Справа 635/3424/25
Провадження 1-в/635/551/2025 УХВАЛА
15.05.2025 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел-щі Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності засудженого ОСОБА_4 та вирішення питання щодо остаточного строку покарання,
Начальник Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з клопотанням, в якому просив звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 р., яким він засуджений за ч.4 ст. 185,69 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, та вирішити питання щодо остаточного строку покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 року.
В обгрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 засуджений 19.04.2024 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 року та остаточно призначено покарання у виді 1 року 5 днів обмеження волі. Виходячи із положень ст. 51 КУпАП з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, кримінальна відповідальність за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 190 КК України, наступає якщо вартість майна складає не більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, за правопорушення, скоєне ОСОБА_4 згідно зазначеного вироком усунена кримінальна караність.
Представник ДУ «Хролівський виправний центр (№140)», засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. Подали заяви про слухання справи у їх відсутність.
Прокурор в судове засідання також не з'явився, причини неявки не повідомив.
Згідно частини 1 статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час місця розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, інші особи у разі необхідності.
Згідно частини 5 статті 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання.
Дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 р. ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт за вчинення 24.05.2023 року крадіжки майна на суму 486,00 грн., та за вчинення 30.06.2023 року крадіжки майна на суму 904,00 грн., що станом на день вчинення протиправного діяння складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2023 року (2684 грн.).
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 року та остаточно призначено покарання у виді 1 року 5 днів обмеження волі.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, за яке засуджено ОСОБА_4 вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 р., наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна за кожним епізодом, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Отже, ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 р., у зв'язку з усуненням караності діяння.
Кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 389 КК України, за яким ОСОБА_4 засуджений вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 року, є кримінально-караним діянням, тому останній продовжує відбувати покарання за цим вироком у виді обмеження волі.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_3 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2023 р., у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.04.2024 року за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом 7 днів з моменту її проголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1