06 травня 2025 року м. Харків Справа №922/2140/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Пархоменко О.В.;
представника ТОВ "Веріфікато" - адвокат Осколков І.Л. ордер АА №1571369 від 25.04.2025 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів на підставі ухвали суду;
представника ТОВ "Біком" - адвокат Зорич Г.А. ордер АА 1463560 від 09.07.2024 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів на підставі ухвали суду;
прокурора - Горгуль Н.В. посвідчення від 01.03.2023 №072883 в залі суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (вх.№392Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі колегії суддів Аріт К.В., Жельне С.Ч., Рильова В.В. 31.01.2025 (повний текст складений 10.02.2025) у справі №922/2140/24
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато", м.Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біком", м. Київ
про визнання недійсним договору,
Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор), в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біком" (відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 06.05.2023, укладений між ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком" про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м.Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за №226 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67490636 від 06.05.2023; запис про обтяження: 40177842 (спеціальний розділ).
За твердженнями прокурора, обставини укладення іпотечного договору безумовно вказують на наявність умислу сторін правочину на укладення саме фраудаторного правочину, спрямованого на уникнення повернення земельної ділянки до комунальної власності.
Прокурор звертає увагу, що за даними Державного реєстру речових прав, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання між ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком" про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги було укладено ще 26.05.2016 і до 06.05.2023 цей договір виконувався без будь-якого забезпечення. І лише після відкриття судового провадження за позовом про зобов'язання повернути земельну ділянку, між сторонами основного зобов'язання було укладено додатковий договір №1 до Договору про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги від 06.05.2023 року та іпотечний договір від 06.05.2023 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002. ТОВ "Веріфікато", достеменно знаючи, що вищевказана земельна ділянка є предметом спору, передало в іпотеку саме те індивідуально визначене майно, яке було предметом судового розгляду господарської справи №922/1344/23.
Крім того, прокурор зазначає, що спірний іпотечний договір укладено між пов'язаними юридичними особами, які мають одного і того ж засновника, одного і того ж кінцевого бенефіціарного власника, одного і того ж керівника юридичної особи та розташовані за однією і тією ж адресою. Предметом іпотечного договору є індивідуально визначене майно, а саме: земельна ділянка площею 0,7461 га, розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, яке відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23, у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу, має бути повернуто територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Разом з позовною заявою, прокурором до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,7461 га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 року задоволено заяву Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову. Постановлено накласти арешт на земельну ділянку площею 0,7461 га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 позов задоволений повністю.
Визнано недійсним іпотечний договір від 06.05.2023, укладений між ТОВ "Веріфікато" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,56, літ.А; код ЄДРПОУ 37457919) та ТОВ "Біком" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,56, літ.А; код ЄДРПОУ 19123231) про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за №226 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67490636 від 06.05.2023; запис про обтяження: 50177842 (спеціальний розділ).
Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (адреса: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,56, літ.А; код ЄДРПОУ 37457919) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького,4; код ЄДРПОУ 02910108; реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1514,00грн судового збору за подання позовної заяви та 757,00грн за подання заяви про забезпечення позову.
Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біком" (адреса: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,56, літ.А; код ЄДРПОУ 19123231) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.хмельницького,4; код ЄДРПОУ 02910108; реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1514,00грн судового збору за подання позовної заяви та 757,00грн за подання заяви про забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та спосіб захисту, обраний прокурором, є належним та ефективним.
21.02.2025 в системі "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Верифікато", в якій просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/2140/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" про визнання недійсним іпотечного договору від 06.05.2023, укладеного між ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком", про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за №226 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67490636 від 06.05.2023; запис про обтяження: 50177842 (спеціальний розділ)).
Апелянт повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 75024,00грн.
Доводами апеляційної скарги є наступні:
- судом першої інстанції не враховано факт відсутності відомостей про власника спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відмовлено відповідачу-1 у спробі встановити обставини справи, що мають значення для вирішення спору. Відповідач-1 вважає, що вищевикладене свідчить про фактичну безпідставність позову прокурора, оскільки наразі, з огляду на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, неможливо визначити, хто саме є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 6310138800:01:007:0002;
- судом першої інстанції не враховано, що позов до відповідачів подано прокурором передчасно. Такий аргумент також обґрунтовано апелянтом з посиланням на не установлення судом першої інстанції обставин щодо власника земельної ділянки. На думку апелянта відсутність установленого факту власника земельної ділянки, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, виключає порушення прав держави в особі Харківської міської ради, за захистом якого звернувся прокурор у даній справі;
- судом першої інстанції не враховано, що відповідачі діяли добросовісно при укладенні Іпотечного договору, а отже, Іпотечний договір не є фраудаторним правочином;
- апелянт вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 справу №922/2140/24 передано на розгляд суду у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2140/24.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (вх.№392Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/2140/24 до надходження матеріалів справи.
25.02.2025 справа №922/2140/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 року у справі №922/2140/24. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 25.03.2025.
13.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та наводить аргументи на користь своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, яке вважає законним та обгрунтованим.
20.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ "Біком", в яких зазначає, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ "Веріфікато" та просить її задовольнити. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі.
У зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. змінений склад колегії суддів, для розгляду даної справи. Так, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 24.03.2025 справу №922/2140/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
В судовому засіданні 25.03.2025 суд заслухав представника заявника апеляційної скарги, який підтримав вимоги скарги, ТОВ "Біком", який вважає апеляційну скаргу законною та обґрунтованою і просить її задовольнити, а також прокурора, який заперечував проти вимог апеляційної скарги і вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та просить залишити його без змін. Суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 06.05.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
Після судового засідання відповідачами подані заяви про відвід суддів Плахову О.В. та Слободіну М.М. Відводи визнані необґрунтованими та у задоволенні заяв про відводи відмовлено. Отже справа розглядається у складі колегії суддів, визначеної протоколом повторного автоматизованого розподілу від 24.03.2025.
21.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням питань, які обговорювались у судовому засіданні 25.03.2025.
У поясненнях прокурор зазначає, що оспорюваний іпотечний договір укладений з метою уникнення або утруднення виконання рішення у справі №922/1344/23 щодо повернення у комунальну власність Харківської міської ради земельної ділянки площею 0,7461 га, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, адже чинне законодавство визначає пріоритет іпотеки над іншими зобов'язаннями.
Крім того, прокурор вважає, що ознакою того, що спірний іпотечний договір вчинений на шкоду інтересам кредитора у справі №922/1344/23 - Харківської міської ради - є те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обидві сторони спірного іпотечного договору - ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) та ТОВ "Біком" (код ЄДРПОУ 19123231) - мають одного і того ж засновника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛБСАНА ХОЛДИНГ ГМБХ" (резидентство: Австрія, місцезнаходження: Австрія, 1130, м. Відень, Лайнцер штрассе, 35); одного і того ж кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи - ОСОБА_1 (громадянка Іспанії, адреса: АДРЕСА_1 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100); одного і того ж керівника юридичної особи - ОСОБА_2 та розташовані за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_2 .
Прокурор вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відсутність у Державному реєстрі запису про право власності територіальної громади в особі Харківської міської ради на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного іпотечного договору, свідчить про те, що земельна ділянка не належить до комунальної власності.
Прокурор зазначає, що державна реєстрація - це не підстава набуття права власності або користування, а засвідчення державою вже набутого особою права власності або користування і ототожнювати факт набуття права з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.
Прокурор вказує, що відповідно до положень Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, Міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Також прокурор звертає увагу на суперечливу поведінку апелянта, яка, на думку прокурора, полягає у тому, що ТОВ "Веріфікато", отримавши спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2011, що укладений з боку продавця Харківською міською радою (як власником земельної ділянки), ТОВ "Веріфікато" не ставив під сумнів, що ця земельна ділянка належала на момент укладення договору до комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Разом з цим, після розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду сторони повертаються у первісний стан, а саме земельна ділянка повернулась до комунальної власності. І лише зараз під час розгляду справи про визнання недійсним договору іпотеки, предметом якої є спірна земельна ділянка, ТОВ "Веріфікато" почав висловлювати сумніви у належності земельної ділянки до комунальної власності.
Крім того, 02.05.2025 від прокуратури надійшла заява, в якій просить суд під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Веріфікато" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/2140/24 врахувати, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.04.2025 внесено записи:
- на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23 - про припинення права власності ТОВ "Веріфікато" на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002;
- про погашення іпотеки за іпотечним договором №226 від 06.05.2023 між ТОВ "Веріфікато" і ТОВ "Біком" щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002.
До заяви доданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.04.2025, на відомості з якого посилається прокурор.
06.05.2025 від ТОВ "Веріфікато" надійшли додаткові пояснення у справі. У поясненнях висловлює незгоду з аргументами та позицією прокурора, яка, крім іншого, викладена у додаткових поясненнях від 21.04.2025. Товариство наполягає на тому, що відсутність відомостей у ДРРП про власника спірної земельної ділянки підтверджує, що Харківська міська рада не є суб'єктом, чиї права та законні інтереси були порушені оспорюваним договором іпотеки.
Товариство вважає, що наслідком невизначення власника спірної земельної ділянки є неможливість належними чином встановити, чиї права та інтереси порушені іпотечним договором та чи виникло право оскарження такого іпотечного договору взагалі.
На думку ТОВ "Веріфікато" рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1344/23 (на яке посилається прокурор) не є правовстановлюючим документом (жодним чином не встановлює право власності Харківської міської ради на земельну ділянку), а тому твердження прокурора щодо, нібито, перебування земельної ділянки в статусі комунальної власності є помилковими.
Товариство наполягає, що позов у даній справі поданий передчасно, а також вважає, що прокурором не доведено, що оспорюваний іпотечний договір укладений на шкоду інтересів Харківської міської ради.
ТОВ "Веріфікато" висловив заперечення щодо поданого прокурором витягу з ДРРП та вважає, що витяг з ДРРП, а також інформація, що зазначається прокурором у заяві від 02.05.2025, не має жодного значення при розгляді справи №922/2140/24.
Товариство наполягає, що зазначений витяг з ДРРП жодним чином не підтверджує, що саме Харківська міська рада є власником земельної ділянки (до ДРРП досі не внесені відомості, що Харківська міська рада є власником), що, як наслідок, спростовує будь які твердження прокурора про можливе порушення прав Харківської міської ради, а також про статус Харківської міської ради як кредитора, права якого, на думку прокурора, порушуються.
Крім того, ТОВ "Веріфікато" зазначає, що твердження прокурора про погашення іпотеки не відповідає дійсності. Товариство пояснює що єдиною причиною, чому було відображено внесені зміни до ДРРП, так це через перенесення речового права з спеціального розділу в загальний, та погашення всіх обтяжень в спеціальних підрозділах, з метою запобігання дублюванню записів про обтяження, як в спеціальному підрозділі так і в загальному.
Також ТОВ "Веріфікато" вважає, що станом на момент ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення матеріали справи не містили витягу з ДРРП, на який посилається прокурор у заяві від 02.05.2025, та який просить врахувати в даному апеляційному провадженні. Товариство вважає, що відповідно до вимог процесуального закону відсутні правові підстави для прийняття доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції. До того, зауважує, що прокурор не обґрунтував поважність причин пропуску строку для подання доказів.
06.05.2025 від ТОВ "Веріфікато" надійшла заява, в якій просить суд:
1. Визнати поважними причини неподання у строк, передбачений Господарським процесуальним кодексом України клопотання про витребування доказів, та поновити ТОВ "Веріфікато" строк на подання до суду клопотання про витребування доказів у справі №922/2140/24.
2. Витребувати в Департаменту реєстрації Харківської міської ради матеріали реєстраційної справи земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район.
Заява та клопотання про витребування доказів обґрунтовані тим, що прокурором 02.05.2025 подані нові докази, а саме витяг з ДРРП, в якому зазначено, що 24.04.2025 внесені записи про припинення права власності ТОВ "Веріфікато" на спірну земельну ділянку, а також про погашення іпотеки за іпотечним договором №226 від 06.05.2023. Товариство вважає, що не є зрозумілими підстави для здійснення реєстраційних дій державним реєстратором, що полягають у внесенні змін до ДРРП (витяг, що надає прокурор разом із заявою, не містять відомостей про такі підстави). Тому, з метою встановлення таких підстав є доцільним звернення із клопотанням про витребування матеріалів реєстраційної справи земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район.
В судове засідання 06.05.2025 Харківська міська рада не направила уповноваженого представника, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Східний апеляційний господарський суд не визнавав явку представників сторін та інших учасників до судового засідання обов'язковою.
З огляду на наведені положення процесуального закону, Східний апеляційний господарський суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника Харківської міської ради, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 06.05.2025 прокурор оголосив суду зміст поданих 21.04.2025 пояснень, а також клопотання про врахування під час розгляду справи витягу з Державного реєстру речових прав про припинення права власності ТОВ "Веріфікато" на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору іпотеки, а також запису про припинення іпотеки.
Представник ТОВ "Верфікато" пояснив про те, що іпотека не припинилась, відбулось лише перенесення інформації з одного розділу до іншого. Також висловив заперечення щодо прийняття під час апеляційного провадження доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції. Крім того, оголосив клопотання про витребування реєстраційної справи.
На запитання суду, яке значення має витяг з ДРРП, який поданий прокурором, для вирішення спору у даній справі, прокурор не зміг надати відповіді, при цьому підтвердив, що дійсно ці відомості внесені після постановлення оскаржуваного рішення. Разом з цим, прокурор зазначив, що отримавши таку інформацію, він вважав за необхідне повідомити про неї суд. Щодо строку подання таких відомостей, то зазначив, що оскільки таких відомостей не існувало на момент розгляду справи судом першої інстанції, то він повідомив про них одразу після їх внесення.
Заслухавши пояснення прокурора та ТОВ "Верфікато" та розглянувши клопотання прокурора про долучення доказів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як установлено апеляційним господарським судом, прокурором не було подано витяг з ДРРП, на який він посилається у заяві від 02.05.2025, до суду першої інстанції. Дані, на які посилається прокурор, внесені до реєстру ПІСЛЯ ухвалення оскаржуваного рішення у справі. Прокурором не надано пояснень та не доведено, що надані ним відомості впливають на обставини, які мають значення для вирішення спору у даній справі, а отже що такі відомості належать до предмету доказування у даній справі.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд відхиляє клопотання прокурора про врахування поданого ним 02.05.2025 витягу з Державного реєстру речових прав під час розгляду даної справи. Отже, наданий прокурором 02.05.2025 витяг з ДРРП не досліджується та не враховується апеляційним господарським судом під час розгляду даної справи, а клопотання прокурора про врахування таких відомостей судом відхиляється.
Зважаючи на те, що апеляційним господарським судом не прийнятий витяг з ДРРП, поданий прокурором 02.05.2025, то відсутні правові підстави для задоволення клопотання ТОВ "Веріфікато" про витребування з Департаменту реєстрації Харківської міської ради матеріалів реєстраційної справи земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, площею 0,7461 га, оскільки таке клопотання обґрунтовано виклично необхідністю з'ясування підстав для вчинення реєстраційних дій (змін до ДРРП) які відображені у витязі, що наданий прокурором та який не прийнятий та не враховується судом.
Отже, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ "Веріфікато" про витребування матеріалів реєстраційної справи.
В судовому засіданні 06.05.2025 представник ТОВ "Веріфікато" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і просить її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Представник ТОВ "Біком" підтримав позицію заявника апеляційної скарги і просить її задовольнити. Додатково зауважив, що Харківська міська рада не цікавиться провадженням у даній справі, не подає пояснень та не направляє представників для участі в судових засіданнях. На думку ТОВ "Біком" та ТОВ "Веріфікато" така пасивна поведінка Харківської міської ради додатково свідчить про відсутність порушених прав територіальної громади, про порушення яких стверджує прокурор.
Прокурор заперечував проти вимог апеляційної скарги. Просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області у даній справі. Наполягає на тому, що оспорюваний іпотечний договір є фраудаторним і ТОВ "Веріфікато" достеменно знав на час укладення спірного іпотечного договору про наявність спору щодо земельної ділянки, яка є предметом цього договору. Зазначає, що оспорюваний іпотечний договір перешкоджає виконанню рішенню у справі №922/1344/23, відповідно до якого ТОВ "Веріфікато" зобов'язаний повернути територіальній громаді міста в особі Харківської міської ради спірну земельну ділянку.
Представник ТОВ "Веріфікато" заперечив щодо такої позиції прокурора та зазначив, що вважає, що відсутні механізми для виконання рішення у справі №922/1344/23.
Прокурор поставив ТОВ "Веріфікато" питання : "справа №922/13/44/23 була предметом розгляду першої, апеляційної та касаційної інстанцій, тож чи є такі вислови представника ТОВ "Веріфікато" такими, що означають незгоду з прийнятим у зазначеній справі рішенням та сумнівами у його законності, а також як це узгоджується з адвокатською етикою?".
Представник ТОВ "Веріфікато" відповів, що "так, ТОВ "Веріфікато" не згодний з рішенням у справі №922/1344/23 та вважає, що товариство є законним власником спірної земельної ділянки". При цьому пояснив, що така незгода є позицією адвоката і товариства та не порушує правила адвокатської етики.
Заслухавши пояснення прокурора, ТОВ "Веріфікато", ТОВ "Біком", перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як установлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами Салтівською окружною прокуратурою м.Харкова до Господарського суду Харківської області подано позовну заяву у справі №922/1344/23 (інша справа) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) до ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м.Харків, пров.Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, укладеного 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" та зобов'язання останнього повернути територіальній громаді міста в особі Харківської міської ради зазначеної земельної ділянки.
Разом з позовною заявою прокурором було подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м.Харків, пров.Банний.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі №922/1344/23 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.04.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про вжиття заходів забезпечення позову задоволено - вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23 повністю задоволено позов керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку.
За результатами апеляційного та касаційного оскарження вказане рішення суду набрало законної сили.
Під час розгляду справи №922/1344/23 установлено, що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати відповідачу земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, за ціною 1566810,00грн без ПДВ для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об'єкту. Будівництво об'єкту виконати в строк до 01.06.2018.
На підставі вказаного рішення, 01.06.2011 між Харківською міською радою (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстровано в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили та передбачили, що земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1 договору, продається для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об'єкту.
Умовами пункту 1.4 договору визначено, що будівництво об'єкту виконати в строк до 01.06.2018.
Відповідно до пункту 9.3, 9.4 договору розірвання договору проводиться у відповідності до чинного законодавства України та цього договору. У разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони виключно за рішенням господарського суду.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "Веріфікато" набув право власності на земельну ділянку розірваний за рішенням суду.
Ухвалюючи рішення про розірвання договору, суд установив, що ТОВ "Веріфікато" не виконав умов договору щодо будівництва об'єкта інфраструктури міста на отриманій земельній ділянці протягом визначеного у договорі строку, отже умови договору порушені ТОВ "Веріфікато". З огляду на рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог прокурора про повернення ТОВ "Веріфікато" отриманої ним за договором купівлі-продажу земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова, яку представляє Харківська міська рада.
Позов у справі №922/1344/23 заявлений 10.04.2023. Ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову постановлена 12.04.2023.
Після відкриття провадження у справі №922/1344/23 та після відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову (та до її скасування апеляційним господарським судом постанова 27.06.2023) укладено іпотечний договір від 06.05.2023 між ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком" про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м.Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002.
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В. за №226.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67490636 від 06.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В. до Державного реєстру внесено обтяження на вищевказане нерухоме майно (запис про обтяження: 50177842 (спеціальний розділ).
Укладення договору іпотеки від 06.05.2023 з ТОВ "Біком" про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,7461га, яка є предметом спору у справі №922/1344/23, стало підставою для звернення прокурора в інтересах територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради з позовом у справі №922/2140/24, в якому прокурор просить суд визнати недійсним такий договір. Підстави позову зазначені вище.
Місцевий господарський суд, перевіривши підстави представництва прокурором інтересів територіальної громади міста Харкова, дійшов висновку про наявність таких підстав та підтвердження їх належним способом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачі, які мають тісні ділові зв'язки, вчинили правочин, предметом якого є передання майна в заставу, після пред'явлення позову щодо повернення цього майна.
Суд висновив, що укладаючи спірний договір іпотеки, відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам Харківської міської ради, з метою уникнення звернення стягнення кредитором (Харківською міською радою) на індивідуально визначене майно боржника (ТОВ "Веріфікато"), а саме: земельну ділянку площею 0,7461 га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводськнй район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, іпотечний договір, укладений між ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком", підлягає визнанню недійсним.
Як зазначено вище, ТОВ "Веріфікато" не погодився з ухваленим місцевим господарським судом рішенням та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги наведені вище.
З матеріалів справи убачається, що 06.05.2023 між ТОВ "Веріфікато" (Іпотекодавець/Боржник) та ТОВ "Біком" (Іпотекодержатель) укладений договір іпотеки.
За умовами договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором безвідсоткової фінансової поворотної допомоги №25/05/16 від 25.05.2016, укладеному між сторонами цього договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 06.05.2023, нерухоме майно земельну ділянку площею 0,7461 га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводськнй район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002.
В договорі іпотеки, крім іншого, іпотекодавець стверджує та гарантує, що предмет іпотеки належить йому на праві власності та треті особи не мають прав та не заявляють вимог на предмет іпотеки, предмет іпотеки не обтяжений будь-якими борговими зобов'язаннями.
26.05.2016 року відповідачі уклали договір про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 26/05/16.
Розмір безвідсоткової фінансової поворотної допомоги становить 5000000,00грн, яку ТОВ "Веріфікато" зобов'язується повернути протягом тридцяти днів від дня пред'явлення ТОВ "Біком" вимоги (п.п.2.1, 3.1 Договору).
Умови договору сторони виконали. ТОВ "Біком" надав ТОВ "Веріфікато" безвідсоткову фінансову поворотну допомогу у загальному розмірі 3660816,39грн
06.05.2023 під час розгляду справи №922/1344/23 та після відмови у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком" внесли зміни в п.3.1. договору, а саме: поворотна фінансова допомога надається до письмової вимоги ТОВ "Біком" та має бути повернута ТОВ "Веріфікато" протягом тридцяти днів від дня пред'явлення ТОВ "Біком" вимоги, але у строк не пізніше 31.12.2025 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, висновкам місцевого господарського суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо установлених судом першої інстанції підстав представництва прокурором інтересів територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Як убачається з матеріалів справи такі підстави перевірені місцевим господарським судом та установлено дотримання прокурором порядку такого представництва та наявності цих підстав.
У статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
В силу приписів частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Щодо підстав недійсності правочину, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами правочину дій з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, від 14.12.2022 у справі № 372/437/20 та від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Верховний Суд сформував усталену судову практику про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, якщо ця особа доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.
Висновки Верховного Суду стосовно права заперечувати дійсність оспорюваного правочину заінтересованою особою, яка не є стороною правочину, в тому числі, коли цивільно-правовий договір використовувався учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, є чисельними, сталими та послідовними. Східний апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для наведення переліку справ, в яких викладені відповідні висновки Верховного Суду.
Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними.
У постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:
- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);
- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 ЦК України).
Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з'ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.
У свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.
Як установлено та зазначено вище, прокурор, звертаючись з позовом у даній справі зазначав про те, що оспорюваний іпотечний договір укладений з наміром уникнути повернення земельної ділянки територіальній громаді міста, оскільки таку вимогу було заявлено у справі №922/1344/23 разом з вимогою про розірвання договору купівлі продажу земельної ділянки, на підставі якого ТОВ "Веріфікато" набув на неї право власності.
Матеріалами справи підтверджено, що позов у справі №922/1344/23 заявлений у квітні 2023 року, у квітні 2023 року було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, іпотечний договір укладений у травні 2023 року під час оскарження прокурором ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Тобто, ТОВ "Веріфікато" був достеменно обізнаний про існування спору щодо земельної ділянки, яку він передав в іпотеку. А також про оспорення підстави його права власності на цю земельну ділянку.
Разом з цим, ТОВ "Веріфікато" без зволікань одразу після відкриття провадження у справі №922/1344/23 укладає іпотечний договір та передає в іпотеку земельну ділянку, яка є предметом спору у справі, про відкриття провадження у якій йому достеменно відомо.
При цьому, в іпотечному договорі ТОВ "Веріфікато" не повідомляє про наявність такого спору ТОВ "Біком" (іпотекодержателю), а навпаки стверджує про відсутність будь яких вимог третіх осіб на предмет іпотеки.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що укладаючи іпотечний договір та знаючи про наявність спору про його право власності на земельну ділянку та вимогу повернути земельну ділянку, ТОВ "Веріфікато" був повинен проявити обачність та передбачати можливість, що у разі задоволення позовних вимог (що і відбулось) він буде зобов'язаний повернути спірну земельну ділянку.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки унеможливить або суттєво утруднить виконання рішення суду щодо повернення у комунальну власність Харківської міської ради земельної ділянки площею 0,7461 га, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, адже чинне законодавство визначає пріоритет іпотеки над іншими зобов'язаннями. Крім того, потягне за собою нові судові спори.
Також Східний апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав підставними твердження прокурора на фраудаторність спірного договору іпотеки, оскільки обставини його укладення у комплексі дають підстави обґрунтованим сумнівам у добросовісності поведінки ТОВ "Веріфікато". Так, як зазначено вище, саме одразу після відкриття провадження у справі №922/1344/23 ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком" внесли зміни до договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо строку повернення заборгованості та уклали оспорюваний договір іпотеки земельної ділянки.
Східний апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що договір про надання фінансової допомоги укладений між відповідачами у 2016 році без будь-якого забезпечення, однак лише у 2023 році (через 7 років) і тільки після відкриття провадження у справі №922/1344/23 сторони вирішили вчинити дії із забезпечення зобов'язання.
Додатково апеляційний господарський суд зауважує на тому, що вже після ухвалення рішення у справі №922/1344/23, яке залишено без змін постановою Верховного Суду 13.03.2024, отже набрало законної сили та є остаточним, ТОВ "Веріфікато" достеменно знав про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки (підстави набуття ним права власності на цю ділянку) та обов'язок її повернути територіальній громаді міста Харкова, однак продовжував заперечувати позовні вимоги у справі №922/2140/24 (про визнання недійсним іпотечного договору), а також звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору.
Наведені обставини додатково свідчать про недобросовісність поведінки ТОВ "Веріфікато", оскільки судові рішення повинні виконуватись. Вчинення дій, направлених на неможливість виконання судового рішення є неприпустимим.
Отже, будучи обізнаним про наявність судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Харкова, ТОВ "Веріфікато" мав обов'язок виконати таке рішення, навіть у разі незгоди з ним, яку публічно висловив представник ТОВ "Веріфікато" у судовому засіданні апеляційного господарського суду 06.05.2025.
Крім того, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірними посилання прокурора на пов'язаність ТОВ "Веріфікато" та ТОВ "Біком". Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обидві сторони спірного іпотечного договору - ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) та ТОВ "Біком" (код ЄДРПОУ 19123231) - мають одного і того ж засновника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛБСАНА ХОЛДИНГ ГМБХ" (резидентство: Австрія, місцезнаходження: Австрія, 1130, м. Відень, Лайнцер штрассе, 35); одного і того ж кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи - ОСОБА_1 (громадянка Іспанії, адреса: АДРЕСА_1 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100); одного і того ж керівника юридичної особи - ОСОБА_2 .
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що прокурором обрано не ефективний спосіб захисту, оскільки за наявності судового рішення у справі №922/1344/23, яке набрало законної сили, за умови не оспорення іпотечного договору, який укладений ТОВ "Веріфікато", то після виконання такого рішення та повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки, громада отримає земельну ділянку, яка обтяжена іпотекою, на яку ТОВ "Біком", як іпотекодержатель, матиме право звернути стягнення, що безумовно порушує права територіальної громади, на захист яких поданий позов прокурора у даній справі.
