номер провадження справи 9/26/25
15.05.2025 Справа № 908/479/25
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода», код ЄДРПОУ 36648635
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон», код ЄДРПОУ 38918838
про стягнення суми 300000,00 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон» заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги ФП3/2023 від 24.04.2023 у розмірі 300000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.02.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/479/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/479/25, присвоєно номер провадження справи 9/26/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст. 165, ст. 251 ГПК України відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 24.03.2025.
02.04.2025 до суду від представника відповідача - ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» адвоката Івченко М.В. надійшла заява в якій, посилаючись на положення ст.ст. 119, 165 ГПК України, просив суд надати можливість ознайомитися з матеріалами справи №908/479/25 через електронний кабінет у підсистемі Електронного суду ЄСІТС та надати відповідачу додатковий строк для подання відзиву по даній справі. У вказаній заяві в т.ч. наведені заперечення щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 04.04.2025 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон» в частині надання відповідачу додаткового строку для подання відзиву у справі №908/479/25 відмовлено.
23.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання з додатками, в якому зазначено, що ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» направлено позивачу лист з пропозицією укласти мирову угоду та подати спільну письмову заяву про укладення мирової угоди, у зв'язку із чим просив суд надати сторонам у справі №908/479/25 час для примирення до 03.05.2025. До клопотання в т.ч. додано копію листа відповідача вих. № 2240/1 від 22.04.2025, з викладеною у ньому пропозицією позивачу щодо укладення мирової угоди у справі № 908/479/25.
Щодо зазначеного вище клопотання суд зазначає наступне.
У ч. 5 ст. 196 ГПК України визначено, що під час розгляду справи суд сприяє примиренню сторін.
Разом з тим, з положень ч. 1, ч. 2 ст. 192 ГПК України слідує, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто з наведеного слідує, що мирова угода є вираженням волевиявлення обох сторін, яка укладається з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок. При цьому, позивач не повідомляв суду про можливе врегулювання спору мирним шляхом та бажання укласти мирову угоду.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі № 908/479/25 спільна письмова заява сторін про укладення мирової угоди до суду не надходила.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не надав.
Зі змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним сторонами Договором про надання поворотної фінансової допомоги ФП 3/2023 від 24.04.2023 щодо повернення грошових коштів поворотної фінансової допомоги, наданої на строк до 02 лютого 2024, внаслідок чого, з урахуванням частково повернутих коштів, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 300000,00 грн, яка заявлена позивачем до стягнення. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1046, 1049 Цивільного кодексу України та умовами договору. У позовній заяві в т.ч. зазначено, що судові витрати позивача складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно з доданим до позовної заяви попереднім (орієнтовним) розрахунком складає 12000,00 грн. Просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 4500,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд
24.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон» (Позичальник, відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода» (Позикодавець, позивач у справі) уклали Договір про надання поворотної фінансової допомоги ФП 3/2023 (далі - Договір).
В пунктах 1.1, 2.1 Договору визначено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 600000,00 (шістсот тисяч) гривень без ПДВ.
Згідно з п.п. 2.2. - 2.4., 3.1 Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога надається на протязі строку дії договору з дати підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з поточного рахунку Позикодавця. Поворотна фінансова допомога надається на строк до 02 лютого 2024р. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку.
За змістом п. 8.1 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного Договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача суму 600000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 101349 від 25.04.2023.
Відповідач в порушення умов Договору належним чином свої зобов'язання з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги не виконав, здійснивши лише часткове повернення позивачу грошових коштів в загальному розмірі 300000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 1154 від 02.05.2023 на суму 100000,00 грн, № 1172 від 15.05.2023 на суму 100000,00 грн, №1548 від 11.03.2024 на суму 100000,00 грн.
Отже неповернутими залишились грошові кошти у розмірі 300000,00 грн.
Неповернення відповідачем суми отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/479/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами Договір про надання поворотної фінансової допомоги ФП 3/2023 від 24.04.2023 за своєю правою природою є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 300000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язання за договором і повернення позивачу заявленої до стягнення суми 300000,00 грн поворотної фінансової допомоги не надав.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 300000,00 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Позивач у позовній заяві в тому числі просив стягнути з відповідача суму 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до змісту частини 8 статті 129 ГПК України судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків) встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи
З положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).
Позивачем надано в матеріали справи (додано до позовної заяви) копію договору №ДБ-48 про надання правової допомоги від 10.02.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Юридична практика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода» (Клієнт), відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Клієнт зобов'язується оплатити правову допомогу у порядку та строки обумовлені Договором (п. 1.1., п. 1.4. Договору).
Перелік послуг правової допомоги, що є предметом вищезазначеного Договору, наведений в п. 1.3, який, зокрема, включає: правовий аналіз наданих клієнтом документів з метою складення та пред'явлення до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія Візеріон» про стягнення заборгованості; підготовка та складання інших процесуальних документів, в тому числі заяв по суті у справі, яка буде порушена за вказаним позовом; складення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат; участь в судових засіданнях; представництво інтересів Клієнта в судах, в т.ч. в Господарському суді Запорізької області.
Зі змісту з п.п. 7.1., 7.4., 7.7., 7.8. Договору слідує, що за надання правової (правничої) допомоги, що надаються Адвокатським об'єднанням, Клієнт сплачує гонорар. В даному договорі встановлений фіксований розмір гонорару та/або погодинна оплата гонорару, розмір якого визначається згідно тарифів зазначених у Додатку 1 (протокол узгодження ціни) до даного Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору. Остаточний розмір та обсяг наданої правової (правничої) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правову (правничу) допомогу, визначається та здійснюється на підставі акту приймання-здачі послуг. Підписаний сторонами акт приймання-здачі послуг та розрахункові документи підтверджуючі оплату є документами, що підтверджують надання Клієнту професійної правничої допомоги.
У підписаному Протоколі узгодження договірної ціни, сторони домовилися про тарифи, якими сторони повинні керуватися у розрахунку оплат гонорару. Зокрема, визначено, що розмір гонорару за підготовку до ведення господарської справи, а саме: пред'явлення до суду позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія Візеріон» про стягнення заборгованості за договором ФП 3/2023 про надання поворотної фінансової допомоги від 24.04.2023 становить 12000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява в даній справі та додані до неї документи оформлені та підписані представником ТОВ «Торгівельний будинок Згода» - адвокатом Кузьміновим Д.В.
До позовної заяви також додані: копія Ордеру на надання правничої допомоги АР №1222868 від 24.02.2025, виданого адвокату Кузьмінову Д.В. на підставі Договору про надання правової допомоги № ДБ-48 від 10.02.2025; копія рахунку-фактури № ДБ-48/1 від 10.02.2025, виставленого АО «Юридична практика» на підставі цього Договору на оплату ТОВ «Торгівельний будинок Згода», в т.ч. на оплату підготовки до справи (за договором ФП 3/2023 про надання поворотної фінансової допомоги від 24.04.2023) в розмірі 12000,00 грн; копія підписаного Акту № 1 приймання-здачі послуг від 17.02.2025 до Договору про надання правової допомоги № ДБ-48 від 10.02.2025 на загальну суму 46000,00 грн (послуги за трьома справами), який включає в т.ч. послуги за вказаною вище справою на суму 12000,00 грн та копія платіжної інструкції про перерахування позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання «Юридична практика» 46000,00 грн.
У доданому до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, було зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 12000,00 грн за умови розгляду справи без виклику сторін (без проведення судових засідань). До складу видів робіт у цьому розрахунку включено: вивчення матеріалів наданих при зверненні за провоюю допомогою, підготовка позовної заяви до ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» про стягнення заборгованості за договором ФП 3/2023 про надання поворотної фінансової допомоги від 24.04.2023, вивчення відзиву та заперечень (за наявності), підготовка та направлення заяв по суті учасникам справи (за необхідності), складання та подання до суду інших заяв та клопотань (за необхідності), тобто (повний супровід у суді 1 інстанції).
Відповідач - до ТОВ «Інноваційна компанія «Візеріон» у заяві, яка надійшла до суду 02.04.2025, в тому числі зазначив, що обґрунтованість розрахунку витрат на професійну правничу допомогу представника позивача при розгляді справи у спрощеному провадженні є сумнівною, оскільки справа розглядається без виклику сторін, тобто відсутня необхідність участі представника позивача у в судових засіданнях; для відповідача, який є виробником і намагається створювати робочі місця в країні, де йде війна, 12000,00 грн це додатковий тягар.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата Верхового Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду, зокрема, зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 119 постанови).
В п.134, п.135 вказаної постанови наведений висновок про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У пункті 147 вказаної постанови Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Надавши оцінку усім наданим доказам, з урахуванням: категорії справи № 908/479/25, яка є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України, є справою незначною складності, та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; ціну позову; обсяг фактично наданих послуг на професійну правничу допомогу; кількість заяв по суті справи складених представником позивача у даній справі (позовна заява); враховуючи критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50 % від заявленої до стягнення (12000,00 грн), тобто до 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон», код ЄДРПОУ 38918838 (70410, Запорізька область, Запорізький район, село Лукашеве, вул. Молодіжна, буд. 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода», код ЄДРПОУ 36648635 (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9) суму 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп. заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Візеріон», код ЄДРПОУ 38918838 (70410, Запорізька область, Запорізький район, село Лукашеве, вул. Молодіжна, буд. 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Згода», код ЄДРПОУ 36648635 (69093, м. Запоріжжя, вул.Звенигородська, буд. 9) суму 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 15.05.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва