ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/2452/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майялогістик»
про стягнення 30.667,59 грн
Представники сторін: не викликались
28.02.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майялогістик» про стягнення 43.490,01 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 25/01-2024 від 25.01.2024 позивачем було своєчасно та у повному обсязі поставлено товар, натомість відповідач не здійснив розрахунки своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем 29.01.2025 була надіслана претензія про сплату заборгованості у розмірі 71.937,04 грн. Заборгованість станом на 10.02.2025 становила 62.952,66 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 08.11.2024 - 25.02.2025. В подальшому відповідач частково сплатив товар та заборгованість становить 37.952,66 грн за видатковими накладними: № 6726 від 08.11.2024, № 6757 від 09.11.2024, № 6758 від 09.11.2024, № 6855 від 13.11.2024, № 6907 від 15.11.2024, № 6910 від 16.11.2024, № 6924 від 18.11.2024, № 6935 від 18.11.2024, № 7096 від 26.11.2024, № 7329 від 07.12.2024, № 7457 від 14.12.2024, № 7516 від 18.12.2024, № 7541 від 19.12.2024, № 8 від 03.01.2025, № 17 від 03.01.2025, № 32 від 06.01.2025, № 80 від 09.01.2025 та № 334 від 27.01.2025. Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату кожної партії товару протягом 14 календарних днів з дати відвантаження її постачальником. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43.490,01 грн, з яких 37.952,66 грн основного боргу, 3.738,11 грн пені, 1.392,56 грн інфляційних втрат, 406,68 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2452/25 від 07.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
10.03.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2452/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.03.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 18.03.2025 о 14:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.04.2025 включно.
17.04.2025 від адвоката позивача Мулик К.К. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи № 910/2452/25 в підсистемі «Електронний суд».
17.04.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 30.667,59 грн, з яких 22.952,66 грн основного боргу, 5.007,97 грн пені, 2.176,11 грн інфляційних втрат, 530,85 грн 3% річних.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 17.03.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
25.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майялогістик» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 25/01-2024 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22.952,66 грн та за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем позивачем нараховано 5.007,97 грн пені, 2.176,11 грн інфляційних втрат, 530,85 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2024. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не побажає його розірвати, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
Відповідно до п. 1.2. договору загальна сума договору визначається як сума вартості поставленого товару відповідно видаткових накладних та рахунків до цього договору, наданих постачальником для оплати покупцем.
Згідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до правил «Інкотермс-2010» на умовах: EXW склад постачальника: м. Київ, вул. Жмеринська,1. 13. Строк поставки - до 3 робочих днів з моменту замовлення товару покупцем.
Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, постачальник надає (за своїм місцезнаходженням) покупцеві рахунок на товар, в якому вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару.
Товар, який поставлено постачальником покупцеві в період дії цього договору, та/або оплачений покупцем в період дії цього договору, вважається товаром, поставленим/оплаченим в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.3. договору датою поставки товару є дата виписки постачальником видаткової накладної. З моменту передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної ризик випадкового ушкодження та втрати товару переходить до покупця.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 63.738,90 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:
№ 6726 від 08.11.2024 на суму 29.600,04 грн;
№ 6757 від 09.11.2024 на суму 4.324,02 грн;
№ 6758 від 09.11.2024 на суму 1.617,84 грн;
№ 6855 від 13.11.2024 на суму 1.478,04 грн;
№ 6907 від 15.11.2024 на суму 3.298,92 грн;
№ 6910 від 16.11.2024 на суму 1.214,58 грн;
№ 6924 від 18.11.2024 на суму 854,12 грн;
№ 6935 від 18.11.2024 на суму 901,02 грн;
№ 7096 від 26.11.2024 на суму 3.845,00 грн;
№ 7329 від 07.12.2024 на суму 1.850,00 грн;
№ 7457 від 14.12.2024 на суму 2.159,76 грн;
№ 7516 від 18.12.2024 на суму 6.253,62 грн;
№ 7541 від 19.12.2024 на суму 3.000,00 грн;
№ 8 від 03.01.2025 на суму 630,06 грн;
№ 17 від 03.01.2025 на суму 373,08 грн;
№ 32 від 06.01.2025 на суму 651,24 грн;
№ 80 від 09.01.2025 на суму 671,94 грн;
№ 334 від 27.01.2025 на суму 1.015,62 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару протягом 14 календарних дня з дати відвантаження її постачальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2024 по 10.02.2025, підписаного та скріпленого печатками обох сторін) станом на 10.02.2025 сума заборгованості за договором складала 62.952,66 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 22.952,66 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 22.952,66 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від вартості простроченого в поставці товару, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 9.011,60 грн, нарахованої на суми боргу з урахуванням здійснених часткових оплат із застосування подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду становить 4.991,89 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4.991,89 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині розміру пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку за окремими видатковими накладними не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з поставки товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.176,11 грн інфляційних втрат та 530,85 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
За розрахунками суду 3% річних становлять 529,02 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині розміру 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку за окремими видатковими накладними не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.176,11 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майялогістик» (03170, м. Київ, вул. Жмеринська, 4, кв. 164; код ЄДРПОУ 43092634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (61052, м. Харків. вул. Словянська, 8; код ЄДРПОУ 36456783) 22.952 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 66 коп. основного боргу, 4.991 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одну) грн 89 коп. пені, 2.176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн 11 коп. інфляційних втрат, 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн 02 коп. 3% річних та 3.026 (три тисячі двадцять шість) грн 23 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова