61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
11.03.2025 Справа №905/541/16
Господарський суд Донецької області у складі: головуючої судді Шилової О.М.,
суддів Кротінової О.В., Паляниці Ю.О.
при помічнику судді Решетицькій О.В., яка за дорученням головуючої судді виконує обов'язки секретаря судового засідання,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області
про стягнення 430562,20грн основного боргу, 762730,04грн пені, 71093,36грн - 3% річних, 743389,27грн інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився (не викликався),
від відповідача: не з'явився (не викликався).
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 430562,20грн основного боргу, 762730,04грн пені, 71093,36грн - 3% річних, 743389,27грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неповне і несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання оплатити газ, спожитий за типовим договором №08/1868-13 від 18.04.2014 на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (далі - Договір) за періоди січень-травень, жовтень-грудень 2014 року, січень-червень 2015 року, внаслідок чого існує заборгованість і наявні підстави для стягнення пені, інфляційних та 3% річних.
Після порушення провадження у справі позивач надав суду:
- заяву б/н від 24.03.2016 про повернення надмірно сплаченого судового збору (вх.№10097/16 від 29.03.2016, з додатками; т.1, а.с.102-105);
- довідку б/н від 24.03.2016 (вх.№10091/16 від 29.03.2016, з додатком; т.1, а.с.106-112) про відсутність справ зі спору між тими ж сторонами та про той же предмет, до якої додав копію рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі №910/22762/13;
- з супровідним листом б/н від 29.03.2016 (вх.№10178/16 від 29.03.2016) - реєстр прийнятих від відповідача платежів за період 01.01.2013- 13.10.2015 (т.1, а.с.113-125);
- клопотання б/н від 19.04.2016 (вх.№12861/16 від 19.04.2016; т.1, а.с.180) про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке суд задовольнив ухвалою від 19.04.2016 (т.1, а.с.203);
- з супровідним листом б/н від 19.04.2016 (вх.№12866/16 від 19.04.2016, з додатками; т.1, а.с.181-198) - копію акта від 31.08.2014 приймання-передачі газу у серпні 2014 року і документи власного бухгалтерського обліку за період 01.01.2013- 31.03.2016 (сальдо та операції по підприємству відповідача, підписаний зі свого боку акт звірки розрахунків за Договором).
Після порушення провадження у справі відповідач надав суду:
- скан-копії клопотання №03-877юр/16 від 25.03.2016 (вх.№980/28 від 28.03.2016) про відкладення розгляду справи з додатком; оригінал вказаного клопотання з додатком надійшов засобами поштового зв'язку 28.03.2016 (вх.№9943/16; т.1, а.с.95-98, 99-101);
- відзив №03-895юр/16 від 15.04.2016 (вх.№12510/16 від 18.04.2016, з додатками; т.1, а.с.134-179), у якому зазначив, що не визнає позовні вимоги і вважає, що: строк виконання зобов'язання оплатити природний газ, отриманий у жовтні та листопаді 2014 року, не настав, позаяк відповідач направив позивачу сертифікат №3389 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, яким засвідчено настання для відповідача обставин, що унеможливили виконання зобов'язань за Договором; позивач визначив періоди прострочення оплат всупереч п.6.1. Договору, оскільки акти за січень-березень 2014 року підписані 30.04.2014, а додатки-коригування до актів за січень-квітень 2015 року - 17.08.2015 та 28.09.2015; позивач зараховував поточні оплати всупереч умові абз.1 п.6.1. Договору, що також призвело до невірного визначення періодів прострочення; позивач не має права нараховувати штрафні санкції до настання строку остаточного розрахунку;
- клопотання №03-894юр/16 від 15.04.2016 (вх.№12507/16 від 18.04.2016; т.1, а.с.138-139) про призначення судової економічної експертизи, в якому, зокрема, гарантував оплату проведення експертизи;
- пояснення (вх.№12516/16 від 18.04.2016; т.1, а.с.140) про те, що заборгованість за Договором за рахунок субвенцій з Державного бюджету не сплачувалась;
- з супровідним листом б/н від 10.05.2016 (вх.№14618/16 від 10.05.2016, з додатками; т.1, а.с.206-210) - зокрема, копію платіжного доручення №2006469 від 07.07.2014 про повернення позивачем відповідачу 2792268,32грн переплати за договором №13-253-Б від 04.01.2013 та оригінал платіжного доручення №4484 від 07.07.2014 про сплату відповідачем позивачу 2792268,32грн за використаний в 2014 році природний газ на підставі Договору;
- письмові пояснення №03-911юр від 06.05.2016 (вх.№14611/16 від 10.05.2016, з додатками; т.1, а.с.211-250, т.2, а.с.1-37), в яких щодо передумов підписання додатків-коригувань до актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року пояснив: через відсутність підписаних та зареєстрованих в органах Державного казначейства договорів з окремими споживачами на постачання природного газу за регульованим тарифом відображав спожиті ними обсяги як неоформлені та не включав їх в акти приймання-передачі природного газу, проте інформував позивача про їх наявність щомісяця; після отримання від споживачів підписаних договорів та актів приймання-передачі природного газу відповідач направив позивачу додатки-коригування для оформлення об'ємів спожитого такими споживачами природного газу, які позивач в подальшому підписав; щодо заяви №26-1614/1.2-16 від 24.03.2016 позивача про залік зустрічних однорідних вимог повідомив, що неодноразово письмово висловлював незгоду із припиненням шляхом заліку зобов'язань з оплати за природний газ на суму сертифіката про форс-мажорні обставини, що не дає позивачу права здійснювати залік; до пояснень надав первинні документи на підтвердження обсягів споживання природного газу у жовтні та листопаді 2014 року саме бюджетними установами та організаціями м.Новоазовська і Новоазовського району;
- клопотання №03-922юр/16 від 27.05.2016 про призначення судової економічної експертизи (вх.№16702/16 від 30.05.2016, т.2, а.с.41-43) з оновленим переліком питань на вирішення експерту;
- клопотання №03-923юр/16 від 27.05.2016 (вх.№16715/16 від 30.05.2016; т.2, а.с.44) про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені;
- з клопотанням №03-924юр/16 від 27.05.2016 (вх.№16714/16 від 30.05.2016, з додатками; т.2, а.с.45-56) - реєстри оплат відповідача за природний газ за Договором і за договором №13-253-Б від 04.01.2013, копії листів відповідача про уточнення призначення платежу;
- письмові пояснення б/н від 31.05.2016 (вх.№17102/16 від 31.05.2016; т.2, а.с.57) про те, що станом на 10.05.2016 існує заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 4655625,17грн за надані послуги з транспортування природного газу, стягнута рішенням Господарського суду м.Києва від 19.04.2016 у справі №910/3250/16; штрафні санкції на цей борг не нараховувались та до стягнення у суді на момент складення пояснень не пред'являлися.
Ухвалами від 31.05.2016 суд призначив у справі №905/541/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - ДНДІСЕ), та зупинив провадження в цій справі (т.2, а.с.60, 61-62).
23.05.2017 засобами поштового зв'язку до суду надійшли: клопотання №804 від 18.05.2017 судового експерта ДНДІСЕ про надання додаткових матеріалів (вх.№14409/17, т.3, а.с.3), лист №804 від 18.05.2017 (вх.№14410/17, т.3, а.с.4) про узгодження терміну виконання експертизи у строк понад 90 днів. Ухвалою від 25.05.2017 (т.3, а.с.6-7) суд: поновив провадження у справі №905/541/16; задовольнив клопотання судового експерта; узгодив термін проведення експертизи №804 у строк, що перевищує 90 днів, при цьому у межах розумного строку; зобов'язав сторін надати суду додаткові матеріали, необхідні для проведення судової економічної експертизи №804; зупинив провадження у справі №905/541/16 до отримання результатів судової економічної експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Донецької області.
12.06.2017 засобами поштового зв'язку суд отримав клопотання №41юр від 09.06.2017 (вх.№16025/17, з додатком; т.3, а.с.11-12) відповідача у зв'язку з великим обсягом запитуваних документів продовжити до 30.06.2017 строк їх надання для проведення експертизи. Про це клопотання суд повідомив ДНДІСЕ листом б/н від 14.06.2017 (т.3, а.с.14).
06.07.2017 засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання №41юр від 04.07.2017 (вх.№18179/17, з додатками; т.3, а.с.21-23) відповідача продовжити до 14.07.2017 строк надання документів для проведення експертизи з доданим платіжним дорученням №9951 від 27.06.2017 про сплату 64281,60грн вартості судової економічної експертизи №804 (т.3, а.с.22). Про це клопотання суд повідомив ДНДІСЕ листом б/н від 12.07.2017, надіславши інституту оригінал платіжного доручення №9951 від 27.06.2017 (т.3, а.с.26).
18.07.2017 засобами поштового зв'язку суд отримав від відповідача із супровідним листом №53юр від 14.07.2017 (вх.№19127/17, з додатками, т.3, а.с.27-81) частину затребуваних для проведення експертизи документів, які суд направив до ДНДІСЕ із супровідним листом від 20.07.2017 (т.3, а.с.87).
12.09.2017 засобами поштового зв'язку суд отримав від відповідача із супровідним листом №62-юр від 07.09.2017 (вх.№23661/17, з додатками; т.4, а.с.1-27) частину затребуваних для проведення експертизи документів, які суд направив до ДНДІСЕ із супровідним листом від 25.09.2017 (т.4, а.с.29).
04.03.2019 суд отримав від ДНДІСЕ з супровідним листом вих.№804/1239 від 25.02.2019 (вх.№4497/19, з додатками; т.4, а.с.30-75) висновок №804/1239 від 25.02.2019 експерта за результатами проведення судової економічної експертизи (далі - Висновок експерта) і матеріали справи №905/541/16.
Ухвалою від 14.03.2019 (т.4, а.с.78) суд поновив провадження у справі №905/541/16, запропонувавши сторонам ознайомитись з Висновком експерта і письмово висловити свою позицію щодо викладеного в ньому.
Після поновлення провадження у справі відповідач надав суду:
- письмові пояснення №14-юр від 09.04.2019 (вх.№7345/19 від 11.04.2019, з додатками; т.4, а.с.85-90), в яких зазначив, що: із заявленими до стягнення при поданні позову сумами не згоден повністю; вважає, що за умовами Договору обов'язок сплатити пеню виник з 20.07.2015; з Висновком експерта погоджується в тій частині, яка під час обчислення платежів за Договором, пені, інфляційних втрат та 3% річних враховує форс-мажорні обставини; стягнення пені просить суд не здійснювати на підставі приписів ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі - Закон «Про встановлення додаткових гарантій»);
- доповнення №18-юр від 02.05.2019 до письмових пояснень (вх.№8842/19 від 06.05.2019, з додатками; т.4, а.с.96-128) з обґрунтуванням підстав для застосування у спірних правовідносинах мораторію, встановленого у ст.2 названого вище Закону;
- заяву №17-юр від 03.05.2019 (вх.№8854/19 від 06.05.2019, з додатками; т.4, а.с.129-137) про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою від 07.05.2019 (т.4, а.с.144-145) суд зупинив провадження у справі №905/541/16 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи №905/600/18.
