ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2025Справа № 910/2078/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апк-Основа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алл-Системс"
про стягнення 710989,04 грн.
представники сторін: не з'явилися,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апк-Основа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алл-Системс" про стягнення за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.11.2024 № 05-11/1 основного боргу у розмірі 700000 грн., 3 % річних у розмірі 2589,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач усупереч умовам договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.11.2024 № 05-11/1 не повернув позивачу грошові кошти фінансової допомоги.
Разом із позовною заяву подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апк-Основа" про забезпечення позову відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Дана ухвала суду та подальші ухвали в справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Е.
Проте конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.11.2024 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 05-11/1, відповідно до п.1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі, встановленому п.2.1 цього договору, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в повному обсязі і в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з п.2.1. Договору загальна сума Допомоги одержаної Позичальником за цим договором склала 700 000 грн. без ПДВ.
У пункті 3.4. Договору встановлено, що допомога видається на строк 61 календарних днів, перебіг якого починається з моменту підписання Договору та повинна бути повернута Позичальником не пізніше 31 грудня 2024 року.
На виконання умов договору позивач здійснив перерахунок грошових коштів на банківський рахунок відповідача у сумі 700 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.11.2024 № 4156.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Із наданих сторонами до матеріалів справи доказів, зокрема, банківських виписок, судом установлено, що на підставі договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.11.2024 № 05-11/1 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 700 000 грн.
Проте, в установлений договором строк - до 31.12.2024, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.
Ураховуючи викладене в сукупності, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 700000 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що останнім нараховано на суму 700000 грн. за період із 01.01.2025 до 14.02.2025 три проценти річних у розмірі 2589,04 грн. та 8400 грн. інфляційних втрат.
За арифметичним перерахунком суду, із відповідача підлягають стягненню нараховані три проценти річних у розмірі 2589,04 грн. та 8400 грн. інфляційних втрат у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 45000 грн. суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги від 10.02.2025 № 10/02/25-ЮП/IL, акт виконаних робіт від 14.02.2025 № 01 на суму 27000 грн., платіжну інструкцію від 10.02.2025 № 5087 на суму 25000 грн. Також, у наведеному в позовній заяві розрахунку наведено детальний опис послуг адвоката на суму 45000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
У той же час, виходячи з пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути підтверджений відповідними доказами.
Із долученого до матеріалів справи акту виконаних робіт від 14.02.2025 № 01 на суму 27000 грн. слідує, що адвокатом включено послугу з підготовки та подання заяви про забезпечення доказів на суму 6000 грн.
Проте, позивачем у межах даної справи заява про забезпечення доказів не подавалася, відтак витрати на послуги адвоката в цій частині не є обґрунтованими.
Крім того, до наведеного в позовній заяві розрахунку витрат на послуги адвоката на суму 45000 грн. включено послуги з підготовки та подання відповіді на відзив на суму 9000 грн. та участь у судових засіданнях - 9000 грн. (3 засідання по 3000 грн. за 1 судове засідання).
Натомість, матеріали справи не містять доказів надання адвокатом послуг із підготовки та подання відповіді на відзив, та представник позивача приймав участь лише в двох судових засіданнях.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат із підготовки та подання відповіді на відзив (9000 грн.) та за участь у судовому засіданні (3000 грн.).
Відтак, на відповідача покладаються витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 21000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апк-Основа" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алл-Системс" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Е; ідентифікаційний код 40657907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апк-Основа" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 19, оф. 705; ідентифікаційний код 44821506) 700000 (сімсот тисяч) грн. основного боргу, 2589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. 3 % річних, 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. інфляційних втрат, 21000 (двадцять одну тисячу) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 10664 (десять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 14.05.2025 року.
Суддя К.В. Полякова