ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/5291/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення 59 697 401, 37 грн,
Без виклику представників сторін
28.04.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано позовну заяву до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про солідарне стягнення за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» на користь АТ «БАНК АЛЬЯНС» заборгованості за Договором №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28 квітня 2023 року, що становить 59 697 401,37 грн., з яких: заборгованість за основним боргом кредиту - 57 000 000,00 грн та заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн. та 29.04.2025 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Позивачем та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 1) укладено Договір поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року (надалі Договір поруки 1), а також між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 2) укладено Договір поруки № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року (надалі Договір поруки 2) відповідно до яких, зазначені особи виступили поручителями за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» за Кредитним договором.
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору поруки 1 та Договору поруки 2, жодним Відповідачем, взяті на себе зобов'язання, як Поручителем, не виконано - заборгованість ТОВ «МГК РЕЙЛ» за Кредитним договором не погашена, що стало підставою для звернення до суду з означеним позовом.
Ухвалою суду від 05.05.2025 залишено позовну заяву Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 7 (сім) днів з дня вручення ухвали.
12.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви, а також заяву про забезпечення позову.
Відповідно до заяви про забезпечення позову представник просить вжити заходи забезпечення позову:
- шляхом заборони ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити її право на виїзд з України;
- шляхом заборони з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити його право на виїзд з України;
- шляхом накладення арешту в межах суми позову 59 697 401,37 грн., на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності;
- шляхом накладення арешту в межах суми позову 59 697 401,37 грн., на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на праві власності.
Означена заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , - Відповідач 1, є кінцевим бенефіціарним власником Позичальника, а до 05.02.2025 року, з моменту реєстрації юридичної особи, була її керівником.
При цьому, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100060000844, відкритому за ч. 4 ст. 191 КК України за фактом заволодіння майном ТОВ «КОНКОРД ПЕТРОЛЕУМ» у розмірі 65 862 597,33 грн, шляхом обману та зловживанням довірою, вчиненими посадовими особами ТОВ «МГК РЕЙЛ».
Крім того Головним управління Національної поліції у м. Києві відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000456 за ознаками вчинення посадовими особами ТОВ «МГК РЕЙЛ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, де заявником (потерпілим) виступає АТ «БАНК АЛЬЯНС».
Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання за вчинений злочин у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Враховуючи зазначене, вбачається значний ризик того, Відповідач 1, з метою уникнення покарання за вчинені злочини, буде переховуватися та здійснить виїзд за межі державного кордону України.
За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП вбачається що відносно Відповідача 2 - ОСОБА_2 на даний час відкрито 10 виконавчих проваджень. За даними ДРОРМ, майно перебуває в податковій заставі.
З огляду на викладене представник просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, приходить до таких обґрунтованих висновків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2023 року між АТ «БАНК АЛЬЯНС» (далі - Позивач, Банк або Кредитор) та ТОВ «МГК РЕЙЛ», код за ЄДРПОУ 43821306 (далі -Позичальник) було укладеного Договір №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір). Відповідно до чинної редакції останнього, з врахуванням всіх змін та доповнень, Позичальнику надано кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 60 000 000,00 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості 18.11.2025 року зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами 20 % річних.
Внаслідок порушення Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Позивач, відповідно до правил частини другої статті 1050 ЦК України, шляхом надсилання відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту, змінив строк виконання основного зобов'язання, тобто строк повернення грошових коштів настав.
В якості забезпечення виконання положень Кредитного договору, було укладено:
- між Позивачем та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), надалі - Відповідач 1, Договір поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року (надалі Договір поруки 1),
- між Позивачем та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), надалі - Відповідач 2, Договір поруки № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року (надалі Договір поруки 2), відповідно до яких, зазначені особи виступили поручителями за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» за Кредитним договором.
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору поруки 1 та Договору поруки 2, жодним Відповідачем, взяті на себе зобов'язання, як Поручителем, не виконано - заборгованість ТОВ «МГК РЕЙЛ» за Кредитним договором не погашена, що стало підставою для звернення до суду позовом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (такі ж висновки наведені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертав увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.
Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів у розмірі 59 697 401, 37 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зокрема вказав, що за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП вбачається що відносно Відповідача 2 - ОСОБА_2 на даний час відкрито 10 виконавчих проваджень. За даними ДРОРМ, майно перебуває в податковій заставі.
Окрім того представником заявника окремо зазначено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої у Київській області, Макарівському районі, с. Яблунівка.
Як вбачається з долучених представником заявника доказів у підтвердження відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 вбачається, що майно останнього як рухоме так і нерухоме перебуває під обтяженнями.
Стосовно земельної ділянки, розташованої у Київській області, Макарівському районі, с. Яблунівка, суд зазначає, що у згаданому витягу відносно ОСОБА_2 зазначено, що згадана земельна ділянка фігурує у справі №1016/2750/12 предметом позову є стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що 26.11.2013 року Макарівським районним судом Київської області у справі №1016/2750/12 було видано виконавчий лист, боржником за яким є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про звернення стягнення на нерухоме майно для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2002750 від 15.09.2009 у розмірі 376191,00 гривень.
Ухвалою суду від 09.10.2019 у справі №1016/2750/12 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» при примусовому виконання виконавчого листа №1016/2750/12 від 26.11.2013. боржником за яким є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого на виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2013 року у справі №1016/2750/12, за яким суд вирішив: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 2.0000 га, що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий номер 3222788900:03:004:0012, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, що є предметом іпотеки іпотечного договору від 30.09.2009 року та належить на праві власності громадянину України ОСОБА_2 , за рахунок якого частково задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2002750 від 15.09.2009 року у розмірі 376191.00 гривень, що включає в себе частину суми заборгованості за відсотками 376191.00 гривень шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною для його реалізації не нижче 376191.00 гривень.
В ухвалі суду від 09.10.2019 у справі №1016/2750/12 судом зазначено, що 05.11.2018 року приватним виконавцем Горбачем Сергієм Федоровичем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №57605901 про примусове виконання виконавчого листа.
Таким чином земельна ділянка, розташована у Київській області, Макарівському районі, с. Яблунівка вже перебуває під арештом.
Суд зазначає, що арешт грошових коштів у розмірі ціни позову у даній справі, не означає, що позивач буде мати пріоритетне право перед іншими кредиторами відповідача на стягнення заборгованості.
Суд відмічає, що за висновками Верховного Суду, висловленими у постановах № 922/2673/18 від 25.02.2019, № 918/702/18 від 02.04.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019, № 904/1478/19 від 10.10.2019, № 910/14149/19 від 12.05.2020, наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасником яких є відповідач, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
Отже, посилання заявника на наявність судових справ та виконавчих проваджень щодо стягнення з відповідача грошових коштів не можуть бути оцінені судом як належні докази ухилення від виконання зобов'язання з погашення боргу або утруднення виконання рішення. Окрім того, обставина встановлення заборгованості підлягає оцінюванню судом при вирішенні спору по суті.
Стосовно твердження заявника, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100060000844, відкритому за ч. 4 ст. 191 КК України за фактом заволодіння майном ТОВ «КОНКОРД ПЕТРОЛЕУМ» у розмірі 65 862 597,33 грн, шляхом обману та зловживанням довірою, вчиненими посадовими особами ТОВ «МГК РЕЙЛ». Крім того Головним управління Національної поліції у м. Києві відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000456 за ознаками вчинення посадовими особами ТОВ «МГК РЕЙЛ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, де заявником (потерпілим) виступає АТ «БАНК АЛЬЯНС», суд зазначає наступне.
Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Таким чином вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «МГК РЕЙЛ» станом на дату розгляду даної заяви відсутні та вина посадових осіб ТОВ «МГК РЕЙЛ» не встановлена судом та не доведено в законному порядку.
В частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити її право на виїзд з України;
- шляхом заборони з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити його право на виїзд з України, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 136 ГПК України не передбачено такого виду заходу забезпечення позову як заборона виїжджати за межі України.
У той же час заборона у праві виїзду за межі України передбачена статтею 337 Господарського процесуального кодексу України якою унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Оскільки по справі 910/5291/25 не винесено рішення по суті спору та відсутній виконавчий документ у суду відсутні підстави для застосування такого виду заходу забезпечення позову як заборона виїжджати за межі України.
Окрім того суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, заборона виїжджати за межі України призведе до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.
Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом зазначається, що в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, також заявником не надано жодних доказів на підтвердження виведення відповідачем грошових коштів чи постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання у зв'язку із відсутністю грошових коштів на рахунках боржника чи майна на яке можна звернути стягнення.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 136, 137, 139, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 14.05.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