ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2025Справа № 910/16501/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філія "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" (04114, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21)
простягнення 154 897 грн 47 коп. та зобов'язання здійснити заміну неякісної продукції
Представники сторін:
від позивачаСтановова Ю.В.
від відповідачане з'явились
24.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філія "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" про стягнення 154 897 грн 47 коп. та зобов'язання здійснити заміну неякісної продукції.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № ЦЗВ-01-02022-01 від 22.06.2022 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо заміни неякісної продукції в строк, визначений договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/16501/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла, сформована 02.11.2023, заява про вступ у справу як представника.
В системі "Електронний суд" від представника відповідача надійшла, сформована 03.11.2023, заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
В системі "Електронний суд" від представника відповідача надійшли, сформовані 07.11.2023, заява про вступ у справу як представника та заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
10.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2023.
15.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 11.12.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 08.01.2024.
18.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви підготовчому засіданні на 05.02.2024
05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у зв'язку з частковим задоволенням клопотання відповідача про витребування доказів, у підготовчому засіданні 05.02.2024 оголошено перерву до 11.03.2024.
11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" надійшла заява щодо затребуваної інформації
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у зв'язку з необхідністю витребування доказів, у підготовчому засіданні 11.03.2024 оголошено перерву до 08.04.2024.
22.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" надійшла заява про надання запитуваної інформації на виконання вимог ухвали суду.
08.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 08.04.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засідання до 20.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в судовому засіданні на 20.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 постановлено повернутися до розгляду справи № 910/16501/23 у підготовчому засіданні, призначено у справі № 910/16501/23 судову товарознавчу експертизу проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Супровідним листом від 15.08.2024 матеріали справи № 910/16501/23 направлено до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
17.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи та повідомлення про залишення ухвали без виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 17.02.2025.
07.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2025.
Представник відповідача в судове засідання 20.03.2025 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судове засідання 20.03.2025 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити
В судовому засіданні 20.03.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.06.2022 між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю № ЦЗВ-01-02022-01 (надалі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.
Найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів серії 2ТВ11 б, 2М62,2ТЕ10) (пункт1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно- технічній документації, вимогам зазначеним в специфікації до цього договору.
У відповідності до пункту 2.2 договору підтвердженням якості продукції з боку постачальника є наступні документи: сертифікат виробника; декларація постачальника про відповідність (продукція поз 1-7, 13-19, -26, 35-39 специфікації № 1 до цього договору); декларація виробника про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання (продукція поз. 8-12, 20-23, 29-3.. специфікації № 1 до цього договору); копія сертифікату відповідності продукція поз. 27, 28специфікації № 1 до цього договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору гарантійні строки на продукцію, що поставляється складають: гарантійний строк експлуатації - 24 місця з дати вводу в експлуатацію, гарантійний строк зберігання - 1 рік з дня отримання продукції кінцевим одержувачем. Гарантійні строки експлуатації та зберігання на продукцію встановлюється в будь-якому випадку не гіршими, ніж визначеного нормативно-технічною документацією та виробником.
Згідно з пунктом 2.7 договору при виявленні невідповідності якості та/або кількості продукції, замовник може викликати представника постачальника для участі в прийманні по кількості, якості.
Якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти (недоліки) та/або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідну продукцію на якісну в 20-ти денний строк з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника (пункт 2.8 договору).
Відповідно до пункту 4.3. договору сума цього договору на момент його підписання становить 3 678 060 грн 79 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 20% -735 612 грн 16 коп., що разом становить 4 413 672 грн 95 коп.
У відповідності до пункту 7.4 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" (П-6) та "Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" (П-7), з наступними змінами та доповненнями.
У разі виявлення невідповідності асортименту, та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджений строк, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставної або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває за свій рахунок виявити недоліки (пункт 7.5 договору).
