ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/2457/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/2457/25.
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65)
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40)
про стягнення 198 037, 22 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення 198 037, 22 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 160 000, 00 грн право на яке перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 23.01.2024. Окрім цього, позивач нараховує та просить додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 213, 67 грн, 3% річних у розмірі 2 913, 60 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 909, 95 грн.
04.03.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/2457/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
23.01.2024 в місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач) діяв договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-01597848 від 25.07.2023, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.
Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР218312343 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач).
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 21.02.2024 у справі №461/988/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 23.01.2024), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
30.01.2024, 09.02.2024, 06.06.2024 власниця пошкодженого транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 звернулась до позивача із заявами про виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунків-фактури від ТОВ «НІКО-ЗАХІД» №0000000222 від 24.01.2024 (186 996, 39 грн), №0000001587 від 05.06.2024 (105 725, 03 грн) та рахунку фактури від ФОП Тимець У.І. №0000000054 від 25.01.2024 (27 398, 00 грн) загальна вартість відновлювального ремонту «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 320 119, 42 грн.
05.02.2024, 22.02.2024, 24.06.2024 позивачем складені страхові акти №02843/56/924, №04352/56/924, №14846/56/924 в яких позивач визнав загальну суму збитків у розмірі 320 119, 42 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок СТО, а саме ТОВ «НІКО-ЗАХІД» та ФОП Тимець У.І. у загальному розмірі 320 119, 42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №391083 від 06.02.2024 (186 996, 39 грн), №420525 від 25.06.2024 (105 725, 03 грн), №15868 від 23.02.2024 (27 398, 00 грн).
15.03.2024 позивач направив відповідачу заяву вих. №01181/9224 про виплату страхового відшкодування, яку останній отримав 22.04.2024.
Однак позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату страхового відшкодування.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР218312343 у розмірі 160 000, 00 грн.
Оскільки відповідач вчасно не сплатив страхове відшкодування на рахунок позивача, це свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, тому позивач, вважає належним та просить суд стягнути додатково з відповідача 21 213, 67 грн - пені, 2 913, 60 грн - 3% річних, 13 909, 95 грн - інфляційних втрат.
2. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 160 000, 00 грн, а також 3% річних, пені та інфляційних втрат.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 23.01.2024 сталась ДТП за участю автомобіля «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Галицького районного суду міста Львова від 21.02.2024 у справі №461/988/24.
(3) Позивач здійснив страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 у загальному розмірі 320 119, 42 грн.
(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач) згідно полісу ЕР218312343.
(5) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов'язаний відшкодувати позивачу суму, виплаченого ним страхового відшкодування в межах встановленого ліміту, а саме у розмірі 160 000, 00 грн.
4. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог з посиланням на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду зазначає, що позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог позивача.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору страхування засобів наземного транспорту №FO-01597848 від 25.07.2023 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 320 119, 42 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 23.01.2024.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 23.01.2024?
- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?
- чи є заперечення відповідача обґрунтованими?
- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи є позовні вимоги обґрунтованими, а відтак, чи підлягають задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо стягнення страхового відшкодування.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 108 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» (закон №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР218312343, який діяв на 23.01.2024.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160 000,00 грн з франшизою у 0, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, яка відбулася 23.01.2024.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 у загальному розмірі склала 320 119, 42 грн, що підтверджується рахунками-фактурами від СТО, а саме:
- рахунок-фактура від ТОВ «НІКО-ЗАХІД» №0000000222 від 24.01.2024 на суму 186 996, 39 грн;
- рахунок-фактура від ФОП Тимець У.І. №0000000054 від 25.01.2024 на суму 27 398, 00 грн;
- рахунок-фактура від ТОВ «НІКО-ЗАХІД» №0000001587 від 05.06.2024 на суму 105 725, 03 грн.
Позивачем в свою чергу складені страхові акти №02843/56/924 від 05.02.2024 (186 996, 39 грн), №04352/56/924 від 22.02.2024 (27 398, 00 грн), №14846/56/924 від 24.06.2024 (105 725, 03 грн) на підставі яких позивач визнав загальну суму збитків заподіяних транспортному засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 320 119, 42 грн.
У зв'язку з чим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО (ТОВ «НІКО-ЗАХІД» та ФОП Тимець У.І.), що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: (1) №391083 від 06.02.2024 (186 996, 39 грн); (2) №15868 від 23.02.2024 (27 398, 00 грн); (3) №420525 від 25.06.2024 (105 725, 03 грн).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).
Відповідно до пункту 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи, роком випуску зазначеного ТЗ є 2019 рік, також це підтверджується і іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема, договором добровільного страхування наземного транспорту №FO-01597848 від 25.07.2023, заявою про настання події, актом огляду транспортного засобу, заявою про виплату страхового відшкодування, страховими актами.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась в 2024 році, отже, на момент ДТП транспортний засіб «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 перебував в експлуатації 5 років, таким чином, у відповідності до пункту 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025), статті 102 Закону України «Про страхування» (№1909-ІХ введений в дію 01.01.2024), суд дійшов висновку, що рахунки-фактури №0000000222 від 24.01.2024, №0000000054 від 25.01.2024, №0000001587 від 05.06.2024, страхові акти №02843/56/924 від 05.02.2024, №04352/56/924 від 22.02.2024, №14846/56/924 від 24.06.2024, платіжні інструкції №391083 від 06.02.2024, №15868 від 23.02.2024, №420525 від 25.06.2024, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена в розмірі 320 119, 42 грн.
За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП (23.01.2024) була забезпечена у відповідача та вина водія «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Галицького районного суду міста Львова від 21.02.2024 у справі №461/988/24, позивач на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» звернувся до відповідача з заявою вих.№01181/9224 від 15.03.2024 про виплату страхового відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).
Натомість, доказів відшкодування страхового відшкодування відповідачем, як страховиком забезпечувального транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 на користь позивача або власнику автомобіля «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 в межах лімітів встановлених полісом ЕР218312343 матеріали справи не містять.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абзац 2 пункт 12.1. стаття 12 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (пункт 77 частина 1 стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Оскільки, полісом ЕР217222215 встановлений ліміт за шкоду майну у розмірі 160 000, 00 грн та франшиза у розмірі 0, 00 грн, тому враховуючи вище зазначені норми, сума яка підлягає стягнення та яку просить стягнути позивач становить - 160 000, 00 грн.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Встановлені вище обставини спростовують заперечення відповідача, які викладені останнім у відзиві на позовну заяву.
Крім того, доказів відшкодування відповідачем шкоди заподіяної під час ДТП за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу в межах ліміту полісу ЕР217222215 позивачу та/або власнику пошкодженого транспортного засобу матеріали справи не містять.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 160 000, 00 грн.
(2) Щодо пені.
У зв'язку з простроченням повної виплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 213, 67 грн за період з 22.07.2024 до 22.01.2025.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 Цивільного кодексу України).
У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом (частина 7 стаття 102 Закону України «Про страхування»).
Неустойка, згідно статті 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5. стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Відтак, позивач правомірно заявляє до відповідача вимогу щодо стягнення неустойки у формі пені, оскільки остання щодо спірних правовідносин встановлена Законом.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025) внормовано, що страховик) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
(1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
(2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Позивач направив 12.03.2024 відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування вих. №00980/9224 від 29.02.2024, про що до матеріалів справи надав відповідні докази.
Позивач направив відповідачу заяву вих. №01181/9224 від 15.03.2024 про виплату страхового відшкодування та яку відповідач отримав 22.04.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення №0503843122983. Окрім цього, відповідач не заперечує, що отримував зазначений лист.
Отже, відповідач з 22.04.2024 та впродовж 90 днів, тобто до 22.07.2024 включно, зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу або надати мотивовану відмову у здійсненні оплати у розмірі 160 000, 00 грн.
Проте, матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази здійснення виплати страхового відшкодування та матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.
Відтак, прострочення виплати відповідачем страхового відшкодуванню позивачу розпочинається з 23.07.2024, а не з 22.07.2024, як зазначає позивач в позовній заяві.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені з 23.07.2024 по дату визначену позивачем зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 21 100, 01 грн
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 913, 60 грн за період з 22.07.2024 по 28.02.2025 та інфляційні втрати у розмірі 13 909, 95 грн за період серпень 2024-січень 2025.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд зазначає, що дата визначення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нараховує 3% річних є неправильною з аналогічних підстав, які зазначені в частині щодо стягнення пені.
Тому, суд здійснивши перерахунок 3% річних з 23.07.2024 по дату визначену позивачем зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 900, 48 грн.
Розрахунок інфляційних втрат у свою чергу є арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню в сумі, яка розрахована позивачем.
VІ. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, у відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення своєчасної виплати страхового відшкодування, як страховиком забезпечувального транспортного засобу «Totota Yaris» д.н.з. НОМЕР_2 , суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення 198 037, 22 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65; ідентифікаційний код: 19350062) суму страхового відшкодування у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 21 100 (двадцять одна тисяча сто) грн 01 коп., 3% річних у розмірі 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 909 (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 95 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 113, 66 грн та 3% річних у розмірі 13, 12 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких