вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.05.2025м. ДніпроСправа № 904/5332/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення у справі:
за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД», м. Київ
про стягнення коштів у розмірі 140 000,00 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи (заявника): не з'явився.
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла через систему "Електронний суд" позовна заява Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - позивач), у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" (далі - відповідач) кошти у розмірі 140 000,00 грн.
12.12.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» заява про залучення до участі у справі третьої особи, у якій просить залучити Товариство в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору по справі № 904/5332/24 за позовом АТ “ЗНВКІФ “Інвестохіллс Хеліантус» до ТОВ “ВОСТОКТРАНСЛОГІСТИКА» про стягнення коштів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153, місце знаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.04.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
05.05.25025 до суду через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 231 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 13.05.2025 о 12:30 год.
09.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання 13.05.2025 представники сторін та заявника не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд зауважує, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.244 ГПК України), а відтак вважає за можливе здійснювати розгляд заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників сторін.
За викладених обставин, суд розглядає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
Стаття 221 ГПК України має назву “ухвалення рішення про судові витрати», та передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Положеннями частини першої статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Матеріалами справи підтверджується, що представник третьої особи при подані першої заяви по суті (пояснення третьої особи) (т.1 а.с.65-71) не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом.
З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви третьої особи про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), повинен враховувати, що: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками:
- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21); - якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011; - потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Як встановлено судом, звертаючись із позовною заявою позивачем зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у відповідності до ст. 124 ГПК України.
Однак, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.
На підставі викладеного, у задоволенні вимоги щодо покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу відмовляється.
Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволені заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ВІЗАРД» про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено та підписано - 15.05.2025.
Суддя В.Г. Бєлік