Східний апеляційний господарський суд вважає безпідставними аргументи апелянта на те, що право власності територіальної громади міста Харків на спірну земельну ділянку не є установленим судом та не є доведеним прокурором, оскільки в Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про зареєстроване за територіальною громадою права власності.
Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності певної особи на відповідне нерухоме майно, - у даному випадку Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, право власності якої прагне спростувати апелянт, - не утворює юридичного складу для набуття особою права власності згідно зі ст. 328 ЦК України та не відноситься до переліку правовстановлюючих документів, передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 20.05.2020 у справі №911/1902/19, від 28.05.2020 у справі №910/5902/18.
Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13. Аналогічних висновків також дійшов Верховий Суд у постанові від 09.12.2020 у справі №922/476/20.
За змістом частини 2 статті 60 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон № 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Так, як установлено та зазначено вище набуття ТОВ "Веріфікато" прав власності на спірну земельну ділянку відбулось на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато". Договір укладений на виконання рішення уповноваженого органу власника землі - територіальної громади міста Харків, а саме Харківської міської ради.
Отже, укладаючи договір купівлі продажу з Харківською міською радою у 2011 році та набуваючи у власність земельну ділянку, ТОВ "Веріфікато" не піддавало сумніву правомочність Харківської міської ради щодо спірної земельної ділянки. При цьому, Харківська міська влада, укладаючи договір купівлі-продажу, діяла від імені власника такої землі - територіальної громади міста Харків.
Східний апеляційний господарський суд звертає уваги, що лише після визнання недійсним договору купівлі продажу з підстав невиконання саме ТОВ "Веріфікато" його умов та зобов'язання товариства повернути земельну ділянку територіальній громаді, ТОВ "Веріфікато" висловило сумніви щодо власності територіальної громади на таку земельну ділянку.
Зазначені обставини безумовно свідчать про суперечливу поведінку ТОВ "Веріфікато" та заперечення ним обставин, які раніше товариство визнавало та не піддавало сумніву.
Крім наведеного, Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що у даній справі прокурор захищає права та інтереси територіальної громади, як стягувача за судовим рішенням у справі №922/1344/23.
Східний апеляційний господарський суд наголошує, що до моменту вирішення справи №922/1344/23, в якій оспорювався саме договір купівлі-продажу земельної ділянки між територіальною громадою м. Харків (колишнього власника земельної ділянки) та ТОВ "Верифікато" особою, яка набула право власності на підставі цього договору, ТОВ "Верифікато" залишався власником земельної ділянки.
Отже, лише після ухвалення рішення у справі №922/1344/23, яким було визнано недійсним договір купівлі -продажу (підставу набуття ТОВ "Верифікато" права власності на спірну земельну ділянку) таке право власності повернулось до територіальної громади міста Харків.
Тому, посилання апелянта на те, що рішенням у справі №922/1344/23 не установлено право власності територіальної громади міста Харків на спірну земельну ділянку є таким, що не відповідає обставинам справи. Оскільки саме рішенням у справі №922/1344/23 визнано недійсною підставу, на якій право власності на земельну ділянку перейшло від територіальної громади до ТОВ "Верифікато" і після її скасування (визнання недійсною) право власності територіальної громади було поновлено, що правильно зазначено місцевим господарським судом.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє аргументи апелянта та ТОВ "Біком" про те, що пасивна поведінка Харківської міської ради під час розгляду даної справи свідчить про відсутність порушеного права територіальної громади міста. Апеляційний господарський суд зауважує, що позов у даній справі заявлений прокурором в інтересах територіальної громади міста. Тобто пасивна поведінка органу, який представляє інтереси територіальної громади міста - Харківської міської ради, не свідчить про відсутність порушеного права громади, а лише свідчить про підставність представництва таких інтересів прокурором.
Під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Апеляційний господарський суд не установив наявності підстав для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду, отже оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати у вигляді судового збору, сплачені при зверненні зі скаргою, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/2140/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 15.05.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя М.М. Слободін
Суддя О.В. Плахов