пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 травня 2025 року Справа № 903/113/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Струк Наталії Андріївни
про стягнення 198 829, 20 грн.
Представники сторін:
від позивача: Карпович Андрій Романович (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
від відповідача: Піддубний Олександр Олександрович
Встановив: Позивач - “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Струк Наталії Андріївни та просить суд стягнути 198 829, 20 грн. в т.ч. 188 829,20 грн. - завданої шкоди та 10 000,00 грн. - моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, з метою отримання страхового відшкодування ТОВ “Київський республіканський автоцентр» звернулось до страхової компанії винуватця - ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія» та останнє в якості страхового відшкодування за шкоду перерахувало грошову суму лише частково в розмірі 76 800 грн. Враховуючи зазначене, позивач звернувся з позовом до власника транспортного засобу, що є винуватцем ДТП для відшкодування шкоди.
Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2025.
19.02.2025 від Фізичної особи-підприємця Струк Наталії Андріївни через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-87/589/25, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
25.02.2025 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх.№01-87/686/25.
Ухвалою суду від 10.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2025
Ухвалою суду від 02.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.04.2025
24.04.2025 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові письмові пояснення за вх.№01-87/1720/25.
30.04.2025 від представника Фізичної особи-підприємця Струк Наталії Андріївни адвоката Піддубного О.О. через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх. №01-75/1357/25 про часткове визнання позову відповідачем на суму 181 026,11 грн.
Присутній в судовому засіданні представник позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги на суму 181 026,11 грн. - завданої шкоди визнав.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд встановив, що заява відповідача про визнання позову на суму 181 026,11 грн. підписана представником Фізичної особи-підприємця Струк Н.А. адвокатом Піддубним О.О., часткове визнання позову відповідачем, на думку суду, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. За таких обставин, судом прийнято визнання позову відповідачем на суму 181 026,11 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
07 липня 2024 року о 10:30 год. в м. Сарни по вулиці Варшавська сталася дорожньо- транспортна пригода за участю транспортного засобу Man TGX реєстраційний номер НОМЕР_1 (причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що є власністю ТОВ «Київський республіканський автоцентр» та транспортного засобу Volvo FH реєстраційний номер НОМЕР_3 (причіп реєстраційний номер НОМЕР_4 ), що належить Фізичній особі -підприємцю Струк Наталії Анатоліївні.
За фактом події водіями вказаних автомобілів було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 07.07.2024 (далі - Європротокол). Представники поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди не викликались.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля Volvo FH реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , про що зазначено в Європротколі. Свою вину водій ОСОБА_1 визнав.
В зв'язку з пошкодженням транспортного та з метою отримання страхового відшкодування ТОВ «Київський республіканський автоцентр» звернулось до страхової компанії винуватця - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Страхова компанія ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повідомила, що згідно з п. 1 постановою Правління Національного банку України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30.05.2022 р. №108, максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України становить в розмірі 80000 гривень на потерпілого.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди на користь ТОВ «Київський республіканський автоцентр» в якості страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну підприємства була перерахована грошова сума в розмірі 76 800,00 грн. Розмір франшизи згідно страхового полісу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» склала 3200,00 грн.
Перерахування вказаних коштів від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на рахунок ТОВ «Київський республіканський автоцентр» підтверджується банківськими виписками про рух коштів (а.с. 4-8).
Відповідно до Звіту №630_24_UTC/1 від 21.09.2024 р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу виконаного незалежним експертом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу Man TGX становить 262 429,20 грн.
Позивач доводить, що за таких обставин, розмір шкоди яку винуватець ДТП, відповідач у справі, зобов'язаний сплатити для ТОВ «Київський республіканський автоцентр» становить 188 829,20 грн. з розрахунку: (262 429,20 грн. - 76 800,00 грн.) + 3200,00 грн. = 188 829,20 грн.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 188 829,20 грн. - завданої шкоди та 10 000,00 грн. - моральної шкоди.
Відповідно до ст. 6 Закону Україну «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 462/1696/15-ц, від 16.12.2020 у справі № 757/13525/18-ц з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду зазначив, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальними правилом ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Між тим, позивач, звертаючись до суду розмір збитків просить стягнути із розрахунку здійсненого відповідно до звіту №630_24_UTC/1 від 21.09.2024 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу виконаного незалежним експертом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу Man TGX, який становить 262 429,20 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17, дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Суд встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ на загальну суму 257 826,11 грн., що підтверджується долученими до матеріалами документами, зокрема рахунком-фактурою від 12.07.2024 №KYV_AVGOK-000003885, актом виконаних робіт від 30.09.2024 №KYV_AVGOK-000003435, платіжною інструкцією від 03.12.2024 №4699.
ТОВ «Київський республіканський автоцентр» в якості страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну підприємства була перерахована грошова сума в розмірі 76 800,00 грн.
Відтак, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду та положення ст. 1192 ЦК України, підставним буде нарахування завданої шкоди відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування завданої шкоди у розмірі 181 026,11 грн. з розрахунку: 257 826,11 грн. реальна вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт - 76 800,00 грн. виплата ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну підприємства.
Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України “Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України “Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві, щодо наявності правових підстав для відшкодування залишку фактично понесених затрат позивача за шкоду, заподіяну в ДТП саме Фізичною особою-підприємцем Струк Наталією Андріївною власником транспортного засобу Volvo FH реєстраційний номер НОМЕР_3 (причіп реєстраційний номер НОМЕР_4 ), з огляду на те, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля Volvo FH реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 , який свою вину визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1187 ч.2 Цивільного кодексу України “шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню на суму 181 026,11 грн.
Щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. - моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно правових висновків, викладених у п. 6.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, поданого на захист ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 визначила умови, за яких можлива компенсація моральної (немайнової) шкоди. Згідно з практикою суду, для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність таких елементів, а саме наявність моральної шкоди, протиправність поведінки, причинний зв'язок та вина заподіювача шкоди.
Також, позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, тоді як відповідач має довести відсутність протиправності та вини.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).
Зі змісту правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 02 липня 2020 року у справі № 910/11621/16, визначивши характер спірних правовідносин та застосовуючи до них приписи статей 1167, 1173¬1174, 1176 ЦК України, суд має встановити, зокрема: кому завдана шкода (фізичній чи юридичній особі з урахуванням суб'єктного складу злочину у відповідності до статті 172 КК України); чим підтверджується заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру та в чому конкретно вони полягали/проявились (наприклад: у приниженні ділової репутації юридичної особи, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або у вчиненні дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), за яких обставин та якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв'язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду на підставі цих статей саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі відсутності хоча б одного з елементів (в даному випадку, як встановлено судом, таким відсутнім елементом виступає наявність моральної шкоди та її доведення стороною належними і допустимими доказами) відповідальність у вигляді компенсації завданої моральної шкоди не настає.
Разом із тим, позивачем не наведено жодних аргументів щодо заподіяння відповідачем моральної шкоди та загалом її виникнення.
Моральна шкода - це будь-які втрати немайнового характеру, яких особа понесла через заподіяння їй фізичних, моральних, душевних та іншого роду страждань. У випадку ДТП ці страждання можуть проявлятися внаслідок завдання шкоди здоров'ю, смерті особи.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підп. 1,2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для позовної заяви немайнового характеру встановлений судовий збір у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць станом на 01.01.2025 становить 3028 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
Відтак, при зверненні з даним позовом до суду через "Електронний суд" позивачем мав бути оплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Суд встановив, що позивачем при зверненні до суду з відповідною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що є більшим, ніж встановлено законом, а тому, частина суми судового збору, сплачена платіжною інструкцією №59 від 20.01.2025 підлягає поверненню в розмірі 605,60 грн.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Звертаючись з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» сплатило 3028,00 грн. судового збору згідно платіжної інструкції №59 від 20.01.2025.
Оскільки відповідач визнав позов на суму 181 026,11 грн., у господарського суду виникають обставини для вирішення питання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» 1102,75 грн. судового збору.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1.Заяву відповідача за вх. №01-75/1357/25 від 09.10.2024 про визнання позову задоволити.
2. Позов задоволити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Струк Наталії Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 21457519) 181 026,11 грн. - завданої шкоди та 1102,75 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 21457519) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1102,75 грн. у зв'язку з визнанням позову відповідачем, що сплачений у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №59 від 20.01.2025.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 21457519) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. згідно платіжної інструкції №59 від 20.01.2025 на суму 3028,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення
складено 15.05.2025.
Суддя В. М. Дем'як