пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 травня 2025 року Справа № 903/274/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/274/25
за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК»
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Багачук Ірина Анатоліївна
про стягнення 250 291,79 грн.
Встановив: Позивач - Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК» звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця Багачук Ірини Анатоліївни та просить суд стягнути 250 291,79 грн. заборгованості в т.ч. 187 793,25 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом, 20 698,54 грн. - загального залишку заборгованості за процентами, 10 800 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 20 000 грн. - пеня, 1 000 грн. штраф (фіксована складова), 10 000 грн. - штрафу (змінна складова) згідно кредитного договору №20.15.0000000385 від 10.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем кредитного договору №20.15.0000000385 від 10.05.2024 в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 17.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 17.05.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 17.03.2025.
Ухвала суду від 17.03.2025 була направлена відповідачу - фізичній особі-підприємцю Багачук Ірині Анатоліївні за адресою зазначеною в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Багачук Ірина Анатоліївна, зареєстрована за адресою: ( АДРЕСА_1 ) отже, суд направив ухвалу від 17.03.2025 за місцем її реєстрації.
Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 09.04.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача фізичну особу-підприємця Багачук Ірину Анатоліївну про розгляд справи №903/274/25 за позовом Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» до відповідача Фізичної особи - підприємця Багачук Ірини Анатоліївни про стягнення 250 291,79грн. в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі №903/274/25 та від 09.04.2025 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45402, місто Нововолинськ, вул. Сонячна, будинок 4, квартира 15.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 17.03.2025 та від 09.04.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.03.2025, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
07.07.2021 року між Акціонерним товариством “Акцент-Банк» (кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Багачук Іриною Анатоліївною (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №20.15.0000000385, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 07.05.2027) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 200000.00 грн на наступні цілі: - у розмірі 200000 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати); - у розмірі 0.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів зі строком повернення до 07.05.2027 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Згідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20.90 % річних. Також Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нул^) "гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.900000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0.000000 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно до п. А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь- якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2,14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на ЗО днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На виконання умов договору №20.15.0000000385 від 10.05.2024 позивач видав відповідачу - ОСОБА_1 кредит на суму 200 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером за № TR.36728497.50833.64999 від 10.05.2024 (а.с. 22).
Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач у визначенні строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 250 291,79 грн., яка складається з:
- 187793,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 20698,54 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 10800,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 20000,00 грн. - пеня;
- 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова);
- 10000 грн. - штраф (змінна складова).
08.02.2025 позивач направив відповідачу вимогу від 07.02.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором. Доказами направлення вимог виступає опис вкладення від 08.02.2025, накладна від 08.02.2025, фіскальний чек від 08.02.2025. Доказів надання відповіді на вимоги або погашення заборгованості суду не надано.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 250 291,79 грн.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України,)
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Положеннями ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що в даному випадку відносини між АТ “Акцент-Банк» та ФОП Багачук І.А. носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пп.2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998 року №566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Цим положенням визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.
Залежно від виду операції первинні документи банку поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ.
Пунктом 5.1 гл.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Згідно з п.5.5. Положення про організацію операційної діяльності, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити обов'язкові реквізити.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ то є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Керуючись п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У своїй постанові від 17.12.2020 року (справі № 278/2177/15-ц) Верховний Суд дійшов висновків про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Верховний Суд наголосив на тому, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Статтями 610 та 611 ч. 1 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно до аб. 6 п. А3 кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього договору. Відповідно до п. 5.8 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Суд встановив, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору №20.15.0000000385 від 10.05.2024, зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків, винагороди за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) відповідач не виконав.
Згідно наведених позивачем у позовній заяві даних, долучених до матеріалів справи розрахунків, документів в їх обґрунтування, заборгованість Фізичної особи - підприємця Багачук Ірина Анатоліївна становить 250 291,79 грн., яка складається з: 187793,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 20698,54 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 10800,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 20000,00 грн. - пеня, 1000,00 грн. - штраф (фіксована складова) та 10000 грн. - штраф (змінна складова).
Отже, суд встановив що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту, за процентами, за винагородою, пеня та штрафи відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені, а відтак підлягають до стягнення на користь позивача в судовому порядку.
Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця Багачук Ірина Анатоліївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) 250 291,79 грн. заборгованості в т.ч. 187 793,25 грн. - заборгованості за наданим кредитом, 20 698,54 грн. - заборгованості за процентами, 10 800 грн - заборгованості за винагородою, 20 000 грн. - пені, 1 000,00 грн. - штрафу (фіксована складова), 10 000,00 грн. - штрафу (змінна складова) та 3754,38 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як