Справа № 638/8364/25
Провадження № 2-о/638/193/25
Іменем України
15 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа: Перший відділ ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, -
встановив:
Заявник звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Перший відділ ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті.
Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , батько неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законним представником яких є їх мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 помер у місті Лисичанськ Луганської області, який станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією.
Заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті батька її дітей відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій відсутня можливість отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.
Представник заявника, адвокат Лютянська Н.С., до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі заявника, заяву підтримала та просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки не вказав.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Згідно ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, підставою державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
У відповідності до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1152/13026, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров'я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.
З матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.03.2014 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 23 вересня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою про смерть № С-00212 від 15.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Лисичанськ, Луганської області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 15.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Лисичанськ, Луганської області.
У відповідності до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, м. Лисичанськ, Лисичанської міської територіальної громади Луганської області з 03.07.2022 по теперішній час входить до переліку територій, тимчасово окупованих РФ.
Статтею 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
В контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Суд враховує те, що вказані вище документи складені на території, яка була тимчасово непідконтрольна Україні, та не можуть бути прийняті органом державної реєстрації актів цивільного стану у якості підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з чим отримати свідоцтво про його смерть на території України заявник не може.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надані заявником документи підтверджують факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Лисичанськ, Луганської області, на тимчасово окупованій території.
Виходячи з викладеного, враховуючи, що встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265,293, 294, 315, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа: Перший відділ ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Лисичанськ, Луганської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Агапов