ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/1133/25
Суддя Н. Плотницька, розглянувши справу
за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної Академії Наук України (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2)
про стягнення 231 121 грн 20 коп.
Представники сторін: не викликались
30.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної Академії Наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" про стягнення 231 121 грн 20 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України № 44 від 01.02.2018 та договору на відшкодування витрат по сплаті податку за землю № 62 від 01.02.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів та податку на землю у строк, визначений договорами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 231 121 грн 20 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 позовну заяву залишено без руху. 12.02.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про видачу ухвали.
14.02.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1133/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.04.2025 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0610244389719, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2) було направлено ухвалу від 04.02.2025 із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 24.04.2025).
Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 вручена відповідачу 24.04.2025.
Станом на 15.05.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 17.02.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.02.2018 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України № 44 (далі-договір № 44), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно розміщене за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 2.
В подальшому між сторонами укладені:
- додаткова угода № 1 від 01.10.2019 про зміни умов договору оренди нерухомого майна (збільшення орендних площ), що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України № 44 від 01.02.2018;
- договір № 1 від 01.01.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 44 від 01.02.2018, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України;
- додаткова угода № 2 від 01.11.2020 про внесення змін за Постановою Бюро Президії НАН України від 30.10.2020 № 215 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України № 44 від 01.02.2018;
- додаткова угода № 3 від 01.11.2022 про внесення змін умов(зменшення орендних площ) до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України № 44 від 01.02.2018;
Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, укачаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання передачі майна.
Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плані за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та за згодою сторін. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балапсоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України (пункт 3.3 договору).
У відповідності до пункту 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
01.02.2018 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (інститут за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (платник за договором, відповідач у справі) було укладено договір на відшкодування витрат по сплаті податку за землю № 62 (далі - договір № 62), відповідно до умов якого інститут є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003954, площею 151298 м2 і приймає на себе зобов'язання на підставі Податкового кодексу України здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні платника.
Платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю (за календарний рік рівними долями щомісячно) відповідно до виробничих площ 347,2 м2 в корпусі № 14, що перебувають у користуванні платника (пункт 1.2 договору № 62).
Згідно з пунктом 2.2 договору № 62 платник відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця, інституту у повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні платника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з оплати орендної плати за період серпень 2023 року - листопад 2024 року, у зв'язку з чим, станом на 01.01.2025, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 230 765 грн 08 коп. з ПДВ по наступним рахункам: №1316 від 31.08.2023 на суму 12 495 грн 25 коп. після сплати залишився залишок боргу на суму 12 183 грн 93 коп., № 1569 від 30.09.2023 на суму 962 грн 41 коп., № 1576 від 30.09.2023 на суму 12 320 грн 68 коп., № 1592 від 30.09.2023 на суму 673 грн 72 коп., №1679 від 31.10.2023 на суму 967 грн 21 коп., № 1686 від 31.10.2023 на суму 12 382 грн 09 коп., № 1702 від 31.10.2023 на суму 677 грн 08 коп., № 1857 від 30.11.2023 на суму 974 грн 93 коп., № 1864 від 30.11.2023 на суму 12 480 грн 95 коп., № 1880 від 30.11.2023 на суму 682 грн 48 коп., № 2097 від 31.12.2023 на суму 979 грн 70 коп., № 2104 від 31.12.2023 на суму 12 543 грн 20 коп., № 2119 від 31.12.2023 на суму 685 грн 88 коп., №14 від 31.01.2024 на суму 986 грн 65 коп., №20 від 31.01.2024 на суму 12 631 грн 01 коп., № 35 від 31.01.2024 на суму 690 грн 68 коп., № 194 від 29.02.2024 на суму 990 грн 60 коп., № 200 від 29.02.2024 на суму 12 681 грн 53 коп., № 214 від 29.02.2024 на суму 693 грн 44 коп., № 376 від 31.03.2024 на суму 993 грн 56 коп., № 382 від 31.03.2024 на суму 12 719 грн 56 коп., № 396 від 31.03.2024 на суму 695 грн 53 коп., № 559 від 30.04.2024 на суму 998 грн 52 коп., № 565 від 30.04.2024 на суму 12 782 грн 99 коп., №579 від 30.04.2024 на суму 699 грн, № 811 від 31.05.2024 на суму 1 000 грн 52 коп., № 817 від 31.05.2024 на суму 12 808 грн 66 коп., № 831 від 31.05.2024 на суму 700 грн 40 коп., № 927 від 30.06.2024 на суму 1 006 грн 52 коп., № 933 від 30.06.2024 на суму 12 885 грн 47 коп., № 947 від 30.06.2024 на суму 704 грн 60 коп., № 1116 від 31.07.2024 на суму 1028 грн 68 коп., № 1122 від 31.07.2024 на суму 13 168 грн 96 коп., № 1134 від 31.07.2024 на суму 720 грн 10 коп., № 1181 від 31.08.2024 на суму 1028 грн 68 коп., № 1187 від 31.08.2024 на суму 13 168 грн 96 коп., № 1354 від 31.08.2024 на суму 720 грн 10 коп.,№ 1512 від 30.09.2024 на суму 1034 грн 84 коп., № 1518 від 30.09.2024 на суму 13 247 грн 96 коп., №1532 від 30.09.2024 на суму 724 грн 42 коп., № 1629 від 31.10.2024 на суму 1050 грн 36 коп., № 1635 від 31.10.2024 на суму 13 446 грн 68 коп., № 1649 від 31.10.2024 на суму 735 грн 29 коп., № 1811 від 31.11.2024 на суму 10 69 грн 27 коп., № 1817 від 30.11.2024 на суму 13 688 грн 70 коп., № 1831 від 30.11.2024 на суму 748 грн 52 коп.
Крім того, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо оплати рахунку на відшкодування податку за землю № 1928 від 30.11.2024, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 356 грн 12 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за період з серпня 2023 року по листопад 2024 року включно у розмірі 230 765 грн 08 коп., а також оплати податку на землю за період листопада 2024 року у розмірі 356 грн 12 коп., та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 231 121 грн 20 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України від 01.02.2018 № 44 та договором про відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 01.02.2018 № 62, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Луганський акумулятор-1" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 41842118) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної Академії Наук України (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2 ідентифікаційний код 05417377) 231 121 (двісті тридцять одна тисяча сто двадцять одна) грн 20 коп. заборгованості та 3 466 (три тисячі чотириста шістдесят шість) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька