Постачальником в обсягах що відповідають нормам навантаження вагонів). При поставці товару автомобільним транспортом усі витрати пов'язані з навантаженням та транспортуванням до пункту призначення зазначеному в рознарядці Покупця відносяться на рахунок Постачальника та не відшкодовуються Покупцем. Зобов'язання Постачальника по поставці товару автомобільним транспортом вважаються виконаними при отриманні нього товару Вантажоодержувачем, що зазначений в рознарядці Покупця.
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважаєшся дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Місце поставки - ст. Дарниця; ст. Здолбунів; ст. Основа; ст. Знам'янка; ст. Покровськ; ст. П'ятихатки або кінцевий одержувач, який зазначається у рознарядці Покупця.
Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару.
У відповідності до п. 4.5-4.7 Договору, сторони домовились, що рознарядка Покупця на товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в ньому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечу можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), яка вказується в рознарядці Покупця.
В разі навантаження автотранспортом датою поставки товару вважається дата отримання цього товару кінцевим Вантажоодержувачем, що підтверджується відміткою на товарно - транспортній накладній, яка вказується в рознарядці Покупця.
Акт прийому-передачі товару зі сторони Покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього Договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписуються особами, відповідальними за приймання Товару.
Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець (п.п. 9.3.1. п. 9.3 Договору).
Відповідно до п. 16.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2023 № 1 до Договору) цей Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.03.2024.
На виконання умов Договору Позивачем зокрема 26.03.2024 на електронну адресу Відповідача направлена рознарядка від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470 на поставку Товару за Договором у кількості 13,260 тонн за ціною 95 400,00 грн (без ПДВ) на суму 1 518 004,80 грн з ПДВ (далі - Рознарядки).
Листом від 01-03/73 від 09.04.2024 відповідачем було надіслано лист позивачу з проханням продовжити термін дії рознарядки до 20 квітня 2024 року з огляду на те, що з великим навантаженням на підприємстві під час дії воєнного стану, а також постійними повітряними тривогами, які приводять до зупинки виробництва, а ще на Українсько-Польському кордоні проходить страйк польських перевізників, котрі блокують автомобільний транспорт, що призводить до затримки надходження сировини, а також виготовлення продукції на нашому виробництві.
Товар за Рознарядкою в повному обсязі поставлений Постачальником на адресу Покупця 16.04.2024, що підтверджується товарно-транспортною накладною №РКСМ 0416-3 від 16.04.2024 та актом прийому-передачі від 16.04.2024 № 4.
19.06.2024 позивач на адресу відповідача надіслав претензію про сплату штрафних санкцій в сумі 227 700,72 грн. у зв'язку з простроченням строку поставки обумовленого Договором, Товар за Рознарядкою рознарядка від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470.
15.07.2024 за вих. №01-03/01-л відповідач надіслав відповідь на претензію у відповідності до якої зазначив зокрема наступне:
- застосування штрафних санкцій передбачених умовами Договору постачання №ЦЗВ-14-04823-01 від 14.12.2023р. а саме п.п. 9.3 та направлення претензії з вимогою щодо їх оплати є Вашим правом, як Замовника, а не обов'язком;
- прострочення постачання продукції за останньою третьою рознарядкою №ЦЗВ-2(М 1470 від 26.03.2024р., було незначним та фактично склало лише п'ять календарних днів прострочення було пов'язане із стислими термінами між рознарядками (попередня рознарядка №ЦЗВ-20/1151 від 06.03.2024р.,), які виявилися недостатніми для виробництва і постачання продукції (двадцять календарних днів);
- ТОВ «КСМ-ТРЕЙД» також працює у вкрай складних умовах військового стану та здійснює все можливе і неможливе для своєчасного постачання продукції не лише на адресу Вашого підприємства, а також на адресу Збройних сил України та енергетичних підприємств, зокрема підприємствам Міністерства оборони України, Національній Гвардії України, підрозділам МВС України, AT НАЕК «Енергоатом», АТ «Укртрансгаз», AT «Укргазвидобування» та іншим.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив строки поставки товару у визначений договором строк за рознарядкою від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470 на поставку Товару за Договором у кількості 13,260 тонн за ціною 95 400,00 грн (без ПДВ) на суму 1 518 004,80 грн з ПДВ з огляду на що просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 227 700,72 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважаєшся дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
На виконання умов Договору Позивачем зокрема 26.03.2024 на електронну адресу Відповідача направлена рознарядка від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470 на поставку Товару за Договором у кількості 13,260 тонн за ціною 95 400,00 грн (без ПДВ) на суму 1 518 004,80 грн з ПДВ. Кінцевий строк для поставки Відповідачем Позивачу Товару за означеною Рознарядкою - 10.04.2024.
Товар за Рознарядкою від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470 в повному обсязі поставлений Постачальником на адресу Покупця 16.04.2024, що підтверджується товарно-транспортною накладною №РКСМ 0416-3 від 16.04.2024 та актом прийому-передачі від 16.04.2024 № 4.
Сторонами не заперечується поставка товару на загальну суму 1 518 004,80 грн, разом з тим позивач вказую, що відповідачем було порушено строк поставки за договором на п'ять календарних днів.
Отже спір у даній справі виник у зв'язку з простроченням поставки відповідачем товару за Рознарядкою від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до п. 4.2 Договору Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважаєшся дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару за Рознарядкою від 26.03.2024 № ЦЗВ-20/1470 до 10.04.2024 включно.
Оскільки товар було поставлено несвоєчасно позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару, що складає 227 700,72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Отже, сторонами у договорі погоджено, що у Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 227 700,72 грн - у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Щодо посилань відповідача на наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності, суд зазначає про таке.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд зазначає про те, що:
- на момент ухвалення судового рішення у справі відповідачем зобов'язання з поставки товару виконано у повному обсязі;
- зобов'язання з поставки товару відповідачем було виконано із незначним (5 днів) порушенням строку;
- матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, пов'язаних з діями чи бездіяльністю відповідача (позивачем не було надано доказів того, що порушення відповідачем строків поставки товару на 5 днів поставило позивача у невигідне становище та спричинило йому будь-яких збитків);
- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013);
Окрім того судом враховано, що відповідач повинен був поставити товар у строк до 31.03.2024 та до 30.04.2024- Державному підприємству Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
З огляду на вказані обставини суд, врахувавши те, що основне зобов'язання відповідачем було виконане у повному обсязі із незначною затримкою, заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є занадто великим, що наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу збитків (матеріали позову відповідних доказів не містять), приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкції на 90 % до 22770,07 грн.
Подібна позиція викладена в Постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 №910/14602/22.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-ТРЕЙД» (вул. Костянтинівська, 15-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 37333587) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) 22770 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 07 коп. неустойки та судовий збір у розмірі 2732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 41 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