Ухвалою від 14.06.2021 (т.4, а.с.152) суд за клопотанням №39/5-4018-21 від 02.06.2021 (вх.№11830/21 від 02.06.2021, з додатками; т.4, а.с.148-151) позивача поновив провадження у справі №905/541/16.
21.07.2021 із занесенням ухвали до протоколу підготовчого засідання без складення окремого процесуального документа новий склад суду прийняв до провадження справу №905/541/16 та вирішив розпочати розгляд справи з початку (т.4, а.с.168).
Після поновлення провадження у справі позивач надав суду:
- відповідь №39/5-6571-21 від 11.10.2021 (вх.№04-18/7854 від 11.10.2021, з додатками; т.4, а.с.200-208) на відзив, у якій зазначив, що відповідач не обґрунтував наявність у обставин непереборної сили ознак надзвичайності та невідворотності, оскільки невиконання зобов'язань боржниками відповідача не є підставою для визнання таких обставин форс-мажорними, інститут рахунків із спеціальним режимом використання не позбавляє відповідача обов'язку виконати зобов'язання за Договором, не надано доказів наявності / відсутності коштів на поточному рахунку відповідача; сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; вважає, що відповідач помилково ототожнює поняття «грошове зобов'язання» та «відповідальність за порушення грошового зобов'язання», а наведені у сертифікаті Торгово-промислової палати України обставини не є форс-мажорними в розумінні ст.617 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та, відповідно, не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання (оплатити природний газ), так і від відповідальності за невиконання; отже, посилання як на підставу для відмови у задоволенні позову про стягнення боргу за Договором на те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, не ґрунтуються на вимогах закону;
- заяву №39/5-7431-21 від 07.12.2021 (вх.№25348/21 від 07.12.2021, з додатками; т.4, а.с.220-238, т.5, а.с.1-24) про зменшення розміру позовних вимог. Із занесенням ухвали до протоколу підготовчого засідання від 13.01.2022 (т.5, а.с.54) без складення окремого процесуального документа суд відмовив у задоволенні заяви №39/5-7431-21 від 07.12.2021 позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки доданий до неї розрахунок зменшених позовних вимог підписала особа, строк дії повноважень якої сплинув: на виконання ухвали суду від 13.12.2021 позивач з клопотанням №39/5-39-22 від 06.01.2022 (вх.№01-35/66 від 06.01.2022, з додатками; т.5, а.с.44-49) надав суду довіреність №14-170 від 18.09.2020 на ім'я Козлітіна А.Д. зі строком дії до 01.09.2021;
- заяву №39/5-7496-21 від 12.12.2021 (вх.№04-18/9324 від 13.12.2021, з додатками; т.5, а.с.26-31) про розгляд справи 13.12.2021 без участі свого представника;
- заяву №39/5-359-22 від 09.02.2022 (вх.№2771/22 від 09.02.2022, з додатками; т.5, а.с.64-79) «про зменшення розміру позовних вимог», в якій фактично викладене клопотання про поновлення строку для подання такої заяви, яке обґрунтоване виявленням юридичної помилки (надання позивачем довіреності з неналежним строком дії) під час розгляду у підготовчому засіданні 13.01.2022 заяви №39/5-7431-21 від 07.12.2021 про зменшення розміру позовних вимог, яку (помилку) позивач не встиг виправити до закриття підготовчого провадження. Ухвалою від 06.11.2024 (т.5, а.с.157) суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог. Із занесенням ухвали до протоколу судового засідання від 11.12.2024 (т.5, а.с.198-203) без складення окремого процесуального документа суд ухвалив заяву від 09.02.2022 позивача про зменшення розміру позовних вимог залишити без розгляду на підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у зв'язку з тим, що 06.11.2024 суд відмовив позивачу у поновленні строку на подання такої заяви. Отже, під час розгляду цієї справи суд виходить з первісно заявлених позовних вимог;
- заяву №39/5-524-22 від 15.03.2022 (вх.№01-35/3636 від 27.10.2022, з додатками; т.5, а.с.88-91) про розгляд справи 15.03.2022 без участі свого представника;
- клопотання б/н від 15.03.2022 (вх.№01-35/3637 від 27.10.2022, з додатками; т.5, а.с.92-95) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із введенням воєнного стану;
- додаткові пояснення б/н від 07.11.2024 (вх.№07-07/9848/24 від 07.11.2024, з додатком; т.5, а.с.165-166), в яких повідомив, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та просив вважати правильним поточне своє найменування - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Із занесенням ухвали до протоколу судового засідання від 11.12.2024 без складення окремого процесуального документа (т.5, а.с.198-203) суд ухвалив змінити найменування позивача у справі №905/541/16 з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;
- додаткові пояснення б/н від 17.12.2024 (вх.№07-07/11096/24 від 17.12.2024, з додатками; т.5, а.с.231-237) до вступного слова, в яких щодо заліку позовних вимог пояснив: листом №26-5448/1.2-16 від 17.08.2016 позивач відповідно до ст.214 ЦК України повідомив відповідача про відмову від заяви №26-1614/1.2-16 від 24.03.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим основний борг в сумі 430562,20грн не врегульований сторонами та продовжує існувати станом на поточну дату. Просив врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування форс-мажору, викладені у постанові від 16.05.2024 у справі №913/308/23; зауважив, що відповідач порушив строки повідомлення позивача про наявність у нього форс-мажору, а отже, не може посилатись на такі обставини;
- клопотання б/н від 04.03.2025 (вх.№01-41/2141/25 від 04.03.2025, з додатком; т.6, а.с.24-25) про проведення призначеного на 11.03.2025 судового засідання без участі свого представника; в клопотанні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Після поновлення провадження у справі відповідач надав суду:
- відзив №513юр від 10.09.2021 (вх.№19150/21 від 13.09.2021, з додатками; т.4, а.с.171-188) з урахуванням Висновку експерта, в якому відповідач погодився з Висновком експерта в частині, яка враховує форс-мажорні обставини, вважає Висновок належним і допустимим доказом у справі; наголосив, що умовами Договору можливість розраховуватись за природний газ поставлена в залежність від оплати газу споживачами на поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання; відповідно до Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» відповідач на момент виникнення форс-мажорних обставин був гарантованим постачальником природного газу для споживачів на території м.Маріуполя, Новоазовського, Першотравневого та Володарського районів Донецької області; у зв'язку з обставинами непереборної сили (актами тероризму, які призвели до закриття банків і небанківських установ, установ оператора поштового зв'язку, державних установ) відповідач позбавився можливості як отримувати грошові кошти від споживачів, так і припиняти постачання газу окремим споживачам через відсутність доступу до цих територій, повідомивши позивача про настання обставин форс-мажору щодо виконання зобов'язань за жовтень і листопад 2014 року листом №03-1849 від 01.12.2014. Отже, з урахуванням п.п.8.1., 8.2. Договору строк виконання зобов'язання оплатити поставлений у жовтні, листопаді 2014 року газ у відповідача не настав і звернення позивача до суду є передчасним; наголосив, що за умовами Договору нарахування пені повинно здійснюватись з 21.07.2015;
- пояснення б/н, б/д (вх.№04-18/9330 від 13.12.2021; т.5, а.с.32-35) щодо відповіді на відзив, в яких спростував твердження позивача про неврахування висновків Верховного Суду у справах №917/1053/18, №926/2343/16, №905/1722/17 і №913/785/17, оскільки висновки зроблено за іншої фактично-доказової бази й не у подібних правовідносинах;
- пояснення №798юр від 31.12.2021 (вх.№01-35/4 від 04.01.2022; т.5, а.с.40-43) щодо заяви про зменшення позовних вимог, в яких погодився із заявою позивача в частині відмови від позовних вимог про стягнення пені та заперечив проти оновленого розрахунку 3% річних та інфляційних; зазначив, що вважає Висновок експерта належним доказом розміру основного боргу, річних та інфляційних, розрахунок яких виконано з урахуванням умов Договору та вимог спеціальних нормативних актів щодо порядку взаєморозрахунків між сторонами;
- додаткові пояснення б/н від 05.11.2024 (вх.№07-07/9763/24 від 06.11.2024, з додатками; т.5, а.с.142-147), в яких повідомив, що у справі №905/1252/16 Господарський суд Донецької області відмовив Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу і нарахованих пені, 3% річних та інфляційних на відповідні зобов'язання, рішення залишене без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій;
- додаткові пояснення б/н від 24.12.2024 (вх.№07-07/11325/24 від 25.12.2024, з додатками; т.6, а.с.3-10) до вступного слова, в яких виклав свою актуальну позицію щодо заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог та про застосування строків позовної давності;
- клопотання б/н від 05.03.2025 (вх.№01-41/2217/25 від 06.03.2025, з додатками; т.5, а.с.26-30) про проведення призначеного на 11.03.2025 судового засідання без участі свого представника; в клопотанні підтримав заперечення проти позовних вимог, викладені у заявах по суті справи і поясненнях.
Протягом розгляду справи склад суду неодноразово змінювався.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд
Щодо фактів.
18.04.2014 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (Покупець, відповідач) на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №910/22762/13 (т.1, а.с.30-34, 107-112) уклали типовий договір №08/1868-13 на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (далі - Договір, т.1, а.с.25-29).
Згідно з п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №6 від 22.12.2014 (т.1, а.с.41-42) Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014-2015 роках природний газ (далі - газ), а Покупець - прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
За умовою п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.
В п.2.1.Договору сторони домовились про загальний і помісячні обсяги газу, які підлягають передачі на підставі Договору, а в подальшому змінювали обсяги газу і періоди його передачі, викладаючи п.2.1. Договору в новій редакції в Додаткових угодах №1 від 18.04.2014, №6 від 22.12.2014, №7 від 05.02.2015 та №9 від 27.03.2015 до Договору (т.1, а.с.35-36, 41-42, 43, 45).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п.3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2014, яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 01.01.2014 - т.1, а.с.35-36)
Згідно з п.5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Редакція абз.1 п.6.1. Договору залишалась незмінною протягом всього строку дії Договору: оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
За первісною редакцією абз.2 п.6.1. Договору (яка діяла до 17.03.2014 включно) у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Відповідно до абз.2 п.6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2014 (яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 18.03.2014) у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу (т.1, а.с.35-36).
Згідно з п.6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому самому місяці, в якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
В п.6.4. Договору сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковими.
В п.6.5. Договору сторони домовились, що сума, сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п.7.1. Договору).
За первісною редакцією п.7.2. Договору (яка врегульовувала відносини сторін за період з 01.01.2014 до 17.03.2014 включно) у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
За умовою п.7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2014 (яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 18.03.2014) у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ XI Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1. Договору).
Відповідно до розділу 8 Договору: сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.8.1.); під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії; строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.8.2.); сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.8.3.); настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.8.4.); виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Покупця від сплати Продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (п.8.5.).
Згідно з первісною редакцією розділу XI Договору він набуває чинності з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
В п.2 Додаткової угоди №9 від 27.03.2015 (т.1, а.с.45) сторони виклали ст.11 Договору в такій редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».
Додатковими угодами №1 від18.04.2014, №2 від 14.05.2014, №3 від 05.09.2014, №4 від 10.11.2014, №5 від 08.12.2014, №7 від 05.02.2015, №8 від 10.03.2015, №10 від 03.04.2015, №11 від 07.05.2015, №12 від 03.06.2015 до Договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п.5.2. Договору в новій редакції (т.1, а.с.35-40, 43-44, 46-48).
В п.1 Додаткової угоди №13 від 19.06.2015 сторони домовились вважати Договір таким, що припинив дію в частині поставки газу з 01.07.2015 (т.1, а.с.49).
Договір і всі Додаткові угоди до нього підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.
Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Отже, Продавцем за Договором є позивач у цій справі.
З актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 (за січень, лютий, березень та квітень 2014 року), 31.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015 (т.1, а.с.50-61, 64, 67, 70-71, 74-75, 182) та додатків-коригувань від 17.08.2015 та від 28.09.2015 до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015 та від 30.04.2015 (т.1, а.с.62-63, 65-66, 68-69, 72-73) вбачається, що відповідач прийняв від позивача у період січень 2014 року - червень 2015 року природний газ на підставі Договору на загальну суму 19096187,28грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Продавця та Покупця.
Щодо боргу за поставлений природний газ.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач оплатив поставлений природний газ частково - в сумі 18665625,08грн і заборгованість складає 430562,20грн, яку позивач обліковує як таку, що виникла у періодах квітень (161645,66грн), травень (157981,10грн) та червень (110935,44грн) 2015 року (т.1, а.с.22-24).
У відзиві відповідач стверджував, що позивач зарахував поточні оплати всупереч умові абз.1 п.6.1. Договору, що призвело до невірного визначення періодів прострочення, а заявлена до стягнення заборгованість за природний газ фактично є вартістю газу, отриманого у жовтні та листопаді 2014 року, строк оплати якого не настав, позаяк у цей період для відповідача настали обставини, що унеможливили виконання зобов'язань за Договором, про що відповідач повідомив позивача шляхом направлення листа, а в подальшому - і сертифіката Торгово-промислової палати (далі - ТПП) України про форс-мажорні обставини.
Залік вимог (основний борг в сумі 430562,20грн), які є предметом розгляду в цій справі, як зустрічних однорідних не відбувся, що підтверджують обидві сторони у взаємному листуванні і поясненнях, наданих суду (т.1, а.с.143, 210, 212-213; т.2, а.с.30-31, 34, 35-37; т.5, а.с.231-232, 235; т.6, а.с.3, зворотній бік).
Отже, заявлений до стягнення основний борг в сумі 430562,20грн не врегульований сторонами, не оплачений відповідачем і продовжує існувати на дату ухвалення цього рішення.
Ухвалою від 31.05.2016 (т.2, а.с.61-62) суд призначив у справі №905/541/16 судову економічну експертизу, поставивши на вирішення експерту, зокрема, таке питання: чи підтверджується документально заявлена до стягнення Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сума боргу за природний газ, переданий Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» по Договору?
Суд зобов'язав експерта навести у висновку розрахунки, які мають бути виконані в межах періодів, визначених позивачем у розрахунку позовних вимог, і під час проведення експертизи виходити, зокрема, з такого:
- враховувати умови п.6.2. Договору;
- враховувати вимоги спеціальних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини: Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затв. Постановою НКРЕ №1000 від 02.08.2012; постанов НКРЕ про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання гарантованих постачальників на відповідний календарний місяць.
У висновку №804/1239 від 25.02.2019 за результатами проведення судової економічної експертизи (далі - Висновок експерта або Висновок; т.4, а.с.31-74) експерт надав таку відповідь на питання суду: «Виходячи з підсумків проведеного дослідження наданих документів, заявлена до стягнення Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сума основного боргу за природний газ, переданий Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» по Договору:
з урахуванням форс-мажорних обставин, викладених в Сертифікаті ТПП №3389, не підтверджується документально, оскільки станом на 15.12.2015 сума основного боргу відсутня (наявна попередня оплата в сумі 497442,98грн; строк виконання за зобов'язаннями жовтня 2014 року в сумі 198397,14грн, листопада 2014 року в сумі 729608,04грн через форс-мажорні обставини не настав);
без урахування форс-мажорних обставин, викладених в Сертифікаті ТПП №3389, підтверджується документально станом на 15.12.2015 в сумі 430562,20грн, в т.ч. за періоди поставки:
за лютий 2015 року в сумі 353690,32грн;
за березень 2015 року в сумі 53416,01грн;
за серпень 2015 року в сумі 23455,87грн.
Розбіжності даних дослідження щодо періодів поставки, за які виникла заборгованість станом на 15.12.2015, з даними розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, виникли внаслідок неврахування в розрахунку позивача умов п.п.6.1., 6.2., 6.5. Договору.»
Суд встановив, що до отримання сертифіката ТПП України Покупець повідомив Продавця про настання форс-мажорних обставин щодо виконання зобов'язань оплатити природний газ, поставлений за Договором у жовтні та листопаді 2014 року, - листом №03-1849 від 01.12.2014, зданим для поштового пересилання 02.12.2014 (т.2, а.с.25-26, 27).
16.12.2015 з супровідним листом №03-2529 від 15.12.2015 відповідач направив позивачу оригінал сертифіката №3389 ТПП України про форс-мажорні обставини (далі - Сертифікат №3389), про що свідчить копія опису вкладення (т.1, а.с.141-143). Позивач факт отримання Сертифіката не заперечує.
Сертифікатом №3389 ТПП України засвідчила Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території м.Новоазовськ та Новоазовського району Донецької області, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань за Договором, строк виконання яких настав:
- 05.11.2014 - з оплати за природний газ, спожитий установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів м.Новоазовська та Новоазовського району, за період жовтень 2014 року в сумі 198397,14грн за 33921куб.м природного газу (обсяг газу визначений відповідно до зафіксованих показів лічильників природного газу та підтверджується актами приймання-передачі природного газу з кожним споживачем);
- 05.12.2014 - з оплати за природний газ, спожитий установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м.Новоазовська та Новоазовського району, за період листопад 2014 року в сумі 729608,04грн за 119217куб.м природного газу (обсяг газу визначений відповідно до зафіксованих показів лічильників природного газу та підтверджується актами приймання-передачі природного газу з кожним споживачем).
Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 01.10.2014, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо (т.1, а.с.141).
Надаючи оцінку наведеним фактичним обставинам, суд враховує таке:
- вважаючи 20.11.2014 датою початку дії форс-мажорних обставин, Покупець листом №03-1849 від 01.12.2014 без зволікань повідомив Продавця про настання таких обставин щодо виконання зобов'язань оплатити природний газ, поставлений за Договором у жовтні та листопаді 2014 року (т.2, а.с.25-26, 27);
- оскільки при укладенні Договору сторони не могли передбачити засвідчені Сертифікатом №3389 обставини непереборної сили, то такі обставини мають ознаки надзвичайності і невідворотності, а Сертифікат №3389 відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є належним і достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та зумовили неможливість виконання Покупцем зобов'язань перед Продавцем.
Отже, відповідач належним чином довів факт існування форс-мажорних обставин, які з 01.10.2014 настали у м.Новоазовську і Новоазовському районі Донецької області та згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затв. наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України) тривають по теперішній час.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини та умови п.п.8.2.- 8.4. Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання оплатити природний газ, спожитий у жовтні, листопаді 2014 року установами й організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м.Новоазовська і Новоазовського району Донецької області, у відповідача не настав ані на дату звернення з позовом, ані на дату ухвалення цього рішення.
З огляду на викладене позовна вимога про стягнення 430562,20грн основного боргу задоволенню не підлягає як заявлена передчасно.
Суд не бере до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду, що стосується форс-мажорних обставин, оскільки приймаючи рішення в цій справі, суд врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/23489/17 та від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, остання з яких є найбільш релевантною до правовідносин в цій справі, позаяк постанову прийнято у спорі між тими самими сторонами на підставі договору з аналогічними умовами та за інших подібних обставин справи, включаючи період виникнення спірних правовідносин.
Щодо вимоги про стягнення пені.
З підстав, зазначених в описовій частині рішення, під час ухвалення цього рішення суд розглядає первісно заявлені позовні вимоги.
За змістом ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порядок нарахування і сплати пені сторони узгоджували в п.7.2. Договору.
Під час ухвалення рішення суд не враховує первісну редакцію п.7.2. Договору, яка врегульовувала відносини сторін за період з 01.01.2014 до 17.03.2014 включно, оскільки позивач заявив до стягнення пеню в загальній сумі 762730,04грн за загальний період 20.12.2014- 15.12.2015 (т.1, а.с.12-24).
Відповідно до п.7.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2014, яка (редакція) врегульовувала відносини сторін з 18.03.2014 до 30.06.2015 (дати припинення дії Договору), позивач має право нараховувати пеню на суми прострочених платежів за фактично отриманий за Договором природний газ, починаючи з 21.07.2015. Отже, за період 20.12.2014- 20.07.2015 позивач заявив до стягнення пеню неправомірно, з огляду на що в нарахуваннях за цей період слід відмовити.
В свою чергу нарахування пені за період 21.07.2015- 15.12.2015 суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону «Про встановлення додаткових гарантій», якою до завершення АТО встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО. Закон набрав чинності 07.02.2015.
Так, предметом діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, в т.ч. продаж газу споживачам через систему місцевих (локальних) мереж газопостачання (підп.3.2.1. Статуту відповідача - т.1, а.с.147), а з п.1.2. Договору (т.1, а.с.25) вбачається, що газ, який постачався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу. Крім того, у матеріалах справи наявні чинні в період виникнення спірних правовідносин ліцензії відповідача на право провадження відповідної діяльності (т.4, а.с.182-185). Таким чином, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» отримувало природний газ за Договором як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
Згідно з постановою НКРЕ №258 від 18.03.2010 «Про видачу ВАТ «Маріупольгаз» ліцензій на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом» та постановою НКРЕКП №810 від 19.03.2015 «Про видачу ліцензій на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ПАТ «Маріупольгаз»» відповідач у спірний період мав право провадження відповідної господарської діяльності на території м.Маріуполь, Новоазовського, Першотравневого та Володарського районів Донецької області, а з 22.03.2015 - також на території сіл Виноградне, Піонерське, Приморське, Комінтернове, Лебединське, Калинівка, Сопине, Павлопіль, Широкіне Волноваського району Донецької області (т.4, а.с.98, 99).
Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.
Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.
Отже, в розумінні Закону «Про встановлення додаткових гарантій» у період 21.07.2015-15.12.2015 відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення АТО.
В свою чергу позивач є енергопостачальною компанією з огляду на таке.
Природний газ є енергетичним ресурсом. В постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 об'єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону «Про встановлення додаткових гарантій»:
- в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону «Про встановлення додаткових гарантій»;
- положення ч.2 ст.2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.
Отже, на правовідносини сторін у справі №905/541/16 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію і вимога про стягнення пені, нарахованої за період 21.07.2015- 15.12.2015 задоволенню не підлягає.
Під час розгляду позовної вимоги про стягнення пені суд не врахував Висновок експерта в частині, що стосується розрахунку суми пені, оскільки питання, що вирішував суд щодо цієї вимоги, є питаннями права і відповідно до абз.2 ч.2 ст.98 ГПК України не могли бути поставлені на вирішення експерту. Водночас вирішення судом питань права під час призначення експертизи було передчасним, що зумовило необхідність поставити експерту питання щодо пені.
Щодо вимог про стягнення річних та інфляційних.
З підстав, зазначених в описовій частині рішення, під час ухвалення цього рішення суд розглядає первісно заявлені позовні вимоги. Так, позивач заявив до стягнення 3% річних в загальній сумі 71093,36грн за загальний період 20.02.2014- 15.12.2015 та інфляційні втрати в загальній сумі 743389,27грн за загальний період березень 2014 року - листопад 2015 року (т.1, а.с.12-24).
Ухвалою від 31.05.2016 (т.2, а.с.61-62) суд призначив у справі №905/541/16 судову економічну експертизу, поставивши на вирішення експерту, зокрема, такі питання:
- чи підтверджується документально здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов Договору?
- чи підтверджується документально здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов Договору?
Суд зобов'язав експерта навести у висновку розрахунки, які мають бути виконані в межах періодів, визначених позивачем у розрахунку позовних вимог, і під час проведення експертизи виходити з такого:
- враховувати умови п.6.2. Договору №08/1868-13 від 18.04.2014 купівлі-продажу природного газу (між власниками та постачальниками природного газу);
- враховувати вимоги спеціальних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини: Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затв. Постановою НКРЕ №1000 від 02.08.2012; постанов НКРЕ про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання гарантованих постачальників на відповідний календарний місяць;
- за дати виникнення заборгованості згідно з додатками-коригуваннями до актів приймання-передачі природного газу приймати дати підписання зазначених додатків-коригувань;
- враховувати, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж; в розрахунок обов'язково мають включатися періоди часу, в які мала місце дефляція.
У Висновку (т.4, а.с.31-74) експерт надав такі відповіді на питання суду:
«Виходячи з проведеного дослідження наданих документів наявний в матеріалах справи розрахунок сум 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов Договору в межах сум 3% річних за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням та без урахування форс-мажорних обставин підтверджується документально частково, а саме:
- в межах сум 3% річних за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням форс-мажорних обставин - в сумі 26640,19грн;
- в межах сум 3% річних за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, без урахування форс-мажорних обставин - в сумі 27016,30грн.
Виходячи з проведеного дослідження наданих документів наявний в матеріалах справи розрахунок сум інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості згідно умов Договору в межах сум інфляційних втрат за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням та без урахування форс-мажорних обставин підтверджується документально частково, а саме:
- в межах сум інфляційних втрат за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням форс-мажорних обставин - в сумі 324471,41грн;
- в межах сум інфляційних втрат за періодами, визначеними позивачем у розрахунку позовних вимог, без урахування форс-мажорних обставин - в сумі 332679,12грн.»
Під час розгляду справи позивач не надав заперечень проти Висновку експерта як в цілому, так і щодо порядку здійснення експертом розрахунків (арифметична правильність, точність внесення вихідних даних тощо), а під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги, заперечуючи факт настання у відповідача форс-мажорних обставин. Відповідач погодився з Висновком експерта в тій частині, яка враховує форс-мажорні обставини.
В цьому рішенні (див. розділ «Щодо боргу за поставлений природний газ») суд встановив факт настання з 01.10.2014 для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце у м.Новоазовську і Новоазовському районі Донецької області та зумовили неможливість виконання Покупцем зобов'язань перед Продавцем. Суд також врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, прийнятій у спорі між тими ж сторонами на підставі договору з аналогічними умовами та за інших подібних обставин справи, включаючи період виникнення спірних правовідносин, а отже, зазначена постанова є найбільш релевантною до правовідносин в цій справі.
Тому суд бере до уваги Висновок експерта в тій частині дослідження, що враховує форс-мажорні обставини. Так, в межах сум і періодів, визначених позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням форс-мажорних обставин за розрахунком експерта підтверджуються документально:
- сума 3% річних в загальному розмірі 26640,19грн, нарахована за загальний період 05.05.2014- 18.10.2015,
- сума інфляційних втрат в загальному розмірі 324471,41грн, нарахована за загальний період червень 2014 року - вересень 2015 року.
Водночас суд, приймаючи рішення, має вирішити питання права, які за умовою абз.2 ч.2 ст.98 ГПК України не могли бути поставлені експерту для здійснення розрахунку сум річних та інфляційних.
Відповідно до приписів п.6 ч1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та основними засадами зобов'язальних правовідносин (у тому числі засадами виконання зобов'язання) є справедливість, добросовісність та розумність.
Платіжним дорученням №2006469 від 07.07.2014 позивач повернув відповідачу 2792268,32грн з призначенням платежу: «Повернення переплати за договором №13-253-Б від 04.01.2013 згідно листа №04-859 від 29.05.2014» (т.1, а.с.208).
Того ж дня, 07.07.2014, відповідач платіжним дорученням №4484 перерахував позивачу отриману від нього суму (2792268,32грн) з призначенням платежу: «Оплата за використаний природний газ для бюджетних організацій за 2014 рік по договору №08/1868-13 від 18.04.2014» (т.1, а.с.207, 209).
З наведеного вбачається, що станом на 29.05.2014 (дату складання відповідачем листа №04-859) на рахунку позивача обліковувалась переплата в сумі 2792268,32грн за іншим укладеним з відповідачем договором, яку позивач повернув лише 07.07.2014 і яку відповідач негайно використав для оплати боргу за Договором, на підставі якого заявлено позов у справі, що розглядається.
З розрахунку позовних вимог (т.1, а.с.12-15) вбачається, що після 07.07.2014 позивач врахував кошти в сумі 2792268,32грн як погашення заборгованості, що існувала в його обліку станом на 07.07.2014 (за лютий (залишок боргу), березень, квітень і травень (повна оплата) 2014 року), а також як передплату, за рахунок якої в наступному погашалась заборгованість за червень, липень, серпень, вересень (повністю) і жовтень (частково) 2014 року.
Експерт врахував кошти в сумі 2792268,32грн як погашення заборгованості, що існувала станом на 07.07.2014 (за лютий (залишок боргу), березень і квітень (повна оплата) 2014 року), а також як передплату, за рахунок якої підлягала погашенню заборгованість за серпень, вересень, жовтень (повністю) і листопад (частково) 2014 року.
За усталеною практикою Верховного Суду суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст.625 ЦК України, носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
З огляду на приписи п.6 ч1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України і те, що позивач у період 29.05.2014- 06.07.2014 володів і користувався коштами відповідача, переплаченими за договором №13-253-Б від 04.01.2013, і знецінення коштів позивача в цей період не відбувалось, суд дійшов висновку, що 3% річних в загальній сумі 10395,78грн за період 29.05.2014- 06.07.2014 та інфляційні в загальній сумі 22632,69грн за період червень 2014 року, нараховані експертом на суми боргу за лютий, березень і квітень 2014 року, погашені за рахунок оплати в сумі 2792268,32грн, не підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 16244,41грн та інфляційні втрати в загальному розмірі 301838,72грн, розраховані судом на основі Додатку №4 «Дослідження розрахунку сум інфляційних втрат, пені та 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості ПАТ «Маріупольгаз» за Договором станом на 15.12.2015 (з урахуванням форс-мажорних обставин)» до Висновку експерта.
Щодо заяв і клопотань сторін, розгляд яких має бути здійснений під час прийняття рішення.
Відповідач подав клопотання №03-923юр/16 від 27.05.2016 (т.2, а.с.44) про застосування строків спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, яке в подальшому просив суд залишити без розгляду (додаткові пояснення б/н від 24.12.2024, т.6, а.с.3-6).
Врахувавши положення ст.ст.11 (ч.10), 169, 226 (п.5 ч.1) ГПК України, а також те, що право сторони на ініціювання залишення без розгляду поданої нею заяви з процесуальних питань є абсолютним, тобто не залежить від мотивів заявника чи волі інших учасників справи; перевіривши повноваження представника відповідача, що підписала додаткові пояснення б/н від 24.12.2024, в яких викладене відповідне клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення і залишення без розгляду клопотання №03-923юр/16 від 27.05.2016 відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.
Відповідач подав заяву №17-юр від 03.05.2019 (т.4, а.с.129-137) про розстрочення виконання судового рішення, в якій у разі задоволення позову просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; на підтвердження наявності у товариства труднощів у провадженні господарської діяльності додав до заяви лише копії звітів про фінансові результати (про сукупний дохід) за 2017 і 2018 роки.
Позивач не скористався правом висловити свою позицію щодо вказаної заяви.
Врахувавши, що в цьому рішенні суд частково задовольнив позов і викладені в заяві обставини та надані до заяви докази не відображають становище товариства-відповідача, актуальне на дату розгляду заяви, суд виснував, що заява про розстрочення виконання рішення у справі №905/541/16 задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
За розгляд цієї справи позивач сплатив 42287,70грн судового збору (платіжне доручення №4000351 від 19.01.2016), в той час як підлягало сплаті 30116,62грн (переплата складає 12171,08грн). Позивач подав заяву б/н від 24.03.2016 про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 12171,08грн (т.1, а.с.102-105). Отже, переплачена сума судового збору в розмірі 12171,08грн підлягає поверненню з Державного бюджету ухвалою суду згідно з приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Сплачений позивачем за розгляд цієї справи судовий збір покладається на відповідача в сумі 4771,25грн відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Оплачене відповідачем проведення судової економічної експертизи вартістю 64281,60грн покладається на позивача в сумі 54097,74грн відповідно до приписів п.3 ч.4 ст.129 ГПК України (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
За приписом ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
На підставі викладеного суд вважає за доцільне зобов'язати позивача як сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити відповідачу різницю в сумі 49326,49грн.
Керуючись ст.ст.2, 7, 13-15, 33, 42, 46, 74, 76-78, 80, 86, 98, 99, 104, 127, 129 (п.2 ч.1, ч.ч.4, 8, 11), 202, 210, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 430562,20грн основного боргу, 762730,04грн пені, 71093,36грн - 3% річних, 743389,27грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 16; ідентифікаційний код 03361135) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 16244,41грн - 3% річних, 301838,72грн інфляційних втрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 16; ідентифікаційний код 03361135) 49326,49грн вартості проведення судової економічної експертизи.
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про розстрочення на 6 місяців виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/541/16 - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Після набрання рішенням законної сили постановити ухвалу про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в сумі 12171,08грн у зв'язку з його внесенням в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.03.2025 суд склав і підписав скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Повний текст рішення складений 15.05.2025 (у зв'язку з перебуванням члена колегії у відпустці та наявністю об'єктивних обставин, що вплинули на час підготовки тексту).
Головуючий суддя О.М. Шилова
Суддя О.В. Кротінова
Суддя Ю.О.Паляниця
надр.1 прим. - у справу