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам цього договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості продукції неналежної якості, крім того компенсацію всіх витрат по ввезенню та поверненню (включаючи всі податки та збори) зазначеної продукції. Збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.
При порушенні строків заміни дефектної та/або неякісної продукції, визначених пунктом 2.8, 7.4. даного договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми не заміненої у строк дефектної та/або неякісної продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектної та/або неякісної продукції, якщо про інше його не попередив письмово замовник.
Згідно з пунктом 12.7 договору строк дії цього договору встановлюється сторонами до 23 серпня 2022 року, а у випадку внесення змін до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, - до кінця дії воєнного стану в Україні.
Специфікацією № 1 до договору поставки № ЦЗВ-01-02022-01 від 22.06.2022 сторони погодили найменування, кількість та вартість продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв визначену договором продукцію, що підтверджується видатковими накладними від 25.08.2022 № 102, від 13.10.2022 № 132 та товарно-транспортними накладними від 25.08.2022 № Р102, від 13.10.2022 № Р131.
28.10.2022 комісією у складі працівників кінцевого вантажоодержувача складено акт № 4 про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції.
25.11.2022 комісією у складі працівників кінцевого вантажоодержувача складені акти № 38, № 39, № 40 про фактичну якість і комплектність продукції.
При проведенні випробувань продукції та згідно з вищезазначеними актами комісією у складі працівників кінцевого вантажоодержувача виявлено, що 110 шт. вкладишів мають ознаки неякісності: не відповідають розмірам у вільному стані, невідповідність натягу, невідповідність геометрії торців.
Листами від 11.11.2022 № ЦЗВ-20/3132, від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3296 позивач звернувся до відповідача щодо необхідності здійснення заміни забракованої продукції на аналогічну належної якості.
Забракована продукція в кількості 110 шт. вкладишів повернута кінцевим вантажоодержувачем Товариству з обмеженою відповідальністю "КМГ Трейд" згідно з актом приймання-передачі від 06.12.2022.
20.04.2023 відповідач здійснив заміну забракованої продукції на аналогічну. Проте, за твердженням позивача вказана продукція була визнана кінцевим вантажоодержувачем неякісною, що підтверджується актами про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 25.04.2023 № 2, № 3, № 4, № 5.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку товару, який не відповідає вимогам якості, визначених технічною документацією. таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити заміну неякісної продукції на нову, а також на підставі пункту 9.4. договору стягнути з відповідача штраф у розмірі 154 897 грн 47 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частині 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Виходячи із змісту статті 679 Цивільного кодексу України, вона містить дві презумпції. Перша встановлена на випадок передання покупцеві товару з недоліками, які виникли (існували) до передання або з причин, які існували до цього моменту. Друга встановлена на випадок, коли попри надання продавцем покупцеві гарантії щодо якості товару недоліки все-таки виникли після передачі товару. У цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості, а причини виникнення недоліків до цього моменту відсутні. Виходячи з того, що недоліки товару виявляє безпосередньо покупець після його отримання, то така презумпція покладає тягар доказування того, що вони виникли до передачі, на покупця. І якщо він цього не доведе, то слід виходити з того, що товар був належної якості, а продавець відповідальності за виявлені недоліки не несе. Друга презумпція ґрунтується на тому, що недоліки виникли не в результаті: порушення правил користування та зберігання товару; дій третіх осіб чи непереборної сили; випадку, а вже були до моменту передання з причин, що існували до передання. Ця презумпція покладає тягар доказування зворотного на продавця (див. постанову Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №921/622/16-г/6).
Статтею 678 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.
Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що подані позивачем докази, які вказують на неналежну якість переданого відповідачем товару за договором поставки, не доводять того факту, що такі недоліки товару не відповідають вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації та вимогам зазначеним в специфікації до цього договору.
Враховуючи викладене, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2, 4 ст. 48, ст. 123, п. 1 ч.1, ч. 4 ст. 231, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 15.05.2025
Суддя Н.Плотницька