Справа № 646/966/25
№ провадження 2-о/646/50/2025
"12" травня 2025 р. м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду м. Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя,
В провадження суду надійшла вищевказана заява, в якій заявник просить суд:
1.Оголосити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця селища Нью-Йорк Торецької громади Бахмутського району Донецькоїх області, громадянина України, усиновлювачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2.Внести зміни в актовий запис цивільного стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №990, складеного 14 листопада 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, а саме:
-вказати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України;
-змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »;
-дані про матір, ім'я та по батькові дитини, дату та місце народження - залишити без змін.
3.Зобов'язати орган державної реєстрації актів цмвільного стану, за місцем проживання усиновлювача та дитини, внести відповідні зміни в актовий запис про народження та видати нове свідоцтво про народження дитини з урахуванням зазначених змін та налювати свідоцтво про народження видане раніше.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та заявнику роз'яснено право протягом трьох днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
05.05.2025 року суддею отримано через канцелярію суду уточнену заяву.
Однак, суд вважає, що заявник не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року, оскільки заявнику необхідно було надати довідку з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копію декларації про доходи. Попри це заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , долучено студентський квиток - Селидівського політехнічного фахового коледжу та нульову декларацію, а також довідку про доходи заінтересованої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК України до заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи : довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху не виконане заявником, за таких обставин вбачається, що заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду із вказаною заявою, суд вважає за необхідне заяву визнати неподаною та повернути заявнику, у зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду із заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Таким чином, заява про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя, оформлена не належно, тому до неї застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме, не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на те, що заявником недоліки заяви не усунуті у відповідності до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 року, за таких обставин вбачається, що заява визнається неподаною та підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя - визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко