ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/3019/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, вул. Єжи Гедройця, буд.5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (04082, вул. Пріорська, буд.21, м. Київ, код ЄДРПОУ 37269467)
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки № ЦЗВ-01-02224-01 від 14.06.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив поставку товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором у розмірі 149 732,31 гривень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3019/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 14.03.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 18.03.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.03.2025.
Відповідач своїм правом не скориствався, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.06.2024 між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВАГОН-СЕРВІС» (далі - ТОВ «НВП «ВАГОН СЕРВІС», Відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-01-02224-01 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупцю Товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до електропоїздів серії ЕР), найменування, марка й кількість якого вказується в Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на умовах, які викладені у цьому Договорі.
Згідно з п. 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Партією Товару вважається обсяг одиниць Товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової згоди рознарядки Покупцем.
Пунктом 4.5. розділу 4 Договору Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється Постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручаються уповноваженому представнику Постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Покупцем на електронну адресу Постачальника 03.07.2024, 23.07.2024 та 04.12.2024 було направлено такі рознарядки:
1 від 03.07.2024 № ЦЗВ-20/3131 на відвантаження Товару на суму 519 870,00 грн з ПДВ (далі - Рознарядка 1).
Також Рознарядка 1 03.07.2024 була направлена на адресу Постачальника засобами поштового зв'язку (АТ «Укрпошта»).
Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою 1 є 02.08.2024 включно.
Протягом строку дії Рознарядки 1 Постачальником поставлено Товар на суму 473 694,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 26.07.2024 № 207, від 31.07.2024 № 211 та видатковими накладними від 26.07.2024 207, від 31.07.2024 № 212.
Товар на суму 46 188,00 грн поставлено Постачальником з простроченням строку дії зазначеної вище рознарядки, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.11.2024 № 311 та видатковою накладною від 13.11.2024 № 315.
2 від 23.07.2024 № ЦЗВ-20/3436 на відвантаження Товару на суму 3 154 628,40 з ПДВ (далі - Рознарядка 2).
Також Рознарядка 2 29.07.2024 була направлена на адресу Постачальника засобами поштового зв'язку (АТ «Укрпошта»).
Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою 2 є 22.08.2024 включно.
Протягом строку дії Рознарядки 2 Постачальником поставлено Товар на суму 3 125 816,40 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.08.2024 № 221, від 21.08.2024 № 225 та видатковими накладними від 08.08.2024 № 221, від 21.08.2024 № 225.
Товар на суму 28 812,00 грн поставлено Постачальником з простроченням строку дії зазначеної вище рознарядки, що підтверджується актами підтвердження прийому товару по кількості від 30.08.2024 № ЗЧЛ24-105, від 06.12.2024 № ЗЧЛ24-194 та видатковими накладними від 30.08.2024 № 234, від 06.12.2024 № 354.
3 від 04.12.2024 № ЦЗВ-20/6221 на відвантаження Товару на суму 881 323,20 грн з ПДВ (далі - Рознарядка 3).
Також Рознарядка 3 04.12.2024 була направлена на адресу Постачальника засобами поштового зв'язку (АТ «Укрпошта»).
Кінцевою датою поставки Товару за Рознарядкою 3 є 03.01.2025 включно.
Товар на суму 881 323,20 грн згідно з Рознарядкою 3 Постачальником станом на 20.02.2025 Покупцю не поставлено.
Таким чином, ТОВ «НВП «ВАГОН СЕРВІС» неналежно виконало свої зобов'язання за Договором, чим порушило вимоги пунктів 1.1. та 4.2. Договорів.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому, Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Відповідно до п. 16.1. Договору строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки № ЦЗВ-01-02224-01 від 14.06.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив поставку товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором у розмірі 149 732,31 гривень.
Листом від 23.01.2025 року № ЦЗВ-20/442 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» із претензією про сплату нарахованого відповідачу штрафу в розмірі 149 732,31 грн. Проте, відповідач означену претензію залишив без задоволення.
Враховуючи наведені обставини, а також відсутність правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» від відповідальності за несвоєчасну поставку погодженого сторонами у рознарядках обсягу товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з постачальника штрафу в розмірі 149 732,31 грн. у примусовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо строків поставки товару, визначений за домовленістю сторін у пункті 4.2 Договору.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором та рознарядками від 03.07.2024 року № ЦЗВ-20/3131, від 23.07.2024 № ЦВЗ-20/3436, від 04.12.2024 № ЦВЗ-20/3436 товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» 149 732,31 грн. штрафу, що становить 15 % від вартості непоставленого в строк товару.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.
Як було зазначено вище, підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому, Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору, у той час як відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми штрафу надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів виконаного позивачем розрахунку.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару за Договором чи добровільного погашення заявленої до стягнення суми штрафу.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків за Договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» (04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21; код ЄДРПОУ 37269467) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; код ЄДРПОУ ВП 40081347) 149 732 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 31 коп. штрафу та 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.05.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА